25 жовтня 2021 р.Справа № 440/4649/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2021, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава по справі № 440/4649/21
за позовом ОСОБА_1
до Чутівської селищної ради Полтавської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Чутівської селищної ради Полтавської області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 8 рішення восьмої сесії восьмого скликання Чутівської селищної ради від 18 березня 2021 року про відмову в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами с. Щасливе на території Чутівської селищної ради (Таверівський старостинський округ) Полтавської області;
- зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами с. Щасливе на території Чутівської селищної ради (Таверівський старостинський округ) Полтавської області;
- встановити відповідачу строк для виконання судового рішення у цій справі.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що законодавець визначив виключний перелік підстав для відмови. Однак в оскаржувану рішенні органу місцевого самоврядування підставою для відмову є "виключення даної земельної ділянки до переліку земельних ділянок права на які будуть реалізовані на земельних торгах". Дане твердження, на його думку, взагалі не відповідає виключному переліку підстав для відмови, передбаченого ст. 118 ЗК України. Також зазначив, що суду не надано доказів проведення державної реєстрації прав на обрану позивачем земельну ділянку. Вважає відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправною.
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 23 лютого 2021 року позивач звернувся до Чутівської селищної ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами с. Щасливе на території Чутівської селищної ради (Таверівський старостинський округ) Полтавської області.
За результатами розгляду вищевказаної заяви 18 березня 2021 року на восьмій сесії восьмого скликання Чутівської селищної ради прийнято рішення про відмову в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами с. Щасливе на території Чутівської селищної ради (Таверівський старостинський округ) Полтавської області з підстав віднесення обраної позивачем земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах (аукціоні).
Позивач, не погоджуючись з правомірністю відмови, звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що станом на дату звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою спірна земельна ділянка була включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, отже в силу приписів частини третьої статті 136 Земельного кодексу України така обставина правомірно була зазначена відповідачем в якості підстави для відмови у наданні заявнику дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі по тексту - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п.б ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
За визначенням частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).
Статтею 121 ЗК України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.
Отже, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.
Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
У світлі вимог ч. 2 ст.19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 ЗК України.
Так, згідно з ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до положень ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 за № 280/97-ВР (далі по тексту - Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини п'ятої статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
При цьому ч.7 ст.118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов'язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч.7 ст. 118 ЗК України.
При цьому, колегія суддів зазначає, що приписами ст. 136 ЗК України визначено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що ЗК України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому приписи статті 136 ЗК України свідчать про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це також є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постановах від 02.10.2018 по справі №806/3708/15, від 03.04.2018 та від 02.10.2018 у справах №№815/3059/17, 806/3708/15 відповідно, від 17.10.2019 по справі №823/1120/16, від 22 квітня 2020 року по справі № 823/1267/16, від 15 вересня 2020 року по справі №815/3055/17.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2021 року на восьмій сесії восьмого скликання Чутівської селищної ради прийнято рішення "Про розгляд заяв громадян Таверівського старостинського округу", яким відмовлено в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами с. Щасливе на території Чутівської селищної ради (Таверівський старостинський округ) Полтавської області з підстав віднесення обраної позивачем земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах (аукціоні).
За результатами дослідження наявних у матеріалах справи графічних матеріалів, суд встановив, що обрана позивачем для відведення земельна ділянка розташована в межах земель колишньої колективної власності ВАТ "Таврія".
Судом також встановлено, що рішенням восьмої сесії восьмого скликання Чутівської селищної ради Полтавської області від 18 березня 2021 року "Про перелік земельних ділянок та про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" визначено перелік земельних ділянок комунальної власності, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні). До вищевказаного переліку включено і земельну ділянку колишньої колективної власності ВАТ "Таврія".
