Справа № 953/6030/21
н/п 2-з/953/303/21
(про забезпечення позову)
"27" жовтня 2021 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Зуб Г.А.
при секретарі Черниш О.М.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Волочнюка М.О. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (місцеперебування: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (останнє відоме місцеперебування: АДРЕСА_2 ) про стягнення матеріальної і моральної шкоди, які заподіяні залиттям квартири, -
Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 22200 грн., моральну шкоду в розмірі 20000 грн., судовий збір в розмірі 908 грн., та витрати на проведення незалежної оцінки вартості матеріального збитку в розмірі 3500 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29.04.2021 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
23.10.2021 до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просить забезпечити позовні вимоги по справі шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності відповідачу, посилаючись на те, що вказану квартиру відповідач намагається продати, а тому у позивача є підстави вважати, що виконання рішення по вказаній справі може бути ускладнене.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, та забороною вчиняти певні дії.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпорядження цим майном, а в певних випадках - і користування ним.
Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу
здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідноч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.
Предметом спору в даній позовні заяві є стягнення грошових коштів з відповідача в загальному розмірі 42200 грн.
Надані позивачем при подачі позовної заяви ( відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 23.03.2021 року) підтверджують обставини, що відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17.10.2018 року у справі №183/5864/17-ц.
До суду надані докази на підтвердження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову - оголошення про продаж спірної квартири.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу на те, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном, а тому, приймаючи до уваги предмет спору, суд вважає вимоги позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог 42200 грн. є співмірними із заявленими позовними вимогами, тому вважає за необхідне до розгляду справи по суті накласти заборону
відчуження на вказане нерухоме майно в межах позовних вимог 42200 грн., оскільки вбачається імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у випадку не задоволення судом заяви позивача, а тому вона підлягає задоволенню частково, а в інші частині заяви суд вважає відмовити на наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд -
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Волочнюка М.О. про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти заборону відчуження на квартиру, загальною площею 44,7 кв.м., житловою площею 27 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний № 1223945263101, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог 42200 (сорок дві тисячі двісті) грн. - до вирішення справи по суті.
В іншій частині заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в Харківський апеляційний суд протягом 15 діб.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
ОСОБА_1 - позивач, місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 - відповідач, останнє відоме місцеперебування: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання три роки.
Суддя - Г.А. Зуб