ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 жовтня 2021 року м. Київ № 640/26340/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просила: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 врахувавши в страховий стаж період роботи з 01.09.1986р. по 14.05.1996р. в «Універсамі № 16» з дня призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи позивача з 01.09.1986р. по 14.05.1996р. в «Універсамі № 16» є протиправною, оскільки наявність недоліків при оформленні записів у трудовій книжці не може слугувати підставою для відмови в зарахуванні такого періоду до стажу позивача.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що відмова є законною, оскільки наявні в трудовій книжці записи по вказаним позивачем періодам містять суттєві недоліки, які не дозволяють зарахувати такі періоди до стажу роботи позивача. З огляду на що просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове загальне пенсійне страхування».
Водночас, під час призначення пенсії позивачу не були враховані до стажу період роботи з 01.09.1986р. по 14.05.1996р. в «Універсамі № 16».
З огляду на вказане, позивач звернувся із заявою до відповідача в якій просила врахувати до трудового стажу вищезазначений період її роботи.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.11.2019р. № 289033/02/Т-14315 позивача повідомлено про те, що до її страхового стажу не враховано період з 01.09.1986р. по 14.05.1996р. в «Універсамі № 16» оскільки на печатці організації відсутній ідентифікаційний код.
Позивач вважаючи відмову відповідача в зарахуванні до страхового стажу періоду її роботи період з 01.09.1986р. по 14.05.1996р. в «Універсамі № 16» протиправною звернулась до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон № 1788) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058- ІV) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст. 1 Закону № 1788, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до абз.36 ст.1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною 4 ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно абз.5 ст.40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі по тексту - Постанова № 637)(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається певний обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії та її перерахунок, виходячи з тих обставин, що склалися.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , копія якої наявні в пенсійній справі, у період, який не зарахований відповідачем, а саме роботи з 01.09.1986р. по 14.05.1996р. ОСОБА_1 працювала в «Універсамі № 16».
Так, з вищевикладеного вбачається, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача з 01.09.1986р. по 14.05.1996р. в «Універсамі № 16», а також містить посилання на наказ на підставі якого зроблено запис про звільнення з роботи.
При цьому, у період внесення вказаного запису, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) (надалі - Інструкція №58).
Так, п. 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Із наведених законодавчих норм слідує необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Як зазначено вище, оскаржуваний період роботи позивача підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.
При цьому, відповідно до п.20 Порядку №637, уточнюючі довідки надаються лише за обставинами, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Отже, вважає, що у пенсійного органу були відсутні підстави для відмови в перерахунку пенсії позивача з посиланням на необхідність надання уточнюючих довідок щодо вказаного періоду роботи, оскільки трудова книжка ОСОБА_1 , містить всі необхідні відомості для зарахування даного стажу роботи.
Таким чином, відмова в зарахуванні до загального трудового стажу періоду роботи позивача, з 01.09.1986р. по 14.05.1996р. в «Універсамі № 16», оскільки на печатці організації відсутній ідентифікаційний код, є неправомірною, адже недоліки при заповненні трудової книжки позивача не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні їй страхового стажу.
У свою чергу, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних доказів, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про спірні періоди роботи.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 07.02.2018р. у справі № 275/615/17, адміністративне провадження № К/9901/768/17.
Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для їх задоволення та зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 врахувавши в страховий стаж період роботи з 01.09.1986р. по 14.05.1996р. в «Універсамі № 16» з дня призначення пенсії.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська