Миколаївської області
Справа №477/890/21
Провадження №2/477/670/21
18 жовтня 2021 року Жовтневий районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.,
за участі секретаря судового засідання - Заїченко О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 ,
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної
внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
20 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на його користь страхове відшкодування в сумі 127 400,00 грн, моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн та понесені витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 04 липня 2020 року в смт. Воскресенське Миколаївського району Миколаївської області, за участю транспортного засобу - автомобіля марки «DAFXF 105.460», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу - автомобіля марки «DAFXF 105.460», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода. Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 , про що учасниками 04 липня 2020 року складено повідомлення (євро протокол). Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «DAFXF 105.460», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО2875646 приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна». Позивач повідомив відповідача приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна»про дорожньо-транспортну пригоду та подав заяву про виплату страхового відшкодування, на що відповідачем на адресу позивача 15 вересня 2020 року надісланий лист про відмову в виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що ПДР України були порушені саме ОСОБА_3 , який керував автомобілем марки «DAFXF 105.460», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а не водієм ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «DAFXF 105.460», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зв'язку з чим у приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»відсутні підстави для виплати на користь позивача страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання 18 жовтня 2021 року не з'явився, від його представника - адвоката Гагашкіної Л.І. надійшла заява, в якій вона просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» в судове засідання 18 жовтня 2021 року свого представника не направили, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили, відзив не подали.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року постановлено розгляд справи здійснювати в заочному порядку за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до частини шостої статті 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Складання повного рішення судом відкладено до 27 жовтня 2021 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд установив наступні факти та відповідні правовідносини.
Позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб - автомобіль марки «DAFXF 105.460», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.19).
04 липня 2020 року в смт. Воскресенське Миколаївського району Миколаївської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу - автомобіля марки «DAFXF 105.460», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який належить ОСОБА_1 , та транспортного засобу - автомобіля марки «DAFXF 105.460», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , про що учасниками дорожньо-транспортної пригоди 04 липня 2020 року складено повідомлення.
На момент дорожньо-транспортної пригоди згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО2875646, приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» забезпечено транспортний засіб марки «DAFXF 105.460» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , страхувальником виступила ОСОБА_4 (а.с.18).
Згідно пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженої протоколом Президії МТСБУ від 11 серпня 2011 року №274/2011, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду - письмове повідомлення встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро України зразка, яке надається Страховику чи МТСБУ водієм транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди. у повідомленні зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке заповнене у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб «А» та транспортний засіб «Б», зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди, зафіксовано місце зіткнення у схемі дорожньо-транспортної пригоди, винуватість у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнав водій ОСОБА_2 .
Відповідно Примітки до статті 124 КУпАП особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Судом установлено, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду складено відповідно до вимог Закону та Інструкції, обґрунтованого сумніву у його достовірності у суду не має.
Указана обставина не спростована й відповідачем.
Позивач ОСОБА_1 09 липня 2020 року звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна».
Відповідач листом від 15 вересня 2020 року №2775/ДВЗ відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с.39-40).
Відповідно до статті 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Згідно приписів статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договір, згідно частини першої статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання, сторонами.
За приписами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором.
Майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (стаття 1166 ЦК України).
Відповідно до статей 1187, 1188 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної особи бути страхувальником майна або відповідальності перед іншими особами.
Відповідно до статті 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Положеннями статей 3, 5 Закону, статей 979, 980 ЦК України визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до статті 17 Закону, статті 981 ЦК України договір обов'язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва поліса.
Відповідно до статті 9 Закону страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 130 тисяч гривень на одного потерпілого. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09 квітня 2019 року №538 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зареєстрованого в Мін'юсті України 22 травня 2019 року за № 544/33515, розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням за шкоду, заподіяну майну потерпілих встановлено у розмірі 130 000,00 гривень на одного потерпілого.
Як передбачено Законом, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (страхове відшкодування). Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, пов'язана із пошкодженням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (подається причетним до дорожньо-транспортної пригоди водієм в письмовій формі невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди) подає страховику заяву про страхове відшкодування та долучає до неї визначені законом документи (статті 12, 22, 28, 29, 35, 36).
Згідно частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у Постанові від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).
Оскільки цивільно-правова відповідальність власників наземного транспортного засобу перед третіми особами, а отже і перед позивачем, на час вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Євроінс Україна», згідно полісу від 07 квітня 2020 року №АО/2875647, виконання позивачем вимог Закону щодо повідомлення страховика про страховий випадок, з урахуванням наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку, що відповідач у межах ліміту своєї відповідальності за вказаним деліктним зобов'язанням є боржником, зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він повинен виплатити страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Згідно звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 16 липня 2020 року №4567, станом на дату оцінки, розмір збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу «DAFXF105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 614 454, 80 грн (а.с.31-37).
Відповідно до полісу про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду заподіяну майну ліміт відповідальності страховика становить 130 000,00 грн за відрахуванням франшизи в розмірі 2 600,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд уважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 127 400,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини 4 та 5 зазначеної статі, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 3 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно пункту 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доказування міститься й в приписах статті 81 ЦПК України.
Відповідно до положень, викладених в статті 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підтвердження спричиненої моральної шкоди та факту заподіяння моральнихстраждань позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу.
Позивач не вказав з яких міркувань він виходив оцінюючи заподіяну йому шкоду.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ураховуючи положення статті 141 ЦПК України та приписи Закону України «Про судовий збір», судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Оскільки судом позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений ним при поданні позову пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1 274,00 грн.
Керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»на користь ОСОБА_1 :
- страхове відшкодування у розмірі 127 400 (сто двадцять сім тисяч чотириста) грн 00 коп;
- судовий збір в сумі 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн 00 коп.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ;
представник позивача - адвокат Гагашкіна Лілія Іванівна, 54000, м. Миколаїв, вул. Соборна, 12Б, бізнес центр «Україна», оф.411;
відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 22868348;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО
Повне рішення складено
27 жовтня 2021 року.