ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
28 жовтня 2021 року справа №640/19908/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомОфісу Генерального прокурора (далі по тексту - позивач)
доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач)
третя особаОСОБА_1 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_1 )
про1) визнання протиправною та скасування постанови від 26 травня 2021 року ВП №65220082 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн.; 2) визнання протиправною та скасування постанови від 23 червня 2021 року ВП №65220082 про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваних постанов відповідача, оскільки рішення суду виконане у повному обсязі, а саме видано наказ Генерального прокурора від 14 травня 2021 року №567ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 25 грудня 2019 року.
Ухвалою від 09 серпня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/19908/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; поновлено Офісу Генерального прокурора строк звернення до адміністративного суду; залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив про відповідність оскаржуваних постанов вимогам чинного законодавства, оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/378/20 зобов'язано поновити ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора саме на рівнозначній посаді, яку він обіймав на час звільнення, а не на посаді якої на час видачі наказу від 14 травня 2021 року №567ц не існує в штатному розписі Офісу Генерального прокурора, а тому боржник не виконав рішення суду у повному обсязі.
Третя особа у письмових поясненнях просила відмовити у задоволенні позову, оскільки всупереч рішенню Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №280/378/20, позивач поновив ОСОБА_1 на посаді в установі, яка з такою назвою не існувала на дату підписання наказу.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №65220082 про примусове виконання виконавчого листа, виданого 12 червня 2020 року Запорізьким окружним адміністративним судом №280/378/20 про поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 25 грудня 2019 року.
20 квітня 2021 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65220082 у якій зобов'язав боржника невідкладно виконати рішення суду, про що письмово повідомити державного виконавця.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26 травня 2021 року ВП №65220082 про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення, на Офіс Генерального прокурора накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн.
За повторне невиконання без поважних причин рішення суду, державний виконавець постановою від 23 червня 2021 року ВП №65220082 наклав на Офіс Генерального прокурора штраф у розмірі 10 200,00 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Частинами першою, другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Досліджуючи питання виконання позивачем рішення суду та правомірність накладення штрафу, суд звертає увагу на таке.
Сторони визнають, що листом від 21 травня 2021 року №07/1/1-1691вих-21 Офіс Генерального прокурора повідомив Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора та додав копію наказу Генерального прокурора від 14 травня 2021 року №567ц і витяг з трудової книжки.
Зі змісту вказаного наказу вбачається, що ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 25 грудня 2019 року.
Суд звертає увагу на те, що згідно резолютивної частини рішення Запорізького окружного адміністративного суду №280/378/20 ОСОБА_1 має бути поновлений в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 25 грудня 2019 року.
Разом з тим, наказ Генерального прокурора від 14 травня 2021 року №567ц, який видано на виконання вказаного судового рішення, не містить відомостей про поновлення ОСОБА_1 саме в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній тій, яку він обіймав на час звільнення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 28 лютого 2019 року у справі №817/860/16 та від 28 лютого 2018 року у справі №817/280/16, встановивши неможливість поновлення позивача на посаді, з якої його звільнено, і яка на даний час не існує, належним способом захисту відновленого права позивача повинно бути поновлення на посаді аналогічній із посадою, з якої його звільнено, і яка існує на даний момент.
Таким чином, надані Офісом Генерального прокурора документи не підтверджують виконання рішення згідно з виконавчим документом, оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/378/20 ОСОБА_1 поновлено в Офісі Генерального прокурора саме на рівнозначній посаді тій, яку він обіймав на час звільнення, а не на посаді, якої на час видачі наказу не існує в штатному розписі Офісу Генерального прокурора.
Аналогічна правова позиція міститься також у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №640/11196/21.
Враховуючи, що позивач у строк, встановлений для добровільного виконання, вимог виконавчого документу не виконав, відповідач мав усі правові підстави для накладення штрафу, тому діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.
Відомостей про повне фактичне виконання рішення суду боржником на користь стягувача не надано, як не надано доказів на підтвердження поважності причин невиконання рішення суду у справі №280/378/20 та повідомлення про відповідний факт державного виконавця.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач у встановлений виконавцем строк рішення суду не виконав, тому оскаржувані постанови відповідача про накладення штрафу є правомірними.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач довів правомірність оскаржуваних постанов з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Офісу Генерального прокурора не підлягає задоволенню.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити Офісу Генерального прокурора у задоволенні адміністративного позову повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; ідентифікаційний код 00034051);
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622);
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Суддя В.А. Кузьменко