Справа № 551/517/19 Номер провадження 22-ц/814/1857/21Головуючий у 1-й інстанції Сиволап Д. С. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
20 жовтня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
Головуючого : Обідіної О.І.
Суддів : Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.
розглянула в порядку спрощеного провадження, з повідомленням учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" на рішення Шишацького районного суду Полтавської області, в складі судді Сиволап Д.С. від 21 травня 2021 року, дата виготовлення повного тексту рішення 26 травня 2021 року, по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Валентини Михайлівни, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки,
В травні 2019 року позивач ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Ганночки О.В. про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки, в якому просило:
- визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі від 01.01.2014, яка укладена 03.10.2017 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1
- скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки В.М. індексний номер 46589745 від 22.04.2019 щодо припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0321.
Вимоги обґрунтовані тим, що згідно договору оренди землі від 01.01.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та підприємством, останнє є орендарем земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5325781600:00:005:0321. Строк дії договору 10 років.
Разом з тим, 19 грудня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою В.М. 22.04.2019 було прийнято рішення про припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» щодо вищевказаної земельної ділянки. Підставою для прийняття такого рішення стала угода про дострокове розірвання договору оренди землі, яка була укладена 03.10.2017 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що вказана угода про розірвання договору оренди землі між ним та відповідачем не укладались, є сфальсифікованою в 2019 році, оскільки процедура укладання та розірвання договорів оренди землі не могла бути укладеною самим генеральним директором без попереднього погодження з рядом структурних підрозділів і фахівців товариства та внесення відповідних записів і змін в облікову документацію. В товаристві відсутні як другий оригінальний примірник даної угоди, так і інформація про її укладання у внутрішній документації товариства.
Вважаючи, що оспорювана угода про розірвання договору оренди землі була сфальсифікована відповідачем шляхом проставлення на ній минулої дати, а саме 03.10.2017 року, тоді як реально проставлення підписів під угодою мало місце лише в 2019 році, тобто напередодні звернення до приватного нотаріуса, просив визнати її недійсною.
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 21 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду вмотивоване тим, що сторони угоди про розірвання договору оренди землі на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про його розірвання, а позивач не довів належними і допустимими доказами обставини, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог.
В апеляційній скарзі ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі, просить рішення скасувати та постановити нове про задоволення позову.
Зокрема вказує, що товариство не мало намірів достроково розривати договір оренди землі. В системі 1С8 підприємства існує лише договір оренди землі та відсутні будь-які записи щодо реєстрації додаткової угоди, не прикріплено сканкопію такої угоди. Проект угоди працівниками не складався.
Також зазначає, що ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали від 31.05.2019 не надав оригінал спірної угоди, тобто ухилився від подання доказів, тому суд повинен був визнати той факт, що спірна угода не була підписана між ТОВ «Агрофірмою ім. Довженка» та ОСОБА_1 , та є підробленою. Окрім того відсутність оригіналу договору про розірвання договору оренди землі позбавило товариство можливості отримати висновок судово-технічної експертизи та довести свої позовні вимоги, що угода укладена саме в 2019 році, в проставлені в ній дати насправді були внесені минулим числом, що свідчить про її фальсифікацію.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 згідно державного акту на право приватної власності на землю є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,8502га, що розташована на території колишньої Гоголівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, кадастровий номер 5325781600:00:005:0321.
01 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі директора виробничого підрозділу «Агрофірма «Гоголево» Легейди А.М. було укладено договір оренди землі б/н.
Відповідно умов договору орендодавець надав, а агрофірма прийняла в строкове приватне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,85га з кадастровим номером 5325781600:00:005:0321. Строк дії договору згідно п.9 сторони визначили в 5 років .
01 січня 2014 року сторонами договору оренди складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору.
12 листопада 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Шишацького РУЮ Дерій В.І. здійснено реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:005:0321.
22 квітня 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою В.М. до реєстру внесено запис про припинення іншого речового права (права оренди) належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0321, індексний номер рішення 46589745. Підставою для прийняття даного рішення вказано угоду про розірвання договору оренди землі б/н від 03.10.2017, укладену між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 .
Згідно тексту наданої відповідачем ОСОБА_1 копії угоди про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року, яка датована 03 жовтня 2017 року, вбачається, що орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» в особі генерального директора Скочка В.М., дійшли взаємної згоди про розірвання договору оренди землі від 01.01.2014. З моменту набуття чинності цією угодою сторони не вважають себе обтяженими будь-якими правами і обов'язками, що випливали з договору оренди землі та не мають одна до одної будь-яких претензій з приводу виконання договору оренди землі. Дана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.
Відповідно до п. 4 даної угоди визначено, що вона складена у 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, а другий в орендодавця.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі та скасування державної реєстрації припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт фальсифікації даного правочину, відсутності волевиявлення орендаря на розірвання договору оренди землі та зловмисних дій ОСОБА_3 , який діяв від імені орендаря за власною волею, всупереч волі та інтересів довірителя.
