Справа № 490/7990/21
нп 2/490/4336/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
27 жовтня 2021 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши матеріали позовної заяви Керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки,-
Керівник Окружної прокуратури м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство» Є.Рябий звернувся до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом в якому просить:
усунути перешкоди власнику та постійному землекористувачу - Миколаївської обласній державній адміністрації та ДП «Миколаївське лісове господарство» у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконним та скасування пунктів 88, 88.1. 88.2, 88.3 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.2009 № 35/54 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:052:0013 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 999 кв.м по АДРЕСА_1 ;
усунути перешкоди власнику та постійному землекористувачу - Миколаївській обласній державній адміністрації та ДП «Миколаївське лісове господарство» - у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним виданого ОСОБА_1 державного акту на право власності серії ЯК № 820184 від 01.02.2012 на земельну ділянку площею 0,099 га з кадастровим номером 4810137200:01:052:0013;
усунути перешкоди власнику та постійному землекористувачу - Миколаївській обласній державній адміністрації та ДП «Миколаївське лісове господарство» у користуванні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки 4810137200:01:052:0013 від 04.04.2012 № 1220 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
усунути перешкоди власнику та постійному землекористувачу Миколаївській обласній державній адміністрації та ДП «Миколаївське лісове господарство» у користуванні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним виданого ОСОБА_3 державного акту на право власності серії ЯК № 914282 від 18.07.2012 на земельну ділянку площею 0,099 га з кадастровим номером 4810137200:01:052:0013 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку;
усунути перешкоди власнику та постійному землекористувачу Миколаївській обласній державній адміністрації та ДП «Миколаївське лісове господарство» у користуванні землями державного лісового фонду шляхом зобов'язання ОСОБА_3 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адмінстрації з правом постійного користування державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» земельну ділянку площею 0,099 га з кадастровим номром 4810137200:01:052:0013, грошовою оцінкою 312194,36 грн. по АДРЕСА_1 ;
стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 4,5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Однак, вказані вимоги не виконані, а саме позивачем не зазначено, які саме вимоги направлені до відповідача - Миколаївської міської ради.
Згідност.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ч. 4.ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до п.3 ч. 1ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно положень ч. 1ст.167 ЦК України, держава діє у цивільних правовідносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Російської Федерації"(рішення від 15.01.2009 року, заява № 42454/02, п. 35)ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Ради Європи від 27.05.2003 року №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2ст. 129 Конституції України).
Положення п.3 ч. 1ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.
Відповідно до ч. 3ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій .
Аналіз ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
(1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
(2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Таким чином захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17; від 07.05.2018 року у справі № 910/18283/17; від 10.05.2018 року у справі № 918/323/17; від 19.07.2018 року у справі №822/1169/17; від 20.09.2018 року у справі №924/1237/17, які відповідно дост.417 ЦПК України є обов'язковими для врахування при вирішенні справи.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Таким чином прокурору у відповідності до вимог ст. 56 ЦПК України, слід надати обґрунтування та необхідність його звернення до суду із даною позовною заявою
Враховуючи викладене суддя приходить до висновку, що позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, що відповідає вимогам ст. 185 ЦПК Україн
За такого, заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки- залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали, шляхом подання заяви у новій редакції з наданням відповідних документів.
Роз?яснити, що в разі невиконання вказаних вимог, заява буде вважатись не поданою та повернута.
Водночас роз?яснюю, що невиконання до вказаного строку вимог не позбавляє права повторного звернення до суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.П. Черенкова