Провадження № 11-кп/803/2970/21 Справа № 210/1252/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 жовтня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
(в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8
(в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 12019040710000527 за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2021 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 317 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2021 року продовжено дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а саме до 22.11.2021 року включно.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, які згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає виключно позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, що збільшує ризик втечі особи обвинуваченого з метою уникнення можливого покарання, обставинами, що підтверджують наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується є те, що ОСОБА_6 на теперішній час не має місця роботи та постійного заробітку, тобто не має засобів для існування.
В свою чергу, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція яких передбачає виключно позбавлення волі на строк від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, що збільшує ризик втечі обвинуваченої. Крім того, обвинувачена ОСОБА_7 на теперішній час не має місця роботи та постійного заробітку, тобто не має засобів для існування, що підтверджує ризик можливої втечі.
Таким чином, суд прийшов до висновку щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що свідки у цьому провадженні проходять понятими та свідками в інших кримінальних провадженнях, а понятий ОСОБА_9 є наркозалежним, раніше судимим, раніше давав показання під тиском працівників поліції, а тому наразі готовий надати правдиві покази у цьому провадженні. Зазначає, що слідчі дії під час досудового розслідування були проведені з порушеннями вимог КПК України.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, обрати відносно запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачена вказує, що свідки у цьому провадженні проходять понятими та свідками в інших кримінальних провадженнях, а понятий ОСОБА_9 є наркозалежним, раніше судимим. Зазначає, що слідчі дії під час досудового розслідування були проведені з порушеннями вимог КПК України.
Крім того, обвинувачена зазначає, що вона має міцні соціальні зв'язки, її матір потребує допомоги, має постійне місце проживання, а також здоров'я обвинуваченої погіршилось.
Обвинувачена вказує, що прокурором не надано доказів наявності ризику незаконного впливу на свідків, обвинувачених, експертів.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційні скарги і з підстав, зазначених у них просили їх задовольнити.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною 5 статті 199 КПК Ураїни, передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 були дотриманні в повній мірі.
При цьому, суд дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування такого запобіжного заходу та дійшов до обґрунтованого висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Так, апеляційним судом встановлено, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12019040710000527 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, та ОСОБА_10 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України.
Відповідно до матеріалів провадження, до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Разом з цим, як встановлено апеляційним судом та що знайшло своє підтвердження у відповідних матеріалах провадження, 23 вересня 2021 року судом першої інстанції було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Відповідно до вимог п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, із матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, врахував те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, які згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає виключно позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, ОСОБА_6 на теперішній час не має місця роботи та постійного заробітку, тобто не має засобів для існування, та відповідно наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_6 побоюючись покарання, може переховатися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, незаконно впливати на обвинувачених, експертів, спеціалістів.
Судом першої інстанції враховано те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція яких передбачає виключно позбавлення волі на строк від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_7 на теперішній час не має місця роботи та постійного заробітку, тобто не має засобів для існування, та відповідно наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме те, що обвинувачена ОСОБА_7 , побоюючись покарання, може переховатися від суду.
Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З огляду на викладене, суд встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися і не припинили існувати, й дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченим строку тримання під вартою та відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Разом з цим, колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду стороною захисту не доведені.
Апеляційний суд, також, не вбачає й підстав для застосування щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 про те, що поза увагою суду залишилось те, що вона має міцні соціальні зв'язки, її матір потребує допомоги, має постійне місце проживання не заслуговують на увагу, оскільки не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, апеляційний суд зауважує, що наведені обставини в цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
Твердження обвинуваченої про те, що стан її здоров'я значно погіршився, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, окрім того матеріали провадження не містять відомостей щодо неможливості перебування ОСОБА_7 під вартою.
Колегія суддів не приймає до уваги, посилання обвинуваченої ОСОБА_7 щодо відсутності ризику незаконного впливу на свідків, обвинувачених, експертів, оскільки, вказаний ризик, саме обвинуваченій не був врахований судом першої інстанції.
Доводи обвинувачених про те, що свідки у цьому провадженні проходять понятими та свідками в інших кримінальних провадженнях, понятий ОСОБА_9 є наркозалежним, раніше судимим, давав показання під тиском працівників поліції, слідчі дії під час досудового розслідування були проведені з порушеннями вимог КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті. Суд на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож апеляційні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2021 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 317 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судд і:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4