Справа № 471/396/21
Провадження №2-а/471/6/21
Номер рядка звіту 140
"22" жовтня 2021 р.
Братський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді - Гукової І.Б.,
за участю секретаря - Кравченко Л.В.,
представника позивача - Козиревич О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське адміністративну справу № 471/396/21 за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП відділення поліції №1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Гридіної Каріни Олександрівни, Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Управління ПП у Миколаївській області про скасування постанови серії БАБ № 075491 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі за ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 121 та ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що правил дорожнього руху не порушував, транспортним засобом не керував, постанова про накладення стягнення складена із порушенням норм КУпАП, а саме не чітко зазначено місце скоєння правопорушення, не вказано та не опитано свідка, який був присутній, не надано доказів керування транспортним засобом. Тому просить суд скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн.
Представник позивача під час судового розгляду позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача Головне управління національної поліції в Миколаївській області у судове засідання надіслав відзив, у якому просив суд відмовити у позові.
Допитаний під час судового засідання за клопотанням представника позивача свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що 19 квітня 2021 року після обіду, він та ОСОБА_1 йшли через греблю в с. Улянівка Вознесенського (Братського) району Миколаївської області. ОСОБА_1 котив мопед, який був поламаний. Сказав, що відкоте його до брата, так як він позбавлений права керування транспортними засобами, а брат відремонтує та буде користуватися ним. В цей час проїжджали працівники поліції та зупинилися біля них. Вони склали постанову на ОСОБА_1 при цьому йому навіть не надали можливості висловити свої заперечення. Він дійсно підписав пояснення, але складала їх працівник поліції, йому тільки вказала де потрібно підписати.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
19 квітня 2021 року інспектором СРПП відділення поліції № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції Гридіною К.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 075491, відповідно до якої постановлено застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн.
Згідно вказаної постанови, 19.04.2021 року о 17.00 годині в с. Улянівка по вул.. миру, ОСОБА_1 керував мотоциклом без дн, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, без мотошолома, не увімкнув правий покажчик повороту (при здійснення маневру праворуч), чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із нормами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з"ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Згідно з положеннями ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Спираючись на ці положення, а також на практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях від 9 червня 2011 р. по справі "Лучанінова проти України", від 30 травня 2013 р. по справі "Малофєєва проти Росії", від 20 вересня 2016 р. по справі "Карелін проти Росії", суд приходить до переконання, що як і у кримінальному провадженні, так і у справі про адміністративне правопорушення, суд, зберігаючи принцип неупередженості і безсторонності судового розгляду, не вправі самостійно, на шкоду особі змінювати формулювання правопорушення, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказане формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, суд зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.
Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача відповідач надав лише відзив на позовну заяву, до якого додав лише копію оскаржуваної постанови, пояснення ОСОБА_1 , які він надавав під час складання постанови та копію постанови Братського районного суду Миколаївської області про накладення стягнення на останнього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, представник відповідача на обґрунтування своїх заперечень посилається на пояснення ОСОБА_1 , надані під час складання постанови, в яких він не заперечував факту керування транспортним засобом, та фактично визнав свою вину.
Однак, свідок ОСОБА_3 під час допиту у судовому засідання показав, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а котив його, та вони в цей час йшли та розмовляли.
Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Належний доказів того, що позивач саме керував транспортним засобом, а не котив його, суду не надано.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» для запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань поліція може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.
Відповідно до ч. 4 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Відповідачем не надано відеозапису фіксування правопорушення ОСОБА_1 .
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України в частині що стосується керування транспортним засобом, а також інших, інкримінованих йому правопорушень.
В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд, розглянувши матеріали справи, зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, не доведена, тому оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення слід скасувати у зв'язку із відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 118-119,122, 243-244,246, 262, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП відділення поліції №1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Гридіної Каріни Олександрівни, Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.
Постанову серії БАБ № 075491 від 19 квітня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором Гридіною Каріною Олександрівною за ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн. стосовно ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП, - закрити.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачі - інспектор СРПП відділення поліції №1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Гридіна Каріна Олександрівна, службова адреса: провул. Європейський, 13, смт. Братське Миколаївської області;
Головне управління Національної поліції у Миколаївській області, місце розташування: вул. Декабристів, 5, Миколаїв.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 27.10.2021 року.
Суддя - Гукова І. Б.,