Справа №761/24139/19 Головуючий у 1 інстанції: Осаулов А.А.
Провадження №22-ц/824/9686/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
12 жовтня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Гаращенка Д.Р.
суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П.,
за участю секретаря Стеблиненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Волощука Володимира Вікторовича представника ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «УСК «АСКА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, у розмірі 350 859 грн 20 коп.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40 000 грн моральної шкоди;
- стягнути з ПрАТ «УСК «АСКА» на користь ОСОБА_1 грошову суму страхового відшкодування в розмірі 101 800 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 15 лютого 2017 року о 18 год 35 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Столичне шосе, 58, у м. Києві, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілями «ЗІЛ-131», д.н.з. НОМЕР_2 , «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_3 , «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 та яким керував ОСОБА_3 , що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди №60С/05/17 від 31 травня 2017 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 , складає 596 876,61грн. Матеріальний збиток є рівним ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження з урахуванням фізичного зносу та складає відповідає ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження з урахуванням фізичного зносу та складає 452659,20 грн.
Витрати на оплату звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди №60С/05/17 від 31 травня 2017 року складають 1800 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «УАСК АСКА» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК5486675 з лімітом страхового відшкодування 100 000 грн.
Після ДТП ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії з повідомленням про настання страхової події, однак станом на 10 червня 2019 року суми страхового відшкодування не отримав.
ПрАТ «УАСК АСКА» зобов'язане виплатити страхове відшкодування у розмірі 100000 грн та витрати на оплату звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди у розмірі 1800 грн, а ОСОБА_2 відшкодувати різницю між сумою страхового відшкодування і понесеними витратами у розмірі 350 859 грн 20 коп. (452 659 грн 20 коп. - 101 800 грн).
Крім того, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 йому було завдано глибоких душевних страждань, що завдало моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 40 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_1 кошти страхового відшкодування, в сумі 100 000 грн, витрати за проведення експертного дослідження в сумі 1800 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 000 грн, а всього в сумі 102 800 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, адвокат Волощук В.В. представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог., в іншій частині рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що Звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ №60C/05/17 від 31 травня 2017 року не встановлено, що ремонт автомобіля є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. ОСОБА_1 не погоджується з визнанням автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_5 , фізично знищеним. Розмір матеріального збитку, визначений у Звіті про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ №60С/05/17 від 31 травня 2017 року, є належним доказом та досліджувався у суді першої інстанції (іншого документу, який би визначав розмір матеріального збитку, вматеріалах справи немає).
Зазначає, що відмовляючи позивачу у відшкодуванні моральної шкоди, суд першої інстанції був необ'єктивним, оскільки ОСОБА_1 зазнав великих матеріальних втрат внаслідок пошкодження власного автомобіля, а також душевних страждань у зв'язку з пошкодженням його майна. Він не міг вільно та за належністю користуватися автомобілем, їздити до магазину за продуктами, відвозити дітей до лікаря, до школи, дружину на роботу. Внаслідок чого змушений був користуватися послугами таксі, що зумовлювало понесення додаткових витрат. Крім того, внаслідок ДТП його батько ОСОБА_4 зазнав ушкоджень, лікувався, що в свою чергу також призвело дододаткових витрат, пов'язаних з поїздками на таксі до лікаря, платного обстеження.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_1 коштів страхового відшкодування, в сумі 100 000 грн, витрат за проведення експертного дослідження в сумі 1800 грн 00 коп. та судового збору в розмірі 1 000 грн, а всього в сумі 102 800 грн, не оскаржується.
У судовому засіданні адвокат Москалюк Т.В. представник ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, адвокат Борух С.В. представник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представник ПрАТ «УСК «АСКА» у судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 лютого 2017 року о 18 год 35 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Столичне шосе, 58, у м. Києві, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ЗИЛ-131», д.н.з. НОМЕР_2 , «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_3 , «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 , що спричинило пошкодження транспортних засобів, а водію та пасажиру автомобіля «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було завдано тілесних ушкоджень, чим порушив п. 12.3 ПДР України.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. (а.с. 11 т. 1)
У силу ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ №60С/05/17 від 31 травня 2017 року, вартість КТЗ «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 , на момент пошкодження становить 452 659 грн 20 коп., вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу запчастин складає 596 876 грн 61 коп. Оскільки вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу на запчастини перевищує дійсну вартість КТЗ на момент пошкодження, розмір матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, приймається рівним ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження, а саме, 452 659,20 грн. (а.с. 13-40 т. 1)
За оплату послуг по визначенню матеріального збитку автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_1 сплачено 1800 грн. (а.с. 43-44 т. 1)
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Частиною першою статті 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «УСК «АСКА». (а.с. 10, 236 т. 1)
Згідно Полісу №АК/5486675 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн, сума франшизи - 0 грн.
Судом першої інстанції встановлено в судовому засіданні, що ПрАТ «УСК «АСКА» виплатило ОСОБА_1 98 000грн на підставі заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року в справі №761/24139/19.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно з ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
За положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 №4 роз'яснено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз'яснено, що постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодувати вартість майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
В апеляційній скарзі адвокат Волощук В.В. зазначає, що ОСОБА_1 не погоджується з визнанням автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_5 , фізично знищеним, а тому ОСОБА_2 йому має бути відшкодована сума в розмірі 350 859 грн 20 коп.
12 жовтня 2021 року до суду апеляційної інстанції адвокат Москалюк Т.В. надала додаткові пояснення, в яких зазначала, що оскільки ОСОБА_1 не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. До пояснень також було долучено копію Висновку №29 експертного автотоварознавчого дослідження від 08 жовтня 2021 року щодо визначення ринкової вартості автомобіля після ДТП.
Протокольною ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року копію Висновку №29 повернуто адвокату Москалюк Т.В., оскільки зазначений доказ отримано після ухвалення оскаржуваного рішення суду, даний доказ не досліджувався судом першої інстанції. Крім того, клопотання про поновлення строку на подання доказів апелянтом не заявлялося. Також апелянтом не було надано доказів неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судом першої інстанції було роз'яснено стороні позивача про можливість призначення товарознавчої експертизи з метою визначення вартості транспортного засобу (його вузлів та агрегатів) після ДТП, що залишився (залишились) у власності позивача. Однак, адвокат Москалюк Т.В. відмовилася від проведення такої експертизи. (а.с. 20 т. 2)
Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 15 червня 2020 року належний ОСОБА_1 автомобіль «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 , 14 червня 2018 року було зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі Договору купівлі-продажу №3242/2018/984719 від 14червня 2018 року, укладеного у ТСЦ №3242 РСЦ МВС у Київській області. (а.с. 154 т. 1)
Позивачем не було надано ні суду першої інстанції. Ні суду апеляційної інстанції доказів ціни Договору купівлі-продажу №3242/2018/984719 від 14червня 2018 року, що має бути вирахувана з суми, зазначеної у Звіті про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ №60С/05/17 від 31 травня 2017 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами фактичний розмір завданої шкоди, а тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди.
За змістом ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно роз'яснень, наданих у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було надано належних доказів заподіяння моральної шкоди, яку він оцінив у 40 000 грн.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права і правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Волощука Володимира Вікторовича представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2021 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді О.І. Сліпченко
Л.П. Сушко