Справа № 127/25965/21
Провадження № 3/127/7872/21
"28" жовтня 2021 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 23.09.2021 о 10.00 по вул. Мічуріна, 7 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ваз», д.н. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав та суду пояснив, що він алкоголевмісних напоїв не вживав, він наполягав на проведення його медичного огляду, а не за допомогою драгера, однак лікарі йому в цьому відмовили.
Заслухавши пояснення свідка, думку захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, думку його захисника, дослідивши надані суду матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
З диспозиції статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Суд вважає за доцільне зауважити, що пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі - Інструкція) визначені ознаки алкогольного сп'яніння, якими є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 суду наданий висновок медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 2227 від 23.09.2021 (далі - Висновок), згідно з яким підтверджений факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. Зі змісту зазначеного Висновку випливає, що огляд ОСОБА_1 був проведений за допомогою газоаналізатора. За клопотанням захисника Денисенка В.С., який повідомив про намір провести судово-медичну експертизу біологічних зразків, відібраних у ОСОБА_1 , суд витребував матеріали, на підставі яких складений зазначений Висновок. З наданих суду матеріалів, на підставі яких складений Висновок випливає, що огляд ОСОБА_1 був проведений за допомогою газоаналізатора «Алкотест-6510» на підставі направлення від 21.09.2021. Також суд повідомлений, що у ОСОБА_1 зразки біологічного середовища відібрані не були.
Оцінюючи доводи захисника щодо неприйнятності Висновку в якості доказу винуватості ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне зауважити таке.
Суд вище вже вказав, що пунктом 3 розділу І Інструкції встановлені ознаки алкогольного сп'яніння. Зі змісту рапорту інспектора взводу № 1 роти № 4 БУПП у Вінницькій області Курочки В., доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, випливає, що у ОСОБА_1 були виявлені такі ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. Зазначені ознаки передбачені наведеним вище пунктом 3 розділу І Інструкції. Разом з тим, під час огляду в судовому засіданні відеозапису з нагрудних камер поліцейських (далі - Відео) випливає, що поліцейські виявили у ОСОБА_1 лише почервоніння очей. Також з оглянутого в судовому засіданні Відео випливає, що поліцейські, пропонуючи ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, сумнівались у тому, що останній перебуває у стані сп'яніння. Зокрема, з оглянутого в судовому засіданні Відео випливає, що поліцейські під час спілкування між собою зазначали, що, можливо, за результатами огляду ОСОБА_1 у закладі охорони здоров'я покаже, що той перебуває у стані сп'яніння, а можливо, і ні.
Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_1 на порушення процедури огляду на стан сп'яніння, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Згідно з реченням першим частини другої статті 266 КпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Слід зауважити, що процедура такого огляду регламентована реченням другим частини другої статті 266 КпАП, зі змісту якого випливає, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Відповідно до приписів реченням третього частини другої статті 266 КпАП матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, реченням першим частини третьої статті 266 КпАП визначено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Суд за результатами огляду Відео встановив, що поліцейські запропонували ОСОБА_1 проїхати до закладу охорони здоров'я, що узгоджується з наданими ОСОБА_1 в судовому засіданні поясненнями. Факт пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння згідно з приписами речення першого частини другої статті 266 КпАП наданими суду доказами підтверджений не був.
Як суд вже зазначав, реченням першим частини другої статті 266 КпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. І, як випливає зі змісту речення першого частини третьої статті 266 КпАП випливає, лише у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Наведеними нормами встановлений чіткий алгоритм (процедура) проведення огляду на стан сп'яніння. При цьому частиною п'ятою статті 266 КпАП визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Зі змісту пункту 8 розділу ІІІ Інструкції випливає, що метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. А пунктом 12 розділу ІІІ Інструкції визначено, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Захисник Денисенка В.С. в судовому засіданні посилався також на те, що з метою спростування відомостей, викладених у Висновку, він має намір заявити клопотання про проведення судово-медичної експертизи. Разом з тим, суд отримав відповідь із закладу охорони здоров'я, зі змісту якої випливає, що у ОСОБА_1 біологічні зразки середовища не відбирались.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Окрім наведеного, суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначено, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку, що в судовому засіданні захисник Денисенка В.С. підтвердив факт недотримання процедури огляду останнього відповідно до приписів статті 266 КпАП, що згідно з положеннями частини п'ятої статті 266 КпАП призводить до визнання результатів такого огляду недійсними. При цьому суд також встановив, що біологічні зразки середовища у ОСОБА_1 відібрані не були, що є перешкодою для проведення їх судово-медичного дослідження. Тому, зважаючи на визнання результатів огляду ОСОБА_1 - Висновку - недійсними, суд вважає, що об'єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 130, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: