Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7425/20 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В.
Категорія 18 Доповідач Талько О. Б.
28 жовтня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.
суддів: Коломієць О.С., Микитюк О.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Житомирі цивільну справу №296/7425/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Петровської М.В.,
У вересні 2020 року Акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 18 грудня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір, згідно з яким банк надав відповідачці кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
ОСОБА_1 підписала заяву, відповідно до якої погодилася з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. При укладенні вказаного договору відповідачка надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Разом з тим, свої зобов'язання за фактичне використання кредитних коштів вона належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 2 серпня 2020 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 57505 грн. 90 коп., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 26270 грн. 49 коп., заборгованості зі сплати відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, у розмірі 2025 грн. 71 коп., а також 29209 грн. 92 коп. пені.
Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 57505 грн. 90 коп.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 лютого 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ « ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 26270 грн. 49 коп. та 960 грн. 26 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Зокрема, зазначає, що не укладала з позивачем письмового договору про встановлення кредитного ліміту. Строк дії кредитної картки закінчився 3 вересня 2015 року й саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності. Відтак, звернувшись до суду з позовом у вересні 2020 року, банк пропустив зазначений строк.
Стверджує, що надана позивачем довідка про отримання нею інших карток за цим кредитним договором, не містить її підпису та не є належним доказом.
Також ОСОБА_1 вказує, що надана позивачем виписка з рахунку містить інформацію про те, що нею сплачено 117003 грн. 30 коп. в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором. Зазначені кошти повинні були зараховуватися банком виключно на погашення заборгованості за тілом кредиту, оскільки позивач не погодив з нею розмір відсотків та неустойки.
Звертає увагу на ту обставину, що кредитний договір не переукладався, відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з неї тіла кредиту у розмірі 26270 грн. 49 коп.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 грудня 2007 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ “ПриватБанк”. У вказаній заяві кредитний ліміт визначений у розмірі 250 грн.
На підтвердження факту укладення договору, окрім вказаної анкети-заяви, позивач надав суду витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна”, а також витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які були розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Звертаючись до суду з даним позовом, банк посилався на ту обставину, що ОСОБА_1 належним чином не виконує кредитні зобов'язання, внаслідок чого станом на 2 серпня 2020 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 57505 грн. 90 коп., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 26270 грн. 49 коп., заборгованості зі сплати відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, у розмірі 2025 грн. 71 коп., а також 29209 грн. 92 коп. пені.
При цьому, позивач вказав, що на підставі укладеного кредитного договору ОСОБА_1 були видані наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 строком дії до вересня 2015 року, № НОМЕР_2 строком дії до жовтня 2017 року, № НОМЕР_3 строком дії до березня 2021 року, що підтверджується змістом довідки ( а.с.13).
Також до матеріалів справи долучено довідку, яка містить інформацію про зміну розміру кредитного ліміту ( а.с.14).
Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Долучена до матеріалів справи виписка з рахунку свідчить про те, що ОСОБА_1 здійснила активацію кредитних карток № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , користувалася кредитними коштами з власної ініціативи, частково погашала заборгованість за договором.
У вказаній виписці також міститься інформація про те, що кредитний ліміт неодноразово збільшувався, а загальний розмір заборгованості за вказаним кредитним договором становить 57505 грн. 90 коп.
Досліджений судом першої інстанції розрахунок свідчить про те, що заборгованість за тілом кредиту становить 26270 грн. 49 коп.
Доказів на спростування розміру заборгованості суду не надано.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно до вказаної норми підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Водночас, пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка з рахунку є належним доказом щодо розміру заборгованості за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами у справі, про що неодноразово зазначав Верховний Суд ( постанови від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 22 вересня 2021 року у справі №128/2267/20-ц та ін.) .
Враховуючи ту обставину, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачеві не повернуті, а також з огляду на зміст ч.2 ст.530 ЦК України, якою перебачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, в даному випадку позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 26270 грн. 49 коп.
Оскільки строк дії картки № НОМЕР_3 , яка була активована ОСОБА_1 , тривав до березня 2021 року, посилання в апеляційній скарзі на пропуск строку позовної давності, є безпідставним.
Не спростовують висновків суду також й посилання на ту обставину, що сплачені за цим кредитним договором кошти повинні були зараховуватися на погашення тіла кредиту, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про обгрунтованість зарахування таких сум за заявою сторони саме на погашення тіла кредиту чи наявність таких узгоджених сторонами умов укладеного кредитного договору.
Таким чином, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду в частині стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та пені рішення не оскаржується, отже не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 лютого 2021 року в частині задоволених позовних вимог,- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Судді: