Справа № 752/24877/21
Провадження № 2-з/752/837/21
13 жовтня 2021 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
в провадження Голосіївського районного суду м. Києва надійшла вищезазначена цивільна справа.
Разом із позовною заявою представником позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано заяву про забезпечення позову, у якій просить вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що позивачі звернулись до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Зазначає, що відповідачем ОСОБА_4 було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286 КК України, внаслідок якого позивачам була завдана непоправна шкода. Проте, з боку відповідача відсутні навіть спроби яким-небудь чином компенсувати завдану нею шкоду. Більш того, вона постійно ухилялася від відповідальності, у тому числі кримінальної. Зокрема, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.08.2021 у справі 359/2062/19 кримінальне провадження №42018111100000156 від 14.07.2018 р. за обвинуваченням ОСОБА_4 - відповідача - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, було закрито та звільнено відповідача від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України від відбуття покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто з нереабілітуючої підстави, на що відповідач погодилася. На думку позивачів, відповідач може вчинити фіктивні правочини - відчуження належного їй майна з метою його приховування через усвідомлення нею можливості примусового стягнення майна та коштів у разі задоволення позову. У зв'язку з цим, на даний момент існують обґрунтовані ризики відчуження рухомого та нерухомого майна відповідача, що унеможливить виконання рішення суду У разі задоволення позовної заяви про стягнення з відповідача компенсацій та завдасть шкоди правам, свободам та інтересам позивачів.
Дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1291 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 18, 153 ЦПК поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Разом з тим, представником позивачів у заяві про забезпечення позову належним чином не обґрунтовує необхідність вжиття судом даного способу забезпечення позову, жодним чином не доведена загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, також вимога заявлена у заяві про забезпечення позову не є співмірною із вимогами позовної заяви.
Крім того, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, представник просить суд накласти заборону відчуження на рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, які належить на праві власності відповідачу, однак не конкретизує майно, відносно якого необхідно застосувати заборону відчуження, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості прийти до обґрунтованого висновку, щодо можливості порушення прав третіх осіб у разі забезпечення позову та співмірності заходів забезпечення позову, які просить застосувати позивач, заявленим вимогам.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -
в задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, відповідно до вимог, встановлених ст. 353-356 ЦПК України.
Суддя Слободянюк А.В.