вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" жовтня 2021 р. Справа№ 910/2418/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Буравльова С.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "БМ АФІ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 (повний текст складено 14.06.2021)
у справі № 910/2418/21 (суддя - Гулевець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ АФІ"
про стягнення 846 409, 67 грн,
15.02.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ Україна" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ АФІ" про стягнення 1 016 428, 32 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки № 56/20 від 23.06.2020 року в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем продукції. Позивач вказував, що відповідач не сплатив 760 766, 56 грн. боргу, який підлягає примусовому стягненню разом з інфляційними втратами та 3% річних, а також передбачену договором пеню за прострочку у виконанні зобов'язань з оплати вартості товару у визначений договором строк.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що розмір неустойки, 3% річних та інфляційні нарахування підлягають зменшенню судом у зв'язку із тим, що позивачу не було завдано збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ АФІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ Україна" 760 766, 56 грн. основного боргу, 46 311, 50 грн. пені, 11 589, 09 грн. 3 % річних, 27 761, 17 грн. інфляційних втрат, витрати на послуги з правової допомоги у розмірі 20 000, 00 грн. та судовий збір у розмірі 12 696, 42 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ АФІ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило змінити рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021. Стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 710 766, 56 грн., пеню у сумі 4 631, 15 грн., 3% річних у розмірі 1 158, 90 грн., інфляційні втрати у сумі 2 776, 11 грн., витрати на послуги з правової допомоги у сумі 3 000, 00 грн.
Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначив, що суд першої інстанції, не з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, не врахував ступінь виконання відповідачем зобов'язання і відсутність у позивача збитків у зв'язку із простроченням виконання, відповідачем оплати, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для зменшення неустойки, 3% річних та інфляційних витрат.
На думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення ним незаконного рішення.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Буравльов С.І., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення та відкрито апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 22.09.2021. Зупинено дію оскаржуваного рішення.
01.09.2021 на електронну адресу суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ АФІ" про участь у судовому засіданні, призначеному на 22.09.2021 на 15:10, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 21.09.2021, у зв'язку із перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, справу № 910/2418/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ АФІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у справі № 910/2418/21 до провадження у визначеному складі суддів. Вирішено провести судове засідання, призначене на 22.09.2021 на 15 годину 10 хвилин, з використанням системи відеоконференцзв'язку.
Однак, судове засідання 22.09.2021 не відбулося у зв'язку з технічною неможливістю забезпечити з'єднання з представником відповідача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 призначено розгляд справи на 05.10.2021 р.
У судовому засіданні, що відбулось 05.10.2021 р., представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просив стягнути з апелянта 20 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідач не взяв участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що представник не може взяти участь у судовому засіданні у зв'язку із його перебуванням на лікуванні.
Колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки товариство не обмежене у праві вибору представника і у рамках свого права користується можливістю залучити іншого представника для представництва своїх інтересів та участі у судовому засіданні, правова позиція викладена позивачем у апеляційній скарзі, відома суду та іншим учасникам процесу, тож відсутні перешкоди для розгляду апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 23.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ Україна" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ АФІ" (покупець, відповідач) укладений договір №56/20 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти (передавати покупцеві у власність) товари (ветеринарні препарати, вакцини та інш.) на умовах, згідно із переліком та в кількості, визначених відповідно до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару (п. 1.1. договору).
Товар за даним договором поставляється партіями. Партією товару вважається товар, визначений в одній видатковій накладній. Товар за цим договором поставляється покупцю винятково для подальшого його продажу та/або використання для власних потреб у межах митної території України. (п.1.2 та п. 1.3. договору)
Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару за цим договором становить гривневий еквівалент ціни, визначений в Євро в прайс-листі наданому продавцем покупцю. Ціна визначається на кожну партію товару, відповідно до ціни на окремі одиниці товару, та вказується у рахунках-фактурах продавця та видаткових накладних. Загальна сума договору складається із вартості окремих партій товару. До вартості товару включається ПДВ за ставкою 20 %.
Згідно з п. 2.4. договору покупець зобов'язується здійснити оплату ціни відповідної партії товару, визначеної у видатковій накладній, в повному обсязі на умовах попередньої оплати. За окремим погодженням сторін оплата ціни партії товару може здійснюватися протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання партії товару. Моментом отримання партії товару є підписання покупцем видаткової накладної на відповідну партію товару.
Відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, у зв'язку із чим за розрахунком позивача (з урахуванням оплат здійснених вже під час розгляду справи) у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 760 766,56 грн.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №СА-0002096 від 30.06.2020 на суму 539 186,16 грн, №СА-0003072 від 29.09.2020 на суму 391 580,40 грн. позивачем на виконання умов договору №56/20 від 23.06.2020 передано відповідачу товар на загальну суму 930 766,56 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Сторонами погоджено, що покупець зобов'язується здійснити оплату ціни відповідної партії товару, визначеної у видатковій накладній, в повному обсязі на умовах попередньої оплати. За окремим погодженням сторін оплата ціни партії товару може здійснюватися протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання партії товару. Моментом отримання партії товару є підписання покупцем видаткової накладної на відповідну партію товару (п. 2.4 договору).
Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань оплату поставленого позивачем товару здійснив частково, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем на час вирішення місцевим господарським судом становив 760 766,56 грн.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованих висновків про задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу у сумі 760 766,56 грн.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача 46 311,50 грн. - пені, 27 761,17 грн - інфляційні втрати, 11 589,09 грн. - 3% річних.
Нарахування пені та 3 % річних здійснено позивачем за період з 31.07.2020 по 05.02.2021 за видатковою накладною №СА-0002096 від 30.06.2020 та за період з 30.10.2020 по 05.02.2021 за видатковою накладною №СА-0003072 від 29.09.2020.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 6.2. договору. Сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строку оплати вартості товару, останній зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості товару за кожен день прострочення платежу. Пеня за несвоєчасну оплату товару нараховується протягом 1 (одного) року.
З аналізу наведених положень договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, узгодили обов'язок відповідача сплатити позивачу пеню протягом 1 (одного) року, протягом якого не виконане грошове зобов'язання. Отже, в даному випадку сторони передбачили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), у зв'язку із чим період нарахування пені не обмежується шестимісячним строком.
Розрахунок пені за видатковою накладною №СА-0002096 від 30.06.2020 у сумі 33 595,91 грн та за видатковою накладною №СА-0003072 від 29.09.2020 у сумі 3 168,92 грн. є арифметично вірним, а тому місцевий господарський суд прийшов до обгрунтованих висновків про задоволення позову в частині стягнення пені.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 11 589,09 грн та інфляційних втрат у сумі 27 761, 17 грн судом встановлено, що розрахунок здійснений вірно, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Утім, відповідачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені, 3% річних та інфляційний втрат на 90%.
Відповідач посилається на те, що позивач не довів спричинення йому шкоди несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, а також зазначає про введення на території України карантину, що вплинуло на господарську діяльність відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Сплата неустойки та відшкодування збитків визнається самостійними формами цивільною правової відповідальності, а ст. 552 ЦК України, а ст. 552 ЦК України допускає можливість їх одночасного застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГК України збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою.
Позивач не заявляв вимог про застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків.
За таких обставин справи підстави для зменшення неустойки відсутні.
Колегія суддів зазначає, що статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер. За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Проценти та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Враховуючи, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, поширення дії положень ст.ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України на нараховані кредитором інфляційні та 3% річних є неправомірним і їх зменшення судом не передбачено.
Звертаючись до апеляційного господарського суду відповідач повторно просить суд зменшити розмір пені, 3% річних та збитків від інфляції на 90%.
В обгрунтування заявленного клопотання відповідач наголошує на скрутному фінансовому становищі ТОВ "БМ АФІ".
Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань з мотивів викладених апеляційним судом вище.
Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було здійснено дотримання балансу інтересів сторін з врахуванням чого було розстрочено виконання рішення суду на 7 місяців.
Розглянувши заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правничої допомоги в суді першої інстанції у розмірі 25 000,00 грн, судом встановлено наступне.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Згідно із попереднім розрахунком позовних вимог, наведеного у позовній заяві, очікувані витрати на правову допомогу становлять 25 000,00 грн.
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів позовної заяви позивачем додані опис послуг, що надаються на суму 25 000,00 грн, платіжне доручення №223 від 08.02.2021 про сплату за послуги з правової допомоги у сумі 25 000,00 грн, договір про надання правової допомоги №б/н від 22.01.2018 з протоколом узгодження договірної ціни, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Ярослава Шпортило", довіреність від 11.01.2021, витяг з Єдиного реєстру адвокатів.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Об'єднана палата у вказаній постанові зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 3 000,00 грн.
Клопотання мотивовано тим, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором поставки - нескладна (типова) справа, не потребує збирання великої кількості доказів для обґрунтування правової позиції; час підготовки такої позовної заяви адвокатом, який є фахівцем у галузі права є невеликим (1,5 год.); з переліку послуг, що включаються до вартості заявлених позивачем витрат, Адвокатським бюро фактично виконано лише підготовку позовної заяви, її направлення та участь у трьох судових засіданнях.
Враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, зважаючи на складність справи, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 20 000,00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповдача витрати понесенні на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 20 000, 00 грн.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем долучено матеріалів справи договір про надання правової допомоги №б/н від 22.01.2018 з протоколом узгодження договірної ціни, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Ярослава Шпортило"; опис послуг, що надаються на суму 20 000,00 грн, платіжне доручення №1350 від 10.08.2021 про сплату за послуги з правової допомоги у сумі 20 000,00 грн., довіреність від 11.01.2021, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Отже, договором про надання правової допомоги, описом послуг підтверджується обсяг наданих послуг на професійну правничу допомогу, зміст послуг та виконаних робіт та їх вартість.
Вказане узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ПП «Дорстрой» доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на суму 20 000,00 грн. Заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про реальність витрат ПП «Дорстрой» на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн., пов'язану із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у зв'язку із чим заява відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини , які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "БМ АФІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у справі № 910/2418/21 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2021 р. у справі № 910/2418/21 залишити без змін.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ АФІ" (01042, м. Київ, Тверський Тупик, 5-А; код ЄДРПОУ 38749511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ Україна" (04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, 18/14, корпус 1, офіс 301-303; код ЄДРПОУ 34293400) 20 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Матеріали справи № 910/2418/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.10.2021 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Є.Ю. Пономаренко
С.І. Буравльов