Справа № 760/20831/19
Провадження № 2/127/2576/21
(ЗАОЧНЕ)
25.10.2021 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитно - Інвестиційний Центр» про захист прав споживачів, стягнення заборгованості за договором, заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом, інфляційний нарахувань, 3% річних за використання коштів та пені,-
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.07.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25.02.2021 року передано справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитно - Інвестиційний Центр» про захист прав споживачів, стягнення заборгованості за договором, заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом, інфляційний нарахувань, 3% річних за використання коштів та пені за підсудністю на розгляд Вінницькому міському суду Вінницької області.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.06.2021 року прийнято до свого провадження цивільну справу № 760/20831/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитно - Інвестиційний Центр» про захист прав споживачів, стягнення заборгованості за договором, заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом, інфляційний нарахувань, 3% річних за використання коштів та пені та призначено судове засідання.
Позов мотивовано тим, що 24.10.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений договір про передачу у власність банку, відповідно до п. 1.2 договору 14 888,35 грн. на строк 182 дні з 24.10.2015 року по 23.04.2016 року (договір про залучення коштів) № 980-005-000141952 (далі - договір № 1).
Позивачем у відділенні банку було покладено 16 000,00 грн.
Відповідно, було укладено додаткову угоду до договору № 980-005-000141952 від 24.10.2015 року, якою п. 1.2.1 договору було внесено зміни і сума коштів за договором № 1 була змінена з 14 888,35 грн. на 15 888,35 грн.
З 16 000,00 грн., що були внесені позивачем за квитанцією № 3920877 від 24.10.2015 року, 15 888,35 грн. було покладено на рахунок відповідно до п. 1.2.1 додаткової угоди. Залишок коштів в сумі 111,64 грн. було зараховано в якості страхового платежу за договором добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-005-000141952.
Договір добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-005-000141952 було укладено 24.10.2015 року між позивачем та СК «Форте».
Відповідно до п. 8.4.2 договору страхування, страхувальник у разі настання страхового випадку повинен здійснити виплату страхового відшкодування.
Одночасно з договором про залучення коштів був укладений договір поруки № 980-005-000141952 між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно - розрахунковий центр», відповідно до якого ТОВ «ІРЦ» зобов'язався вчасно та в повному обсязі повернути кошти та сплатити проценти за користування коштами позивача. Банк виступив поручителем за ТОВ «ІРЦ» в цьому договорі.
У зв'язку із закінченням терміну дії договору про залучення коштів від 24.10.2015 року № 980-005-000141952 25.04.2016 року між позивачем та ТОВ «Кредитно - Інвестиційний Центр» був укладений договір № 980-005-000227960 (тип договору Суперкапітал) (інвестиційний) (з виплатою процентів, щомісячно), терміном на 121 день по 24.08.2016 року.
Згідно даного договору позивачем було покладено на рахунок № НОМЕР_1 гроші в сумі 4 066,33 грн.
Таким чином відповідно до п. 1.2.1 договору № 980-005-000227960 сума коштів отримана ТОВ «Кредитно - Інвестиційний Центр» склала 20 000,00 грн.
Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає відповідачу у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а банк зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених договором.
У зв'язку з вищенаведеним позивач звернулася до суду та просила стягнути з відповідача 70 872,57 грн., а саме: 20 000,00 грн. - заборгованість згідно договору суми позики, 21 267,22 грн. - розмір процентів за користування коштами, 7 665,62 грн. - інфляційні нарахування, 1 939,73 грн. - 3% річних за використання коштів, 20 000,00 грн. - пеню.
Позивач надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено.
З урахуванням приписів статті 280 ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
24.10.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений договір про передачу у власність банку, відповідно до п. 1.2 договору 14 888,35 грн. на строк 182 дні з 24.10.2015 року по 23.04.2016 року (договір про залучення коштів) № 980-005-000141952 (далі - договір № 1).
Позивачем у відділенні банку було покладено 16 000,00 грн.
