ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 жовтня 2021 року м. Київ № 640/11074/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №25336/6/99-99-11-04-02-25 від 31 травня 2019 року, прийняте за результатами розгляду адміністративного скарги позивача №161 від 28 березня 2019 року про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії (податкових повідомлень-рішень) №00003401402 та №00003411402 від 19 березня 2019 року, складених передчасно та безпідставно за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «СІРІУС КОРП» за травень 2018 року та ТОВ «БІТКОЙНІНГ» за липень 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про результати розгляду скарги №25336/6/99-99-11-04-02-25 від 31 травня 2019 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог статті 56 Податкового кодексу України. Також, зазначив, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до частин 5,6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на момент прийняття рішення у справі, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комплектсервіс-2017» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «СІРІУС КОРП» за травень 2018 року та ТОВ «БІТКОЙНІНГ» за липень 2018 року з податку на додану вартість та показників фінансової звітності з податку на прибуток за 2018 рік, за результатами якої скалено акт від 27 лютого 2019 року №145/26-15-14-02-02/38578491.
Проведеною перевіркою встановлення порушення ТОВ «Комплектсервіс-2017»:
підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 400 022,00 грн., а тому числі за 2018 рік у загальній сумі 400 022,00 грн.;
пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2016 на загальну суму 66 671,00 грн., в тому числі за травень 2018 року в сумі 31 698,00 грн., за липень 2018 року в сумі 34 973,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки, 19 березня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:
№00003411402, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 400 022,00 грн.;
№00003401402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 100 007,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 66 671,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 336,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась до Державної фіскальної служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2019 року №161.
За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України №25336/6/99-99-11-04-02-25 від 31 травня 2019 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення від №00003401402 та №00003411402 від 19 березня 2019 року, а скаргу позивача - без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням та вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
Згідно з пунктами 56.2-56.3 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.
Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
Згідно з пунктами 56.8-56.9 статті 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Разом із тим, завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №802/2678/15-а (провадження №К/9901/1141/18), від 03 серпня 2018 року у справі №808/967/17 (адміністративне провадження №К/9901/992/17), від 28 лютого 2019 року у справі №683/182/17 (провадження №К/9901/21182/18), від 24 квітня 2019 року у справі №803/1184/17 (адміністративне провадження №К/9901/29206/18, №К/9901/26536/18).
Відтак, суд звертає увагу, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Однак, у даному випадку оскаржуване рішення не містить приписів вчинити обов'язкові дії позивачу та не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень (актом індивідуальної дії) у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, не порушує права, свободи чи інтереси ТОВ «Комплектсервіс-2017» у сфері публічно - правових відносин.
Суд звертає увагу, що у рішенні про результати розгляду скарги №25336/6/99-99-11-04-02-25 від 31 травня 2019 року ДФС України лише висловила свою позицію та підтримала правомірність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві №00003401402 та №00003411402 від 19 березня 2019 року, не встановлюючи при цьому додаткових обов'язків для ТОВ «Комплектсервіс-2017».
З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення ДФС України не порушує прав позивача та не підлягає скасуванню у судовому порядку, оскільки не є підставою для виникнення у позивача податкового обов'язку.
Суд звертає увагу, що у межах спірних правовідносин правові наслідки для позивача створюють саме податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №00003401402 та №00003411402 від 19 березня 2019 року, проте, підстави для оцінки їх правомірності у суду відсутні, оскільки вказані рішення не є предметом спору та не оскаржується позивачем. При цьому суд роз'яснює, що позивач не позбавлений права оскаржити таке рішення в установленому законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Винесене рішення не підлягає скасуванню, оскільки є правомірним, прийнятим в межах повноважень відповідача та у спосіб визначений законодавством. Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат, у даному випадку, відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень.
Відсутні підстави для розподілу судових витрат.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» (03186, м. Київ, вул. А. Антонова, буд. 5-Б, кв. 701-1, код ЄДРПОУ 38578491).
Відповідач - Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197).
Суддя В.І. Келеберда