Головуючий І інстанції: Л.М. Опімах
28 жовтня 2021 р. Справа № 480/39/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2021, повний текст складено 22.06.2021, по справі № 480/39/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати накази Головного управління ДФС у Сумській області № 177-О від 30.10.2020 про поновлення на посаді, № 194-О від 02.12.2020 про звільнення;
- зобов'язати Головне управлінням ДФС у Сумській області оформити з ним трудові правовідносин за період роботи в Головному управлінні ДФС у Сумській області з 30.10.2020 по 03.12.2020;
- поновити його на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Головного управління ДФС у Сумській області або іншій рівнозначній посаді;
- стягнути з Головного управління ДФС у Сумській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7 094,20 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Сумській області від 02.12.2020 № 194-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 44 693 грн. 43 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць 7 797,46 грн.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про не врахування судом першої інстанції відсутності повноважень у начальника ГУ ДФС у Сумській області підписувати наказ № 177-О від 30.10.2020 про поновлення позивача на посаді, № 194-О від 02.12.2020 про звільнення. Також апелянт зазначає, що поновлення його на неіснуючій посаді не спричинило відновлення його порушених прав, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є оформлення трудових відносин з Головним управлінням ДФС у Сумській області за період роботи в Головному управлінні ДФС у Сумській області з 30.10.2020 по 03.12.2020.
Головне управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 працював на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області.
З метою реалізації п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 296 "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби", на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 10.05.2018 № 295 "Про реорганізацію територіальних органів ДФС у Сумській області" розпочато реорганізацію Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Сумській області.
14.08.2018 наказом Головного управління ДФС у Сумській області № 1253 "Про введення в дію переліку змін № 2 до штатного розпису" введено в дію з 14.08.2018 перелік змін № 2 до штатного розпису Головного управління ДФС у Сумській області, відповідно до змісту якого посада головного державного інспектора з юридичних питань в Роменському управлінні Головного управління ДФС у Сумській області, Роменській державній податковій інспекції (далі Роменська ДПІ), Липоводолинській державній податковій інспекції (далі Ливодолинська ДПІ) та Недригайлівській державній податковій інспекції (Недригайлівська ДПІ) відсутня.
16.10.2018 наказом Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області № 22 позивача звільнено з посади головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області на підставі п. 1 ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 у справі №480/4292/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019, визнано протиправним та скасовано наказ Роменської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області від 16.10.2018 №22, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, стягнуто з Роменської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 29844,37 грн. та судові витрати пов'язані з прибуттям до суду у розмірі 749,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 наказом від 01.03.2019 № 64-о позивача поновлено на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ, та цього ж дня у зв'язку з реорганізацією, позивачу вручено попередження про наступне звільнення із займаної посади 02.05.2019, повідомлення-пропозицію щодо переведення на вакантні посади в Головне управління ДФС у Сумській області.
02.05.2019 наказом Головного управління ДФС у Сумській області від № 136-о припинено державну службу та звільнено позивача з посади головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, пп. 1 п. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу”.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №480/1998/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у Сумській області від 02.05.2019 № 136-о, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, стягнуто з ГУ ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 22002,50 грн. та судові витрати пов'язані з прибуттям до суду у розмірі 620,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
07.08.2019 № 243-о наказом Головного управління ДФС у Сумській області поновлено позивача на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області.
В подальшому, 07.08.2019 позивач попереджений про наступне звільнення 07.10.2019 у зв'язку із реорганізацією Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Сумській області на підставі постанови № 296 відповідно до наказу № 295.
07.10.2019 наказом №302-о ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, пп.1 п.1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №480/4515/19, яке за результатами апеляційного перегляду залишено без змін, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Сумській області від 07 жовтня 2019 року № 302-0, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, стягнуто з Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 29931,28 грн. та судові витрати, пов'язані з прибуттям до суду в сумі 1070,4 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 №480/4515/19 наказом Головного управління ДФС у Сумській області № 19-0 від 19.02.2020 ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області, та цього ж дня попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із реорганізацією Роменської ОДПІ та повідомлено, що позивач може взяти участь у конкурсі на вакантні посади державних службовців ГУ ДФС у Сумській області, інформація відносно яких оприлюднена на сайті Єдиного порталу вакансій державної служби.
24.04.2020 наказом відповідача № 69-О ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області з 27.04.2020 на підставі п.1 ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України та п.п.1 п. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу”.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №480/3362/20, яке постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 залишено без змін, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Сумській області від 24.04.2020 № 69-О, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, стягнуто з Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 43512,81 грн. в іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №480/3362/20 Головним управлінням ДФС у Сумській області 30.10.2020 видано наказ №177-О про поновлення ОСОБА_1 , на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області ( а.с.10).
30.10.2020 позивача попереджено про наступне вивільнення із займаної посади та 03.12.2020 запропоновано переведення на наявні вакантні посади в Головному управлінні ДФС у Сумській області станом на 03.12.2020 (а.с. 11-12).
02.12.2020 наказом відповідача № 194-О позивача звільнено 03.12.2020 із займаної посади на підставі п.1 ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України та п.п.1 п. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу” у зв'язку з реорганізацією Роменської ОДПІ (а.с.13).
Позивач, вважаючи неправомірними накази відповідача № 177-О від 30.10.2020, № 194-О від 02.12.2020, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів існування підстав чи обґрунтованих причин неможливості перебування позивача в подальшому на державній службі та не довів об'єктивної неможливості його працевлаштування, у зв'язку з чим оскаржуваний наказ про звільнення підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, зі стягненням з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Інші позовні вимоги визнані судом необгрунтованими.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, погоджується з висновками суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі- Закон №889-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Отже, за загальним правилом, відносини щодо, зокрема, припинення державної служби регулюються Законом №889-VIII. Застосування до відносин щодо припинення державної служби законодавства про працю можливе лише в частині відносин, що не врегульовані Законом №889-VIII, який по відношенню до Кодексу законів про працю України є спеціальним законом, що регулює правовідносини, в тому числі щодо припинення державної служби.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про подальше звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення (абз. 1 ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII).
Процедура вивільнення державних службовців на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII регулюється також нормами Кодексу законів про працю України, а саме статтями 40, 49-2 КЗпП України.
Відповідно до ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Водночас ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Таким чином, роботодавець є таким, що належно виконав вимоги ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявні вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Судовим розглядом встановлено, що підставою для звільнення позивача слугувала реорганізація відповідача.
Так, позивача попереджено про наступне вивільнення із займаної посади 30.10.2020, звільнено з посади 02.12.2020 та лише на наступний день після звільнення (03.12.2020) запропоновано переведення на наявні вакантні посади в Головному управлінні ДФС у Сумській області станом на 03.12.2020.
Тобто зазначені обставини свідчать, що відповідачем було порушено вимоги ст. 49-2 КЗпП України щодо одночасного з попередженням про звільнення пропонування працівникові іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованих підстав неможливості працевлаштування позивача в Головному управлінні ДФС у Сумській області, у зв'язку з чим оскаржуваний наказ відповідача від 02.12.2020 № 194-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади є неправомірним та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області.
Доводи апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління ДФС у Сумській області оформити з ним трудові правовідносин за період роботи в Головному управлінні ДФС у Сумській області з 30.10.2020 по 03.12.2020, та скасування наказу №177-О від 30.10.2020 про поновлення його на посаді, колегія суддів вважає необгрунтованими з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, зазначений наказ прийнятий на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №480/3362/20, яким позивача відповідно до ст. 235 КЗпП поновлено саме на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Колегія суддів зазначає, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч.1 ст.235 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Зобов'язання ГУ ДФС України у Сумській області поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань ГУ ДФС України у Сумській області вказане судове рішення не містить.
Отже, позовні вимоги про скасування наказу № 177-О від 30.10.2020 про поновлення позивача на посаді є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо доводів апелянта про відсутність повноважень у начальника ГУ ДФС у Сумській області підписувати наказ № 177-О від 30.10.2020 про поновлення позивача на посаді, № 194-О від 02.12.2020 про звільнення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року № 296 "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби" вказане припинення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області відбулося у зв'язку з реорганізацією та приєднання вказаного територіального органу як структурного підрозділу до Головного управління ДФС у Сумській області.
Згідно п. 1 Положення про Головне управління ДФС у Сумській області, затвердженого наказом ДФС України від 01.02.2019 № 80, Головне управління ДФС у Сумській області є правонаступником усіх прав та обов'язків Роменської об'єднаної державної податкової інспекції.
Отже, саме Головне управління ДФС у Сумській області повинно поновити/звільнити позивача на роботі.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вищевказаної частини позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 по справі № 480/39/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді І.С. Чалий В.В. Катунов