Колегія суддів з погоджується з вказаними висновками суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», що є спеціальним у спірних правовідносинах, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Підставою недійсності договору, як правочину, відповідно до статті 215 ЦК України є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За правилами статтей 12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Виходячи з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) обов'язок доказування обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Так, в обґрунтування позовних вимог товариство посилалося, на те, що угода про розірвання договору оренди землі укладена від імені орендаря особою, ОСОБА_3 , який не мав відповідних повноважень та діяв поза волею ТОВ «Агрофірма «ім. Довженко».
Разом з тим, на час укладання оспорюваної угоди про розірвання договору оренди землі ОСОБА_3 обіймав посаду генерального директора та діяв на підставі Статуту товариства в межах повноважень займаної посади ТОВ «Агрофірма «ім. Довженко».
Згідно пункту 19.5 Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», затвердженого загальними зборами учасників протокол №05/18/2016 від 18 травня 2016 року, генеральний директор без доручення діє від імені товариства, у тому числі укладає договори та інші угоди.
За змістом ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19) пункт 6.18. зроблено висновок про те, що за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України, частин першої та другої статті 89 ГК України, пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов'язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.
На час укладення оспорюваної угоди від 03 жовтня 2017 року третя особа - ОСОБА_3 був генеральним директором ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», доказів обмеження його повноважень матеріали справи не містять, отже підписання ним як представником орендаря угоди про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року, відповідає його повноваженням, які визначені Статутом товариства та вимогам ст. 237 ЦК України, тому правових підстав вважати, що при укладанні оспорюваної угоди було відсутнє належне волевиявлення орендаря як сторони правочину на дострокове розірвання договору оренди землі з підстав відсутності повноважень у його представника - по справі немає.
За вказаних обставин, твердження позивача про те, що внаслідок відсутності у представника орендаря Скачка В.М. повноважень на укладання угоди, будь-які правові наслідки для самої юридичної особи ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» не настали, укладений з орендодавцем ОСОБА_1 договір оренди землі має продовжуватись внаслідок відсутності підстав для його припинення, - є помилковим та не може бути прийнятий до уваги колегією суддів з наступних підстав.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що при укладанні угоди про розірвання договору оренди землі, сторони в належній формі досягли згоди про розірвання договорів оренди землі, що відповідає вказаним нормам матеріального права та не суперечить погодженому сторонами пункту 37 договору оренди землі від 01 січня 2014 року, якою встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.
Разом з цим, всупереч вимогам ч.2 ст. 77 ЦПК України позивач не довів належними та допустимими доказами обставини, які входять до предмету доказування, зокрема щодо відсутності волевиявлення сторони орендаря на укладення угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, її підроблення шляхом проставлення минулої дати чи не існування взагалі, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з підстав його недоведеності.
Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків місцевого суду не спростовують та не містять посилань на нові факти чи докази, які б слугували підставою для скасування судового рішення.
Так, доводи щодо відсутності самого оригіналу оспорюваної угоди, втрата якого відповідачем ОСОБА_4 визнана судом поважною причиною неподання витребуваних судом доказів, не свідчать про помилковість рішення щодо недоведеності позивачем заявлених ним вимог внаслідок неподання належних та допустимих доказів, які б містили інформацію про предмет доказування.
При цьому, жоден з учасників справи не заперечує самого факту укладання угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, що стало підставою для здійснення 17.04.2019 року приватним нотаріусом реєстрації іншого речового права, а наявна в матеріалах справи копія вказаної угоди про розірвання договору оренди землі, яка містить підписи як ОСОБА_1 , так і уповноваженої особи ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» Скочка В.М., свідчить про вчинення такого правочину.
Разом з цим, підстав недійсності вказаної угоди як сфальсифікованої шляхом проставлення минулої дати укладення, а саме 03.10.2017, тоді як реально проставлення підписів під угодою мало місце лише в 2019 році, тобто напередодні звернення до приватного нотаріуса - в ході розгляду справи позивачем не доведено.
За вказаних обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо посилань на зловмисну домовленість сторін угоди, фальсифікацію дати її укладання та реальне складання вже після звільнення ОСОБА_3 із займаної посади генерального директора, оскільки зазначені обставин не були доведені в ході розгляду справи в суді першої інстанції та фактично являються лише припущеннями позивача.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення Регламенту процесів взаємодії з власниками земельних ділянок, запровадженого у товаристві, та внутрішніх документів юридичної особи стосовно відсутності в системі 1С8 Підприємства будь-яких даних щодо реєстрації оспорюваної угоди не ґрунтуються на передбачених законом підставах визнання правочинів недійсними та суперечать положенням статті 627 ЦК України щодо свободи договору.
Враховуючи встановлене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" залишити без задоволення.
Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 21 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 жовтня 2021 року.
Судді: Обідіна О.І. Карпушин Г.Л. Хіль Л.М.