Справа № 757/29156/18-ц
Провадження № 2/752/9532/21
13 жовтня 2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,
До Голосіївського районного суду міста Києва з Печерського районного суду міста Києва за підсудністю надійшла цивільна справа за вказаним позовом.
14.06.2018 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва було відкрито провадження у вказаній вище справі.
07.07.2021 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва було замінено відповідача з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк», у зв'язку з його правонаступництвом.
Згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 08.07.2021 року справа була направлена за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва, за місцем знаходження відповідача, згідно ч. 1 ст. 31 ЦПК України оскільки після заміни відповідача справа перестала бути підсудною Печерському районному суду міста Києва.
Однак, вирішуючи питання про прийняття справи до свого провадження слід дійти висновку, що Печерським районним судом міста Києва помилково направлено до Голосіївського районного суду м. Києва за підсудністю справу за позовом ОСОБА_1 .
Так, відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Оскільки предметом позову є визнання кредитного договору недійсним, та розгляд даної категорії спорів проводиться за правилами загальної підсудності, передача справи за підсудністю до іншого після заміни відповідача є порушення норм, встановлених ч. 2 ст. 31 ЦПК України, якими встановлено обов'язок суду, який прийняв до свого провадження справу, проводити подальший розгляд справи. Зокрема, після заміни відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк» вказана справа не стала належати до виключної підсудності іншого суду.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійнюється виключно судами. Делегування їхніх функцій, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Причому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, тобто юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з конституційними положеннями, у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів. Цим Законом, зокрема, закріплено положення щодо права на повноважний суд, відповідно до якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма з'явилась саме завдяки впливу ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Питання підсудності регулюються відповідними процесуальними кодексами. Зокрема, підсудність цивільних справ визначається відповідно до ст.ст. 26-32 ЦПК України.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп/1997, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012, ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Враховуючи встановленні судом в ухвалі суду від 08.07.2021 року обставини стосовно територіальної підсудності справи, суд вважає за необхідне здійснити наступне повернення справи до належного суду, з метою усунення допущених недоліків під час постановлення вказаної ухвали судді, оскільки відкриття провадження порушить визначення розгляду справи належним судом, а також може бути наслідком порушення прав заявника по справі гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, за наслідком чого, з метою попередження таких обставин, що є прерогативою суду, для розгляду справи належним судом, встановленим законом, що в іншому випадку є наслідком скасування судового рішення, суд вважає за необхідне повернути матеріали цивільної справи за підсудністю до Печерського районного суду м.Києва.
Одночасно суд вважає, що такі дії є виправданими, оскільки усунення допущеної помилки, гарантує права та інтереси сторін на належний розгляд їх спору належним судом, встановленим законом, упродовж розумного строку, оскільки у разі скасування рішення суду за наслідком розгляду справи, з підстав на формальне відношення до визначених правил, може мати як наслідок затягування розгляду справи.
Відповідно до ч.3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Таким, чином у зв'язку з викладеними обставинами, суддя приходить до висновку, що цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, слід повернути до Печерського районного суду м. Києва.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 260 ЦПК України, суддя,-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним - направити до Печерського районного суду міста Києва, як помилково направлену (01010, м. Київ, вул. Володимирська, б. 15).
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до вимог, встановлених ст.ст.353-356 ЦПК України.
Суддя А.В. Слободянюк