Провадження № 22-ц/803/8665/21 Справа № 180/1064/21 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
29 жовтня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.
розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційні скарг и ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод"
на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я,-
В травні 2021 року до Марганецького міського суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те,що ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод", правонаступником якого на сьогоднішній день є Приватне акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод». За час роботи на даному підприємстві, отримала травму на виробництві, а саме: травматичну ампутацію першого пальця правої кисті, що підтверджується Актами форми Н-1 та Н-5, копії яких додаються. В наслідок отриманої виробничої травми, при первинному огляді МСЕК - 25.02.2009 року, їй встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 15%, безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, ОСОБА_1 втратила своє здоров'я, їй завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що остання вимушена була тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 90 000 грн., яку просить стягнути з відповідача.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я - задовольно частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням податку та обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод", код ЄДРПОУ 05448389, місцезнаходження: 53401, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 162) судовий збір на користь держави в розмірі 908,00 гривень.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 змінити, визначивши розмір присудженого на користь позивача відшкодування без утримання податків та зборів. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод» просить скасувати рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 по справі №180/1064/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок з утриманням податку та обов'язкових платежів та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відзивів на апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року від інших учасників справи до суду не надходило.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 знаходилася у трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод", правонаступником якого на сьогоднішній день є Приватне акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод», що підтверджується копією трудової книжки Серії НОМЕР_1 , заведеної 25 квітня 1976 року на ОСОБА_3 .
За час роботи на даному підприємстві, а саме: 26 червня 2008 року, позивач отримала травму на виробництві, яка обумовлена умовами в яких вона працювала, а саме: травматична ампутація першого пальця правої кисті, що підтверджується Актами форми Н-1, Н-5.
За даним нещасним випадком складені акти за формами Н-1 та Н-5 від 01 липня 2008 року.
Первинним оглядом МСЕК від 25.02.2009 року ОСОБА_1 було встановлено 15% втрати професійної працездатності, у зв'язку з трудовим каліцтвом, безстроково, групу інвалідності не встановлено.
Виходячи з медичних документів, акту № 3 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 01 липня 2008 року, акту розслідування нещасного випадку, який стався 26 червня 2008 року о 07.30 годині на Відкритому Акціонерному Товаристві "Марганецький рудоремонтний завод" від 01 липня 2008 року, суд прийшов до висновку про те, що у зв'язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки, ОСОБА_1 отримала виробничу травму.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробнича травма отримана позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, а отже наявні у зв'язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок виробничої травми, спричиненої негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, встановивши, що виробнича травма позивача, яка завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникла з вини Відкритого акціонерного товариства " Марганецький рудоремонтний завод", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство " Марганецький рудоремонтний завод", яким було допущено порушення трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок виробничої травми (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).
Відтак, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання у розмірі 80 000,00 грн, з утримання податків та зборів, згідно чинного законодавства України.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про необхідність утримання з визначеного розміру відшкодування податків та зборів згідно чинного законодавства України, колегія не приймає до уваги, оскільки відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
А тому, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що розмір моральної шкоди підлягає стягненню з урахуванням утримання з нього обов'язкових податків і зборів.
Посилання ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод» що у висновках викладених в актах розслідування даного нещасного випадку, вина відповідача не визначена в будь-якій мірі, колегією судів не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст. 43 Конституції України.
Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 , пов'язаний з виробництвом, відповідно до п. 1 Висновку комісії спеціального розслідування нещасного випадку оформленого Актом від 01 липня 2008 року (а.с. 15-17).
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди.
Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод» - залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С.Городнича
М.Ю.Петешенкова