28 жовтня 2021 року справа №200/6103/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року (повне судове рішення складено 24 червня 2021 року у м. Слов'янську) у справі № 200/6103/21 (суддя в І інстанції Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 2423 від 21.04.2021 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 14.04.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням:
до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи 01 січня по 31 грудня 2020 року;
до страхового стажу періоду роботи, внесеного до трудової книжки від 13 грудня 1989 року серії НОМЕР_1 , з 28 березня 1990 року по 01 січня 1992 року;
із врахуванням висновків суду, вказаних у рішенні та врахуванням висновку Великої Палати Конституційного Суду України у рішенні по справі №1-5/2018 (746/15) №1-р/2020.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії на пільгових умовах, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління №2423 від 21 квітня 2021 року про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 14 квітня 2021 року із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 28 березня 1990 року по 01 січня 1992 року та з зарахуванням до пільгового страхового стажу за Списком №2 періоду роботи з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити рішення місцевого суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що судом не ухвалено рішення щодо позовної вимоги про зобов'язання Управління повторно розглянути заяву від 14.04.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із врахуванням висновків суду, вказаних у рішенні Великої Палати Конституційного Суду України у рішенні по справі №1-5/2018 (746/15) №1-р/2020.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з рішенням суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (а.с.6-8).
14 квітня 2021 року позивач звернувся до Управління з заявою про призначення пенсії (а.с.61).
21 квітня 2021 року рішенням Управління № 2423 позивачу відмовлено в призначенні пенсії (а.с.10-11).
У трудовій книжці позивача НОМЕР_1 за спірні періоди містяться наступні відомості:
Красноармійський ремонтно-механічний завод «Красноармійськвугілля»
- 28 березня 1990 року прийнята електромонтером з обслуговування електронного обладнання 2 розряду на дільницю мереж та підстанцій (наказ №30к від 28 березня 1990 року);
- 01 січня 1992 року звільнена за переводом до енергоуправління в зв'язку з реорганізацію підприємства (наказ №1к від 2 січня 1992 року) (а.с.19-20).
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) до страхового стажу ОСОБА_1 не зарахований період роботи на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» за період з 01 січня по 31 грудня 2020 року (а.с.21-26а).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого.
Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише позивачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення відповідачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій відмовлено у задоволенні позовних вимог. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), який набув чинності 01 січня 2004 року.
Відповідно до частини 2 статі 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України № 1854 від 12 грудня 2002 року та № 303 від 12 березня 2003 року.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 341 від 10.05.2018 затверджений «Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років»
Пунктом 3 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку, з урахуванням проведеної атестації робочих місць, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Судами встановлено, що у трудовій книжці НОМЕР_1 , наданій позивачем, відомості про роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, внесені відповідно до вимог Інструкції, крім того, містяться всі необхідні оформлені належним чином відомості про займану посаду і період виконуваної роботи для підтвердження стажу роботи на підприємстві Красноармійський ремонтно-механічний завод «Красноармійськвугілля».
Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу періодів роботи з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року на підприємстві ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».
Як було зазначаено, рішення місцевого суду оскаржено лише позивачем, яка не погодилась з тим, що суд зобов'язав відповідача розглянути її заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах без врахуванням висновків суду, вказаних у рішенні та врахуванням висновку Великої Палати Конституційного Суду України у рішенні по справі №1-5/2018 (746/15) №1-р/2020.
Так, згідно із частиною 1 статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2 статті 20 Закону № 1058-IV).
Як передбачено частинами 4 - 6, 9, 10 статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески
При цьому, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески.
Отже, спірний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача, тому рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, що і було вирішено при ухвалені рішення місцевим судом.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно не вирішення вимоги позовної заяви про зобов'язання Управління повторно розглянути заяву від 14.04.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових усовах із врахуванням висновків суду, вказаних у рішенні Великої Палати Конституційного Суду України у рішенні по справі №1-5/2018 (746/15) №1-р/2020.
Так, пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України.
За встановлених обставин у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що ефективним засобом правого захисту у цій справі є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14 квітня 2021 року про призначення пенсії, із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 28 березня 1990 року по 01 січня 1992 року та з зарахуванням до пільгового страхового стажу за Списком №2 періоду роботи з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року.
Апеляційний суд вважає, що наведений спосіб захисту, який обрано судом, цілком відповідає завданню адміністративного судочинства, тому відсутні підстави для зміни судового рішення в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням висновків, вказаних у рішенні Великої Палати Конституційного Суду України у рішенні по справі №1-5/2018 (746/15) №1-р/2020.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Отже, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року в справі № 200/6103/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 28 жовтня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук