Справа № 761/21351/21
Провадження № 2-а/761/421/2021
13 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.М.,
при секретарі: Колзаковій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), справу за адміністративним ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності; стягнення матеріальної шкоди,
В червні 2021р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним адміністративним позовом до відповідача Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просила суд:
- скасувати постанову головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Подільського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Серяка Є.М. серії 1КІ № 0000099758 від 19 квітня 2021р.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки матеріальну шкоду у розмірі 1841,7 грн., судові витрати у розмірі 908,0 грн.
Свої позовні вимоги, позивачка обґрунтовувала тим, що її 19 квітня 2021р. її було притягнуто до відповідальності з недотриманням встановленого порядку; постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. Крім того, позивачка зазначила, що її автомобіль не заважав дорожньому руху та іншим учасникам. А також, на думку сторони позивача, їй була спричинена матеріальна шкода, яка складається зі сплаченої суми штрафу, витрат за послуги евакуації її автомобіля, витрат за зберігання автомобіля на спеціальному майданчику.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2021р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 квітня 2021р. відносно позивачки інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Подільського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Серяком Є.М. було винесено постанову про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та із визначенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 680,0 грн.
При цьому, змістом даної постанови визначено, що 19 квітня 2021р. приблизно о 08:47 год., позивачка керуючи автомобілем «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. Волоській, 3 в м. Києві, здійснив зупинку на відстані ближче 10 м від місця виїзду з прилеглих територій, чим порушила п. 15.9 и) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993р. № 3353, встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306.
Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до пункту 15.9 и) ПДР зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 80 КАС України речовими доказами є зокрема електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, в порушення вказаних вимог, відповідач до суду свого відзиву на позов не подав та доказів, які б підтвердили факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення не надано.
Суд зазначає, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018р. у справі 760/3696/16-а.
За правилами вимог частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000099758 від 19 квітня 2021р. на позивачку за ч. 3 ст. 122 КУпАП у розмірі 680,0 грн. підлягає скасуванню.
Щодо вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1841,7 грн. (штрафу в розмірі 340,0 грн. + 17,0 грн. - комісія за переказ коштів + послуги з евакуації автомобіля - 1270,0 грн. + 63,5 грн. комісія за переказ + 144,0 грн. - за зберігання автомобіля на спеціальному майданчику), слід зазначити наступне.
Як свідчать матеріали справи, за повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігався на спеціальному майданчику чи стоянці, позивачем було оплачено витрати, пов'язані з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу у розмірі 1414,0 грн. (1270,0 грн. оплата послуги евакуації; 144,0 грн. оплата вартості зберігання транспортного засобу на спец майданчику).
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, складовими елементами акту завдання шкоди є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв'язок між вказаними двома елементами; вина завдавача шкоди.
При цьому, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Законом визначено, що обов'язок відшкодувати завдану потерпілому шкоду покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, обов'язок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади виникає саме у держави, а не в органу державної влади, посадовою чи службовою особою якого є особа, чиїми незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдано шкоди.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019р. у справі №826/12003/16, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що якщо вимоги про відшкодування шкоди пов'язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір, то такі вимоги підлягають розгляду за нормами КАС України.
Аналогічних висновків дійшов і Цивільний касаційний суд в постановах у справах №761/10730/18 та №725/5833/16-ц.
З матеріалів справи вбачається, що до матеріальної шкоди, яку просить відшкодувати позивач відносяться витрати за послуги з евакуації в розмірі 1270,0 грн., які були перераховані позивачкою на рахунок ТОВ «ЕВАКУАТОР СЕРВІС», та витрати за зберігання на спецмайданчику в розмірі 144,0 грн. на рахунок Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Враховуючи зазначене, вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки зазначені витрати були здійснені стороною без відповідних правових підстав, враховуючи висновку суду про скасування постанови, а тому не є матеріальною шкодою в розумінні закону.
Щодо стягнення штрафу в розмірі 340,0 грн., то відповідно до ч. 1 ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою.
Позовна вимога про стягнення на користь позивачки 340,0 грн. сплаченого штрафу на підставі оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення не підлягає задоволенню, враховуючи положення ч. 3 ст. 286 КАС України.
Окремий порядок повернення коштів передбачений Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013р. № 787.
Вказана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 22 липня 2019р. у справі №757/2757/16-а
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий у розмірі 454,0 грн.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст.ст. 38, 122, 251, 254, 280, 289 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 37405284, місцезнаходження: м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності; стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Скасувати постанову головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Подільського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Серяка Євгенія Михайловича серії 1КІ № 0000099758 від 19 квітня 2021р.
Стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,0 /чотириста п'ятдесят чотири/ грн.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: