712/11560/21
2-о/712/164/21
23 жовтня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Борєйко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Шевченко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті на окупованій території,
23 жовтня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з заявою про встановлення факту смерті, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харцизьк Донецької області.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що вона є дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла в м. Харцизьк Донецької області.
Причиною матері заявника є загальна інтоксикація організма; злоякісне новоутворення щитовидної залози. Заявник є спадкоємцем своєї матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв'язку з чим має намір прийняти спадщину після її смерті, в зв'язку з чим їй необхідне свідоцтво про смерть.
Однак, отримати свідоцтво про смерть у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану вона позбавлена об'єктивної можливості, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, а тому неможливо отримати медичний документ, який може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті згідно ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Враховуючи викладене, заявник звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною заявою.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, звернулась до суду з заявою про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити з наведених в заяві підстав.
Представник заінтересованої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, проти задоволення заявлених вимог не заперечує.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали заяви, надані заявником докази, дослідивши їх всебічно, повно, об'єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно копії паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Харцизьким МВ УМВС України у Донецькій області 16 листопада 2000 року, громадянин України - ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Макіївка Донецької області та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Марковською сільською радою Глушковського району Курської області 29 серпня 1975 року, ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Відділом запису актів громадянського стану Виконавчого комітету Черкаської ради народних депутатів Черкаської області 22 жовтня 1988 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 22 жовтня 1988 року зареєстрували шлюб в Міському РАЦС м. Черкаси, про що в цей же день зроблено запис за № 2425. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».
Відповідно до копії паспорту НОМЕР_4 , виданого Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 18 травня 2012 року, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Самарка Глушківського району Курської області.
Виходячи з викладеного, заявник - ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого відділом РАЦС Харцизького міського управління юстиції Міністерства юстиції так званої «Донецької народної республіки» 21 липня 2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в місті Макіївка Донецької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харцизьк «Донецької Народної Республіки», про що 21 липня 2021 року вчинено запис про смерть за №669.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою, або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час чи про оголошення її померлою. Не може вважатись легітимним на території України свідоцтво про смерть особи, видане органом, який створено на цій території в порядку, не передбаченому законом України.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена «Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть», затвердженої наказом МОЗ України № 258 від 03 липня 2001 року.
Згідно «Інструкції про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть», затвердженої наказом МОЗ України № 258 від 03 липня 2001 року, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації та результатів розтину.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно ч.1ст.18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до п.1 Постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської областей тимчасово окупованими територіями», визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Згідно ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Переміщені всередині країни особи є громадянами своєї держави і мають широке коло громадських, політичних, екологічних, соціальних і культурних прав.
Відповідно до п.20 Керівних принципів з питання про переміщення осіб всередині країни, які були розроблені та прийняті в 1998 році за дорученням Генеральної Асамблеї ООН та Комісії з прав людини, кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності. Для забезпечення цього права особам, які переміщені всередині країни, відповідні органи влади надають всі документи, які необхідні для поваги і здійснення їхніх законних прав, як-то паспорти, посвідчення особи, свідоцтва про народження і свідоцтва про шлюб. Органи влади сприяють, зокрема, у видачі нових документів або заміні документів, втрачених під час переміщень, без будь-яких необґрунтованих умов, як-то вимога повернення на місце звичайного проживання для отримання цих та інших необхідних документів.
Згідно ч.3 та ч.4 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові особи та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не визначеному законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно роз'яснення Верховного Суду від 22 квітня 2021 року за вих. № 985/0/208-21, під час розгляду судами згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), в яких, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території перебуває під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ необхідно розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати шкоди особам, які проживають на такій території.
Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях зазначає, що, виходячи з інтересів мешканців, які проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Згідно роз'яснення Верховного Суду від 22 квітня 2021 року за вих. № 985/0/208-21, під час розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України вимога щодо отримання письмової відповіді органів реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.
Документи, надані заявником, як виняток, можуть братися до уваги судом та оцінюватися разом із іншими доказами в їх сукупності і взаємозв'язку під час розгляду справи по суті.
Аналогічна позиція викладена в інформаційному листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 квітня 2016 року №9-1130/0/4-16.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показами свідків.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно довідки про причину смерті форми № 106/у №309 від 21 липня 2021 року, яка видається для поховання, виданої Республіканським бюро судово-медичної експертизи Харцизького відділення, Міністерства охорони здоров'я так званої «Донецької Народної Республіки», причиною смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є: «Загальна інтоксикація організму. Злоякісне новоутворення щитовидної залози».
До заяви ОСОБА_1 додано фотозображення, зображено кладовище з могилою, над якою розміщений хрест з табличкою, на якій міститься напис: « ОСОБА_3 06.07.1941 - 21.07.2021».
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно пункту 8 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 315, 317, 354, 355, 430 ЦПК України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Постановою Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської областей тимчасово окупованими територіями», Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті, - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Макіївка Донецької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харцизьк так званої «Донецької Народної Республіки», у віці 80 років.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Заявник - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ;
Заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: 18002, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 3, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05387096.
Суддя О.М. Борєйко