Справа № 635/6596/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/3138/21 Доповідач: ОСОБА_2
25 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 08 вересня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 вересня 2021 року застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06.11.2021 року без визначення застави.
Захисник, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати в частині обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого та постановити нову, якою змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю із одночасним покладення обов'язків, вказаних в апеляційній скарзі.
В обгрунтування апеляційних вимог зазначає, що слушними були зауваження захисту про те, що на стадії підготовчого судового засідання судом розглядається питання про обрання запобіжного заходу, а не про продовження. Стороні захисту прокурором не були надані додатки до клопотання, а саме витяг з ЄРДР, ухвали слідчих суддів, якими на стадії досудового розслідування запобіжний захід обирався та продовжувався. Вказані додатки взагалі не є доказами наявності ризиків. Вважає, що було порушено принцип рівності сторін, оскільки суд надав перевагу позиції потерпілої та сторони обвинувачення. Зазначає, що судом некоректно було використано практику ЄСПЛ. Обвинувачений має власне житло, малолітню дитину, проживає без реєстрації шлюбу, має вищу освіту, весь час проживав в м. Харкові, займався спортом, до відповідальності не притягався. Хоч офіційно і непрацевлаштований, але працював у своєї матері, яка зареєстрована як ФОП, що підтверджує наявність міцних соціальних зв'язків. Під час відкриття матеріалів обвинувачений нотаток не робив, а захисник йому не надавав матеріали з адресами учасників кримінального провадження, що виключає ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, судом не було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу.
Вислухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні вимоги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що ОСОБА_6 на даний час обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Суд першої інстанції вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановив, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України наявні, а тому не вбачав підстав для застосування іншого запобіжного заходу. Апеляційний суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Надаючи оцінку настання ризиків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій. Ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав, тому враховуючи зміст та серйозність пред'явленого обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Один із злочинів, інкримінованих обвинуваченому, є особливо тяжким. Останній згідно обвинувального акту маючи місце реєстрації в м. Харкові, фактично проживає в смт. Пісочин. В клопотанні прокурора зазначається, що ОСОБА_6 має малолітню дитину, яка перебуває на утриманні його матері. Стороною захисту не підтверджено, що обвинувачений утримує дитину та працює в своєї матері, яка зареєстрована як ФОП. З даних, що характеризують особу обвинуваченого, не вбачається обставин, які б могли запобігти настанню ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи обставини, викладені в обвинувальному акті. Захисник вказує, що під час відкриття матеріалів підозрюваний не робив нотатки, а захисник не надавав йому матеріали, де вказані дані учасників кримінального провадження, що виключає ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Проте, колегія суддів не може погодитися з таким твердження, оскільки ОСОБА_6 отримав обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, в яких вказані адреси, номери телефонів потерпілої та свідка, а враховуючи позицію потерпілої, яка в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора, не виключена можливість здійснення обвинуваченим впливу на вказаних учасників у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу. Оскільки органом досудового розслідування обвинуваченому інкриміновано вчинення корисливого злочину, даних про наявність у нього законного постійного джерела доходу суду не надано, не виключена можливість настання ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Адвокат вказує, що йому та підзахисному не були надані додатки до клопотання прокурора, проте вказана обставина не є безумовною підставою для скасування судового рішення. На зауваження адвоката про те, що під час підготовчого судового засідання суд вирішує питання про обрання запобіжного заходу, а не про його продовження, суд першої інстанції відреагував та за результатами розгляду клопотання прокурора прийняв рішення про обрання тримання під вартою, а не продовження. Хоч прокурор у своєму клопотанні порушував питання саме про продовження запобіжного заходу, а судом прийнято рішення про обрання запобіжного заходу, апеляційний суд не вбачає в цьому істотного порушення, яке б потягло за собою скасування судового рішення, оскільки по своїй суті як для обрання так і для продовження запобіжного заходу суд має встановити наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу. Враховуючи, що в даному провадженні встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на зміст пред'явленого обвинувачення рішення суду застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є вмотивованим та суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку, що у даному випадку застосування виняткового запобіжного заходу, а саме тримання під вартою, є доцільним та достатнім для забезпечення завдань кримінального процесуального закону на даному етапі кримінального провадження.
Захисник вважає некоректним посилання суду на практику ЄСПЛ. Разом з тим, зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається посилань суду на практику ЄСПЛ. Колегія суддів погоджується з доводами адвоката про те, що витяг з ЄРДР та ухвали слідчих суддів, якими на стадії досудового розслідування запобіжний захід обирався та продовжувався, не є доказами ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, проте в даному випадку тяжкість пред'явленого обвинувачення, обставини, викладені в обвинувальному акті, дані про особу обвинуваченого вказують на наявність зазначених ризиків, а враховуючи, що судовий розгляд тільки розпочато є достатні підстави вважати, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатні в даному випадку.
З огляду на зазначені для даного провадження обставини за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 08 вересня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді