Справа № 344/16071/21
Провадження № 11-сс/4808/292/21
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
28 жовтня 2021 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5
з участю секретаря ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 22.10.2021 року про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою -
за участю: прокурора ОСОБА_9
підозрюваного ОСОБА_8
захисника ОСОБА_7
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною, не обґрунтованою, не вмотивованою, та такою, що істотно порушує законні права та інтереси підозрюваного ОСОБА_8 . Вказує на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, що відносяться до нетяжких та тяжких злочинів. Апелянт вважає, що прокурором не доведено, що без застосування запобіжного заходу, або при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, ОСОБА_8 буде вчиняти будь-які дії, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку апелянта, висновок слідчого судді є упередженим, оскільки ризики лише перелічені й ґрунтуються виключно на припущення, без посилання на письмові матеріали, що є порушенням приписів ст. 196 КПК України. Апелянт вважає, що існують ряд обставин, зокрема наявність постійного місця проживання та реєстрації, догляд за батьком, що госпіталізований та потребує сторонньої допомоги, які дають підстави до застосування щодо ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, а саме у виді домашнього арешту у нічний час із застосуванням електронних засобів контролю. На переконання сторони захисту, слідчим суддею не дотримано принципу верховенства права.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.10.2021 року ОСОБА_8 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45400 грн. Свої висновки слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих неправомірних діянь ОСОБА_8 , вагомості наявних доказів, тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється останній, а також достатності підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор.
Під час апеляційного провадження:
- підозрюваний та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого;
- прокурор просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін, виходячи з наступного.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 пред'явлено підозру у тому, що він, маючи не зняту та непогашену у встановленому порядку судимість за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення та перевиховання не встав, та вчинив нові корисливі кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка за ч. 2 ст. 185 КК України), вчиненому повторно, та таємне викрадення чужого майна (крадіжка за ч. 3 ст. 185 КК України), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у інше приміщення.
28.07.2021 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні вказаних вище злочинів (а.п. 145-147).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно частини першої ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На думку колегії суддів, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею дотримано як вказаних вище норм діючого законодавства, так й вимог ст.ст. 176, 177, 178, 183 КПК України, а також прав особи, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, як вбачається з наданих суду матеріалів, 08.03.2021 року за №12021091010000009 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДС) внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України (а.п. 11-15).
З цього приводу було розпочате досудове розслідування, де у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_8 .
Згідно з приписами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Підозра ОСОБА_8 у вчиненні вказаних вище діянь обґрунтовується, як витягами з ЄРДР, протоколами прийняття заяв про кримінальне правопорушення, так й наступними доказами по справі: протоколами огляду місця події від 07.03.2021 року, від 19.04.2021 року, 16.05.2021 року, від 23.06.2021 року, від 23.06.2021 року, від 29.06.2021 року, від 12.08.2021 року (а.п. 24-25, 31-32; 47-48, 73-75, 97-98, 119-120, 135-136); висновками експерта №СЕ-19/109-21/8835-Д від 29.09.2021 року, №СЕ-19/109-21/6602-Д від 24.06.2021 року (а.п. 27-28; 34-35); протоколами допиту потерпілих ОСОБА_10 від 20.04.2021 року, ОСОБА_11 від 17.05.2021 року, ОСОБА_12 від 24.06.2021 року, ОСОБА_13 від 24.06.2021 року, ОСОБА_14 від 30.06.2021 року, ОСОБА_15 від 19.08.2021 року (а.п. 37-38, 49-50, 76-77, 99-100, 121-122, 137-138); свідків ОСОБА_16 від 28.06.2021 року, ОСОБА_17 від 22.07.2021 року, ОСОБА_18 від 03.08.2021 року, ОСОБА_16 від 13.07.2021 року, ОСОБА_17 від 22.07.2021 року, ОСОБА_19 (а.п. 53-54, 62-63, 93-94, 102-103, 109-110, 123-124, 144); відеозаписами з камер відеоспостередження (а.п. 39-41, 57-61, 66-79, 86-87, 106-108, 113-115, 127-131); протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.07.2020 року, від 22.07.2021 року, від 13.07.2021 року, від 22.07.2021 року (а.п. 55-56, 64-65, 104-105, 111-112, 125-126), протоколом обшуку від 03.08.2021 року (а.п. 89-91) тощо.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні старшого слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_20 відомості, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 до кримінальних правопорушень, передбачених як ч. 2 ст. 185 КК України, так й ч. 3 ст. 185 КК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя належним чином дослідив вказані докази та на підставі свого внутрішнього переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінив сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, та дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаних вище кримінальних правопорушеннях.
Практикою Європейського суду з захисту прав людини (далі - ЄСЗЛ), визначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Перевіряючи доводи клопотання органу досудового розслідування на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду як на конкретні обставини кримінального провадження, так й з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчинених злочинів.
На думку колегії суддів, підтвердженням наявності ризику того, що ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового слідства та суду, є те, що останній не з'являвся за викликом слідчого, незважаючи на належне сповіщення, а 06.10.2021 року, постановою слідчого від 06.10.2021 року було зупинено досудове розслідування та підозрюваного ОСОБА_8 оголошено в розшук, а також усвідомлення останнім про неминучість покарання, максимальний розмір якого, у виді позбавлення волі на строк до 6 років, що й свідчить про ймовірну можливість ОСОБА_8 уникнути від кримінальної відповідальності.
На підтвердження ризику вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення, свідчить як репутація підозрюваного, так й відомості, що його характеризують, зокрема те, що останній неодноразово судимий, офіційно не працює, не має постійного джерелу доходу, що й свідчить про можливість вчинення ним у майбутньому нових злочинів з метою отримання прибутку.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині того, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається старший слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що заявлені у клопотанні органу досудового розслідування ризики є реальними, а тому, слідчий суддя обґрунтовано обрав щодо ОСОБА_8 запобіжний захід саме у виді тримання під вартою.
На думку колегії суддів, слідчим суддею належним чином обґрунтовані висновки щодо неможливості застосування до ОСОБА_8 іншого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, зокрема й запропонованого стороною захисту домашнього арешту, оскільки поведінка останнього свідчить про сталу злочинну спрямованість, виходячи з того, що підозрюваний раніше неодноразово був судимий та на шлях виправлення не став.
Рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Залишаючи рішення слідчого судді без змін, колегія суддів виходила з того, що статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійснення з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
В той же час, оцінює наведені вище відомості, а також суворість можливого покарання ОСОБА_8 , колегія суддів визнає за реальну небезпеку можливого його ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, як про це наголошує захисник в апеляційній скарзі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На думку колегії суддів, в апеляційній скарзі захисника не наведено переконливих доводів щодо запобігання наявним ризикам в інший спосіб, ніж передбачений відповідним судовим рішенням.
Підстав вважати, що більш м'які запобіжні заходи, зокрема й домашній арешт у нічний час із застосуванням електронних засобів контролю, можуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Перевіряючи ухвалу слідчого судді й в частині визначеного підозрюваному ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, колегія суддів вважає висновки слідчого судді в цій частині обґрунтованими.
Визначений в оскаржуваній ухвалі розмір застави, узгоджується з вимогами і положеннями ч. 5 ст. 182 КПК України, та саме такий розмір, на переконання колегії суддів, є достатнім та необхідним для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього законом обов'язків та є помірний для нього.
Посилання сторони захисту на те, що висновок слідчого судді є упередженим, оскільки ризики лише перелічені й ґрунтуються виключно на припущення, без посилання на письмові матеріали, що, на його думку, є порушенням приписів ст. 196 КПК України, так само, як й доводи захисника в частині недотримання слідчим суддею принципу верховенства права, не знайшли свого підтвердження.
Доводи апелянта в тій частині, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання та реєстрації, й його батько, що госпіталізований, потребує сторонньої допомоги, самі по собі не є достатніми для зміни судового рішення, й дані обставини жодним чином не спростовують ризики, на які посилається слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись вимогами ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого Івано-Франківського міського суду від 22.10.2021 року про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5