Справа № 316/1263/21
Провадження № 2-а/316/20/21
12 жовтня 2021 р. м.Енергодар
Енергодарський міський суд Запорізької області
у складі головуючого судді Куценка М.О.
за участі секретаря судового засідання Нестерової Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Енергодарі, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу №316/1263/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія ДПО18 №984492 від 19.05.2021.
В обґрунтування вимоги позову зазначає, що 19.05.2021, приблизно о 10 годині він рухався зі сторони м.Тернопіль у сторону м.Львова та проїхавши м.Зборів, по переду нього, у попутному напрямку, їхала автівка. Оскільки на дорозі була розмітка 1.1. він продовжив рух за автівкою, проте через деякий час, автівка по переду нього почала скидати швидкість, а потім загальмувала залишаючись на полосі, він також почав гальмувати та коли авто попереду нього майже зупинилось, він переконавшись, в безпеці маневру, об'їхав авто, що було попереду та повернувся на свою полосу руху. В той самий момент йому на зустріч виїхав патрульний автомобіль та він зупинився на узбіччі.
Позивач зазначає, що до нього підійшов інспектор УПП у Тернопільській області Чабан В.В. та повідомив, що на його думку, позивач порушив правила дорожнього руху перетнувши розмітку 1.1 та що він винесе постанову про притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу 340 грн. Доводи позивача про те, що він діяв згідно правил дорожнього руху, оскільки сам факт перетину розмітки 1.1. не є порушенням в разі якщо здійснюється обгін поодинокого транспортного засобу, який рухається зі швидкістю 30 км/год., працівник поліції проігнорував. Інспектор пішов до свого авто, а повернувшись через 2-3 хвилини, повідомив, що ним винесено постанову про притягнення до відповідальності, з якою позивач не згоден. Також зазначає, що після ознайомлення з постановою, з'ясував, що вона складена не ОСОБА_2 , а іншою особою: капралом поліції Бойко К.В., якої на місці події взагалі не було, що підтверджується відповідним відеозаписом. Крім того, позивач вказує і на те, що інспектором не було досліджено об'єктивно та у повному обсязі всіх обставин, його було позбавлено можливості надати письмові пояснення, права на захист. Відсутні жодні докази вчинення ним порушення. Позивач вважає, що постанова винесена безпідставно з грубим порушенням норм права (а.с.2-4).
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 24.05.2021 р. по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.9-9зворот).
Відповідачем Чабан В.В., інспектором роти №3 управління патрульної поліції в Тернопільській області, було надано до суду письмовий відзив на позов в якому позовні вимоги вважає безпідставними, в задоволенні позову просить суд відмовити (а.с.18-19).
Згідно частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В судове засідання учасники справи, належним чином повідомлені про її розгляд судом (а.с.17, 24, 25) не з'явились, будь-яких заяв або клопотань до суду не надали.
На підставі ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як вбачається із фабули Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДПО18 №98492 складеної відносно позивача ОСОБА_1 (далі - оскаржувана постанова), 19.05.2021 р. о 10 год 00 хвилин на АД М-09, 32 км., водій керуючи ТЗ переткнув лінію дорожньої розмітки 1.1 «суцільна лінія», чим порушив вимоги п.34 ПДР України, дії кваліфіковано за ч.1 ст.122 КУпАП. Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень (а.с.5, 6).
У справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, в силу приписів статті 77 КАС України, обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову покладається на суб'єкта владних повноважень. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Зазначена норма вказує на те, що саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок по доведенню правомірності своїх дій/рішень, що відповідає правовим позиціям висловленим Верховним судом в постановах від 15.11.2018 р. у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 р. у справі №295/3099/17. При цьому суб'єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пункт 1 статті 247 КУпАП визначає обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п.1.3 розділу 1 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 (із змінами та доповненнями) (далі - Правил дорожнього руху), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 розділ 1).
Позивачу оскаржуваною постановою ставиться у вину порушення п.34 Правил дорожнього руху, що полягає у перетині лінії дорожньої розмітки 1.1 «суцільна лінія».
Позивачем фактично визнається перетинання 19.05.2021 р. вузької суцільної лінії горизонтальної розмітки 1.1, проте зазначається на те, що ним здійснювався обгін транспортного засобу, який їхав попереду у покутньому напрямку, що почав гальмувати залишаючись на полосі та коли автомобіль що попереду майже зупинився, позивач його об'їхав, тим самим вважає, що ним було дотримано Правил дорожнього руху якими такий маневр дозволено.
Вузькою суцільною лінією - пункт 1.1 підпункту 1 пункту 34 Правил дорожнього руху, визначає горизонтальну розмітку, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Лінію 1.1 перетинати забороняється.
Разом з тим, як виняток, зазначений підпункт 1 пункту 34 Правил дорожнього руху містить застереження відповідно до якого, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год., як на це вказує і позивач та про, що останнім зазначалось і поліцейському, як на це вказує і наданий відповідачем відеозапис (а.с.20).
При цьому, наданий відповідачем ОСОБА_2 відеозапис (а.с.20) не може бути належним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки не містить даних щодо самого порушення яке інкриміноване позивачу оскаржуваною постановою, оскільки, у тому числі, не спростовує посилань позивача на перетин вузької суцільної лінії горизонтальної розмітки 1.1 з виключенням дозволеним Правилами дорожнього руху, про яке судом вказано вище.
Крім того, сама оскаржувана постанова, крім посилань у пункті 8 «До постанови додаються» - відео з н/р-ВО00017, інших доказів на підставі яких поліцейський прийшов до переконання, що позивач порушив вимоги ч.1 ст.122 КУпАП, не містить. При цьому, як зазначалось вище, наданий відповідачем відеозапис не містить інформації з якої можливо було встановити наявність порушення зі сторони позивача Правил дорожнього руху за яке його притягнуто оскаржуваною постановою до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП, у ній, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Таким чином вбачається, що зміст постанови не відповідає вказаним вимогам статтей 283, 284 КУпАП оскільки, зокрема, не містить наведення доказів на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та зазначення мотивів відхилення поліцейським відомостей на які посилався позивач, відносно якого складено оскаржувану постанову.
Отже, відповідачі які є суб'єктами владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надали жодних належних, достатніх і допустимих доказів, у розумінні статей 73, 74, 76 КАС України, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, не спростували тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 р.).
В рекомендації №R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 р. (принцип 7) рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади.
Відповідно до закріпленого в ст.62 Конституції України принципу, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП не може вважатися законним, внаслідок чого оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача - підлягає закриттю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6, 9, 72, 73, 77, 90, 241-246, 250, 251, 262, 263, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДПО18 №984492 від 19.05.2021 - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду в повному обсязі складено 29 жовтня 2021 року.
Суддя М. О. Куценко