В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник, зокрема зазначає, що згідно фактичних обставин справи, які залишились поза увагою суду першої інстанції, на момент подання заяви позивачем і її розгляду на сесії ради жодного рішення сесії (чи інші документи щодо виставлення спірної ділянки на земельні торги) не було прийнято. Згідно матеріалів справи Рішенням 8 сесії 8 скликання від 18.03.2021р. Чутівської селищної ради Полтавської області «Про перелік земельних ділянок та про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону).» було визначено спірну ділянку для продажу на земельних торгах. Крім того, згідно рішення 8 сесії 8 скликання від 18.03.2021р. Чутівської селищної ради Полтавської області «Про розгляд заяв громадян Таверівського старостинського округу» позивачу по справі було відмовлено в задоволенні заяви. Як видно із дати прийняття вказаних рішень вони постановлені на одній сесії ради 18.03.2021р. Тому вважає, що висновок суду першої інстанції щодо включення спірної ділянки до переліку ділянок, які виставлені на торги, не відповідає дійсності, оскільки станом на 18.03.2021р. спірна ділянка ще не була виставлена на торги.
Колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Протоколу восьмої сесії Чутівської селищної ради восьмого скликання (16.03.2021 - перше планерне засідання, 18.03.2021 - друге пленарне засідання): по сорок п'ятому питанню порядку денного - про перелік земельних ділянок та про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону) було вирішено: проект рішення прийняти як рішення сесії; по сорок восьмому питанню порядку денного - про розгляд заяв громадян Таверівського старостинського округу було вирішено: проект рішення прийняти як рішення сесії. Рішення додаються до протоколу /а.с. 35-52/.
Тобто, рішення, яким позивачу було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства було прийнято на підставі раніше прийнятого рішення, яким визначено земельні ділянки комунальної власності, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні).
18.03.2021 між Чутівською селищною радою Полтавського району Полтавської області (Замовник) з однієї сторони та Приватним підприємством "Регіональний інвестиційний центр аукціонів" (Виконавчець) було укладено Договір № 100-21п "Про підготовку лотів для продажу на земельних торгах" /а.с. 34/.
Отже, станом на момент прийняття рішення про відмову позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами с. Щасливе на території Чутівської селищної ради (Таверівський старостинський округ) Полтавської області, земельна ділянка, з приводу якої звертався позивач (надання дозволу на виготовлення проекту землеутрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства), була включена до переліку земельних ділянок, права на які будуть реалізовані на земельних торгах (аукціоні), а відповідачем розпочато підготовчі дії щодо проведення таких торгів, що виключало можливість надання зазначеного дозволу.
Колегія суддів зазначає, що приписи статті 136 ЗК України свідчать про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це також є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Наведене вище відповідає правовому висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №620/1058/19.
Отже, на момент розгляду заяви позивача була наявна об'єктивна обставина, яка відповідно до частини третьої статті 136 ЗК України, є перешкодою для задоволення заяви позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Оскільки станом на час розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою спірна земельна ділянка була включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, то в силу приписів ч.3 ст.136 КАС України така обставина правомірно була зазначена відповідачем в якості підстави для відмови у наданні заявнику дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки двом окремим юридичним та/або фізичним особам стосовно однієї і тієї ж земельної ділянки, сприяє позбавленню одного з них можливості завершити розпочату відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання земельної ділянки у власність чи продажу права оренди на неї (аукціону).
Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з наведених у рішенні від 18.03.2021 року підстав.
Щодо посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, в обґрунтування своїх доводів та вимог, то колегія суддів зауважує, що з урахуванням ч.5 ст.242 КАС України врахуванню по даній справі підлягають наведені вище судом апеляційної інстанції рішення (постанови) вказаного суду касаційної інстанції.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що відмова, яка міститься в оскаржуваному рішенні 18.03.2021 року не відповідає вимогам законодавства, не є законною та підлягає скасуванню, оскільки зазначена в рішенні підстава для відмови не відповідає положенням частини 7 статті 118 ЗК України, якою встановлено виключний перелік підстав для відмови, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки наведена в оскаржуваному рішенні підстава для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є правомірною та такою, що відповідає приписам ч.3 ст.136 ЗК України.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст. 9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та таким, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 по справі № 440/4649/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 28.10.2021 року