Відповідно, було укладено додаткову угоду до договору № 980-005-000141952 від 24.10.2015 року, якою п. 1.2.1 договору було внесено зміни і сума коштів за договором № 1 була змінена з 14 888,35 грн. на 15 888,35 грн.
З 16 000,00 грн., що були внесені позивачем за квитанцією № 3920877 від 24.10.2015 року, 15 888,35 грн. було покладено на рахунок відповідно до п. 1.2.1 додаткової угоди. Залишок коштів в сумі 111,64 грн. було зараховано в якості страхового платежу за договором добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-005-000141952.
Договір добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-005-000141952 було укладено 24.10.2015 року між позивачем та СК «Форте».
Відповідно до п. 8.4.2 договору страхування, страхувальник у разі настання страхового випадку повинен здійснити виплату страхового відшкодування.
Одночасно з договором про залучення коштів був укладений договір поруки № 980-005-000141952 між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно - розрахунковий центр», відповідно до якого ТОВ «ІРЦ» зобов'язався вчасно та в повному обсязі повернути кошти та сплатити проценти за користування коштами позивача. Банк виступив поручителем за ТОВ «ІРЦ» в цьому договорі.
У зв'язку із закінченням терміну дії договору про залучення коштів від 24.10.2015 року № 980-005-000141952 25.04.2016 року між позивачем та ТОВ «Кредитно - Інвестиційний Центр» був укладений договір № 980-005-000227960 (тип договору Суперкапітал) (інвестиційний) (з виплатою процентів, щомісячно), терміном на 121 день по 24.08.2016 року.
Згідно даного договору позивачем було покладено на рахунок № НОМЕР_1 гроші в сумі 4 066,33 грн.
Таким чином відповідно до п. 1.2.1 договору № 980-005-000227960 сума коштів отримана ТОВ «Кредитно - Інвестиційний Центр» склала 20 000,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.
Як вбачається зі змісту п. 8.3 Договору № 980-005-000227960 від 25.04.2016 року, сторони підтвердили, що даний договір є договором позики і регулює відносини сторін, що пов'язані з наданням позики стороною-1 стороні-2 у сумі, на строк та у порядку, передбаченому Договором, у зв'язку з чим взаємовідносини сторін регулюються ст.ст. 1046-1053 ЦК України та іншими - нормативно правовими актами, що встановлюють правила та вимоги договорів позики.
Відповідно до п. 4.6 Договору № 980-005-000227960 від 25.04.2016 року, сторона-2 зобов'язався повернути позивачу кошти у порядку та строки, передбачені договором. Згідно п. 5.2.1 Договору, відповідач зобов'язався повернути суму коштів та нараховані проценти відповідно до умов та в порядку, визначених договором.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 08 липня 2019 року по справі № 524/4946/16-ц, договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Оскільки сторонами самостійно визначені правовідносини, які між ними склалися в момент укладення вищевказаного договору, а саме правовідносини з позики, про що прямо зазначено в договору, якій підписаний сторонами, суд погоджується з тим, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики на підставі договору № 980-005-000227960 від 24.10.2015 року, який укладено в письмовій формі та підписаний сторонами, що відповідає вимогам ст.ст. 203-209 ЦК України.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором № 980-005-000227960 від 24.10.2015 року та відповідно до умов договору № 980-005-000227960 від 24.10.2015 року, позивач надав суму коштів у розмірі 20 000 грн. у власність відповідачу, перерахувавши її на поточний рахунок ПАТ «Банк Михайлівський».
Також, позивачем на адресу ПАТ «Банк Михайлівський» було направлено заяву про включення інформації про позивача до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок фонду та провести її виплату відшкодування коштів в розмірі 20 000,00 грн.
Листом № 122560 ОСОБА_1 повідомлено про те, що договір № 980-005-000141952 25.04.2016 року укладено позивачем безпосередньо з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, в зв'язку з чим вказаний договір не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» за своїм суб'єктним складом. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для включення інформації про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Главою 50 ЦК України передбачений перелік підстав припинення зобов'язань, у тому числі виконання зобов'язання, проведеного належним чином.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором відповідач в ході судового розгляду не надавав. Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач припинив виконання свого зобов'язання, оскільки іншого не встановленого в ході судового розгляду, такі доводи позивача жодним чином не спростовані відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених речовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася на його банківських рахунок.
Отже, у зв'язку з відсутністю доказів виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 980-005-000141952 від 24.10.2015 року, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми грошового зобов'язання за зазначеним договором у розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як вбачається зі змісту Договору № 980-005-000227960 від 25.04.2016 року, зокрема п. 1.2. Договору, у ньому встановлена процентна ставка за вирахуванням податку у розмірі 32,92%. Відповідно до зазначеного пункту відповідач зобов'язався щомісячно, в дату, що відповідає даті підписання договору за період з дати попередньої виплати по дату, що передує даті фактичної виплати процентів, а проценти за місяць, в якому кошти повертаються - не пізніше дня повернення коштів за період аналогічний вищевказаному. Отже, сторонами узгоджений розмір процентної ставки за користування коштами, у зв'язку з чим суд при здійсненні розрахунку процентів за користування коштами виходить із вищевказаної процентної ставки - 32,92%. При цьому, оскільки суд, з підстав, викладених вище, погодився з доводами позивача щодо припинення відповідачем виконання зобов'язань в тому числі з виплати процентів, суд розраховує належну до сплати суму процентів, починаючи з 25.04.2016 року.
Отже, враховуючи викладене, оскільки договором № 980-005-000227960 від 25.04.2016 року встановлена процентна ставка, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання від відповідача процентів за користування грошима за визначений позивачем період - з 25.04.20106 року по 17.07.2019 року.
Судом встановлено, що неповернута сума основного боргу за договором № 980-005-000227960 від 25.04.2016 року складає 20 000,00 грн., а тому саме на цю суму нараховуються 32,92% річних відповідно до вимог ст. 536 ЦК України. Позивач в позовній заяві встановлює період нарахування процентів за користування грошовими коштами з 25.04.20106 року по 17.07.2019 року.
Отже, сума процентів за користування грошовими коштами за договором № 980-005-000227960 від 25.04.2016 року складає 21 267,22 грн. (20 000 х 32,92% х 1179 / 365 / 100). З наданим позивачем розрахунком процентів за користування грошовими коштами суд погоджується, відповідачем даний розрахунок не спростований.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором № 980-005-000227960 від 25.04.2016 року встановлений строк виконання зобов'язання - не більше 121 день, тобто не пізніше 24.08.2016 року.
Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
При цьому суд зазначає, що проценти, визначені статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов'язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК, і процентів, що стягуються відповідно до ст. 625 ЦК, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК та іншими статтями, і відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК, є правомірним.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
В зв'язку з встановленим вище простроченням виконання відповідачем зобов'язань за договором № 980-005-000227960 від 25.04.2016 року, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання від відповідача трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційного збільшення. А отже, виходячи з наведеного, початком строку прострочення виконання зобов'язання за договором № № 980-005-000227960 від 25.04.2016 року є 24.08.2016 року, у зв'язку з чим початком періоду нарахування 3-х процентів річних є 25.08.2016 року, інфляційних втрат - жовтень 2016 року. Суд задовольняє позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання за договором №980-077-000220885 від 13 квітня 2016 року у межах заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що неповернута сума основного боргу за договором № 980-005-000227960 від 25.04.2016 року складає 20 000,00 грн., а тому саме на цю суму нараховуються три проценти річних відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.
Отже, сума трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 980-005-000227960 від 25.04.2016 року складає 1 939,73 гривень (20000 х 3 х 1180 / 365 / 100). З наданим позивачем розрахунком трьох процентів річних від простроченої суми боргу суд погоджується, відповідачем даний розрахунок не спростований.
При обчисленні суми індексації грошового боргу за договором № 980-005-000227960 від 25.04.2016 року, суд виходить з того, що за період з травня 2016 року по червень 2019 року індекси інфляції у процентах склали: травень 2016 року - 100,1%, червень 2016 року - 99,80%, липень 2016 року - 99,90 %, серпень 2016 року - 99,70%, вересень 2016 року - 101,80%, жовтень 2016 року - 102,80%, листопад 2016 року - 101,80%, грудень 2016 року - 100,90%, січень 2017 року - 101,10%, лютий 2017 року - 101,0%, березень 2017 року - 101,8%, квітень 2017 року - 100,9%, травень 2017 року - 101,3%, червень 2017 року - 101,6%, липень 2017 року - 1002,%, серпень 2017 року - 99,9%, вересень 2017 року - 102,0%, жовтень 2017 року - 101,2%, листопад 2017 року - 100,9%, грудень 2017 року - 101,0%, січень 2018 року - 101,5%, лютий 2018 року - 100,9%, березень 2018 року - 101,1%, квітень 2018 року - 100,8%, травень 2018 року - 100%, червень 2018 року - 100%, липень 2018 року - 99,3%, серпень 2018 року - 100%, вересень 2018 року - 101,9%, жовтень 2018 року - 101,7%, листопад 2018 року - 101,4%, грудень 2018 року - 100,8%, січень 2019 року - 101,0%., лютий 2019 року - 100,50%, березень 2019 року - 100,90%, квітень 2019 року - 101,00%, травень 2019 року - 100,70%, червень 2019 року - 99,50%.
Всього, за період прострочення виконання грошового зобов'язання індекс інфляції склав 138,328%.
Отже, загальний розмір інфляційного збільшення за період часу з травня 2016 року по червень 2019 року склав (20000 х 138,328%.- 20000) 7 665,62 грн. З наданим позивачем розрахунком індексу інфляції на суму заборгованості суд погоджується, відповідачем даний розрахунок не спростований.
Отже, загальна сума боргу за договором 3-х процентів річних є 12 жовтня 2016 року, інфляційних втрат - жовтень 2016 року, яка підлягає стягненню з відповідача становить 186081 (сто вісімдесят шість тисяч вісімдесят одна) гривня 78 (сімдесят вісім) копійок, з яких: 90000 (дев'яносто тисяч) гривень - основний борг, 60750 (шістдесят тисяч сімсот п'ятдесят) гривень - проценти за користування грошовими коштами, 6531 (шість тисяч пятсот тридцять одна) гривня 78 (сімдесят вісім) копійок - 3% річних від простроченої суми заборгованості, 28800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) гривень - інфляційні втрати.
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
В даному випадку, базова величина з якої слід здійснювати розрахунок по пені становить 20 000,00 грн.
Позивач зазначає, що оскільки право на стягнення пені за договором у позивача виникдл з наступного дня після 24.08.2016 року, то пеня підлягає стягненню лише в межах 365 днів.
Загальна ж сума пені, в такому випадку, становитиме: 219 000,00 грн. (20 000 грн./100 х 365 х 3%.)
Однак, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (ст. 11 ЦПК України).
Оскільки, в даному випадку, розмір пені, складає 219 000 грн., тоді як сума основного боргу лише 20 000,00 грн., суд приходить до висновку, що розмір пені слід зменшити до 20 000,00 грн., як просила позивач.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, судовий збір на користь держави має бути стягнутий з відповідача у розмірі, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитно - Інвестиційний Центр» про захист прав споживачів, стягнення заборгованості за договором, заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом, інфляційний нарахувань, 3% річних за використання коштів та пені задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитно - Інвестиційний Центр» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за Договору № 980-005-000227960 від 25.04.2016 року у розмірі 70 872 (сімдесят тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 57 копійок, з яких: 20 000 гривень 00 копійок - основний борг, 21 267 гривень 22 копійки - проценти за користування коштами, 1 939 гривень 73 копійки - 3% річних за використання коштів, 7 665 гривень 62 копійки - інфляційні втрати, 20 000 гривень 00 копійок - пеня.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитно - Інвестиційний Центр» 1 063 (одну тисячу шістдесят три) гривні 09 копійок судового збору на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитно-Інвестиційний центр», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39841850, місцезнаходження: вул. Келецька, буд. 58, офіс 5, м. Вінниця.
Суддя