28.10.2021
Справа №150/80/20
Провадження по справі №1-кп/150/32/21
28 жовтня 2021 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку між Чернівецьким районним судом Вінницької області та Могилів - Подільським міськрайонним судом Вінницької області за участі прокурора ОСОБА_3 матеріали кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019020340000115 від 21.12.2019 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Мазурівка Могилів - Подільського району Вінницької області,
українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого,
неодруженого, раніше неодноразово судимого
за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Стороною обвинувачення - прокурором ОСОБА_3 заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки заявлені під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, не зменшились та продовжують існувати, а інші запобіжні заходи є недостатніми для запобігання вказаним ризикам та не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження. Вважає про можливість проведення підготовчого судового засідання у відсутність потерпілої.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши про необгрунтованість та недоведеність зазначених ризиків. ОСОБА_5 вважає, що проведення підготовчого судового засідання у відсутність потерпілої є неможливим.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не прибула.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ґрунтуючись на наступних підставах.
Частиною 3 статті 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як свідчить реєстр матеріалів досудового розслідування №12019020340000115 від 21.12.2019 року, доданий до обвинувального акта, під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 01.02.2020 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали відповідно до вимог ч.1 ст.197 КПК України встановлено терміном 60 (шістдесят) діб. В подальшому ухвалами Чернівецького районного суду дію запобіжного заходу неодноразово продовжено. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14.07.2021 вирок у справі скасовано, а кримінальне провадження направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Одночасно ухвалою апеляційної інстанції продовжено дію запобіжного заходу ОСОБА_4 до 10.09.2021; ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 03.09.2021 - по 01.11.2021.
Частиною 4 статті 176 КПК України встановлено, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні ; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Із обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується в відкритому викрадені чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, правова кваліфікація злочину за ч.2 ст.186 КК України відповідно, на досудовому розслідуванні він повідомлений про підозру у вчиненні цього злочину, обвинувальний акт щодо нього надійшов до суду, відтак, наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
При цьому суд, розглядаючи питання щодо наявних ризиків у кримінальному провадженні, враховує, що злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, за який законом передбачене кримінальне покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років.
Наявність ризику переховування від суду пов'язана із тим, що після реєстрації кримінального провадження ОСОБА_4 з місця реєстрації зник та протягом тривалого часу переховувався від слідства в м. Одеса. Крім того, як сліує з характеристики, долученої до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 , зловживає алкогольними напоями, веде антиморальний та антисоіальний спосіб життя, що виразилось у неодноразовому вчиненні дій насильницького характеру (психологічного та матеріалъного) відносно його батьків та рідних, а тому наявний ризик того, що обвинувачений незаконно впливатиме на свідків та потерпілу у криміальному провадженні, яка є його тіткою.
Окрім того, на момент розгляду даного клопотання кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, відтак, існує ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, а також переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до ст.178 КПК України судом при вирішенні клопотання враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який ніде не працює, неодружений, немає постійного місця проживання, будинок, в якому він зареєстрований перебуває у власності чужих людей, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків за місцем проживання. Також суд бере до уваги вік та стан його здоров'я.
Отже, для запобігання ризикам, вказаним у ст. 177 КПК України, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, суд вважає виправданим продовження строку застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що обумовлено також співрозмірністю з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням та завданими його діями наслідкам, та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Пунктом 5 частини 2 статті 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
Строк дії ухвали Чернівецького районного суду від 03.09.2021 року про продовження застосованого відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 01.11.2021 року, у зв'язку із чим прокурор ОСОБА_3 клопоче про продовження строку зазначеного запобіжного заходу.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
Під час розгляду клопотання прокурора судом встановлено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених п. п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_4 зможе незаконно вплинути на свідків. та потерпілу.
У рішенні по справі «Wпроти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
При розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та встановлено наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 0 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Однак, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , його можливість переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілого, суд вважає, що не може бути застосований інший запобіжний захід до ОСОБА_4 , оскільки, обрання іншого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.1 ст.333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
На підставі вище викладено, суд дійшов висновку про наявність належних та достатніх підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатнім застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам перешкоджати кримінальному провадженню, ухилятися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійснення з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Частиною 2 статті 314 КПК України встановлено, що підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
Потерпіла ОСОБА_8 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду кримінального провадження, в підготовче засідання неодноразово не з'являється, причини її неприбуття суду невідомі.
З метою забезпечення оперативності судового провадження, уникнення тяганини судового процесу, об'єктивності розгляду справи, дослідження всіх обставин, встановлення істини та прийняття законного, обґрунтованого судового рішення, а також з метою проведення і завершення судового розгляду протягом розумного часу, суд прийшов до висновку про доцільність та необхідність накладення на потерпілу ОСОБА_6 , яка ухиляється від явки до суду, грошового стягнення. Судом при цьому враховується наступне.
Частиною 1 статті 57 КПК України встановлено обов'язок потерпілого прибути за викликом до суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття.
Згідно з ч.1 ст.139 КПК України якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому КПК України порядку викликаний, не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» від 15.12.2021 року, №1082-ІХ встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2270 гривня 00 копійок.
Вище зазначене свідчить про те, що розмір грошового стягнення, який підлягає застосуванню за неприбуття в судове засідання відносно потерпілого ОСОБА_6 , визначений судом у виді двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, має становити 4540 гривню 00 копійок, як це встановлено Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік».
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.322 КПК України судовий розгляд відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Не вважається порушенням безперервності судового розгляду випадки відкладення судового засідання, зокрема, внаслідок неприбуття сторони або інших учасників кримінального провадження (п.1 ч.2 ст.322 КПК України).
З огляду на неприбуття в підготовче судове засідання потерпілої, суд в силу положень статті 322 КПК України приходить до висновку про відкладення підготовчого судового засідання.
На підставі наведенного, ст., ст.59, 63, 129 Конституції України, керуючись ст., ст.177, 199, 331, 369, 372 КПК України, суд-
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , - задоволити.
Продовжити строк застосованого відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб: з 28 жовтня 2021 року по 26 грудня 2021 року включно.
Накласти на потерпілу ОСОБА_6 , мешканку АДРЕСА_1 , грошове стягнення у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 4540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) гривень 00 копійок.
Відповідно до статті 147 КПК України особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення.
Підготовче судове засідання відкласти до 13 години 00 хвилин 11.11.2021 року.
Ухвала про продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття провадження в порядку, передбаченому ст., ст.284, 288, п.2 ч.2 ст.314, ч.6 ст.340, ст.417, п.3 ч.1 ст.346 КПК України.
СУДДЯ: ОСОБА_9