Справа № 127/28093/21
Провадження № 1-о/127/18/21
22 жовтня 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши заяву засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами вироку Верховного суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2000 року, -
До Вінницького міського суду Вінницької області 21.10.2021 надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами вироку Верховного суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2000 року.
Вищевказана заява ОСОБА_2 мотивована тим, що вирок яким його визнано винним за п. «е», п. «з» ст. 93, 43 КК України та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, підлягає перегляду відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України за виключними обставинами.
Заявник зазначив, що 16.09.2021 рішенням Конституційним Суду України по справі № 3-349/2018 (4800/18, 1328/19, 3621/19, 6/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 81, частину першу статті 82 Кримінального кодексу України в тій частині, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, що засуджені до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Визнавши вказані норми закону не конституційними, Конституційний Суд надав можливість засудженому ОСОБА_2 , як особі засудженій до довічного позбавлення волі, право на звернення до суду для перегляду вироку за виключними обставинами. До моменту винесення вказаного рішення ОСОБА_2 такої можливості не мав.
Дослідивши та оцінивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 засуджено вироком Верховного суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2000 року за п. «е», п. «з» ст. 93, 43 КК України та призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Верховного Суду України від 11.01.2001 вищевказаний вирок щодо ОСОБА_2 змінено та виключено з кваліфікації дій останнього п. «і» ст. 93 КК України.
Згідно ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Положеннями ч. 2 ст. 464 КПК України передбачено, що суд не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду перевіряє її відповідність вимогам статті 462 КПК України і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за виключними обставинами.
На виконання вказаних вимог Закону, суд дослідив заяву ОСОБА_2 та встановив, що вона не відповідає вимогам ст. 462 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 462 КПК України визначено вимоги до заяви про перегляд рішення за виключними обставинами, серед яких є обов'язкове зазначення обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність виключних обставин.
Частиною 3 ст. 459 КПК України визначено, що виключними обставинами визнаються:
1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом;
3) встановлення вини судді у вчиненні кримінального правопорушення або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.
ОСОБА_2 у своїй заяві від 12.10.2021 зазначає, що виключною обставиною для перегляду вироку щодо нього є п. 1 ч. 3 ст. 459 КК України та посилається на рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року по справі № 3-349/2018, яким на думку заявника встановлено неконституційність покарання у виді довічного позбавлення волі, яке призначено ОСОБА_2 вироком суду.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/21 не встановлена неконституційність закону, застосованого судом при вирішені справи щодо ОСОБА_2 .
Так, рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК України в тій частині, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, що засуджені до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Суд зазначає, що виключною обставиною згідно п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України є встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
Тобто для існування вказаної обставини має бути наявними дві складові : 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність правового акту і 2) вказаний акт мав бути вже застосований судом при вирішенні справи.
Довічне позбавлення волі як вид покарання передбачено ст. 64 КК України, санкція ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) передбачає як вид покарання довічне позбавлення волі.
Жодна із вказаних норм, які були застосовані судом при вирішенні справи щодо ОСОБА_2 не визнані неконституційними.
Таким чином, перевіряючи заяву ОСОБА_2 суд встановив, що жодної із вказаних складових не існує, оскільки Конституційний Суд України у зазначеному ОСОБА_2 рішенні не встановив неконституційність покарання, призначеного ОСОБА_2 , а ч. 1 ст. 81, ч. 2 ст. 82 КК України (неконституційність яких встановлена в частині унеможливлення їх застосування до осіб, засуджених до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі) до ОСОБА_2 при вирішені його справи судом не застосовувались.
Вказане свідчить, що ОСОБА_2 всупереч вимог ч. 2 ст. 462 КПК України, не зазначає обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність виключних обставин.
Його посилання на обставину у виді рішення Конституційного Суду України, суд не вважає посиланням на обставини, що підтверджують наявність виключних обставин, що свідчать про невідповідність заяви ОСОБА_2 вимогам п. 5 ч. 2 ст. 462 КПК України.
Норми ч. 2 ст. 462 КПК України чітко визначають як вимогу до заяви обов'язкове зазначення не будь яких доводів чи обставин, а саме виключних, передбачених ч. 3 ст. 459 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 464 КПК України, до заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього Кодексу, застосовуються правила частини третьої статті 429 цього Кодексу, якою визначено повернення такої заяви разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Враховуючи те, що заява засудженого ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 462 КПК України, вказані невідповідності не можливо виправити шляхом залишення її без руху, суд приходить до переконання про прийняття рішення про повернення ОСОБА_2 його заяви від 12.10.2021 про перегляд вироку за виключними обставинами.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 429, 459, 462, 464 КПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_2 про перегляд вироку Верховного суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2000 року за виключними обставинами - повернути заявнику.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя: