ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 жовтня 2021 року справа №640/19262/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України з виконання рішення Окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою, в якій просить: 1) визнати причини пропуску строку звернення з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19 поважними; 2) поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19; 3) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у здійсненні розрахунку пенсії ОСОБА_1 за частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за так званою «двоскладовою формулою» на виконання рішення Окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19; 4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити розрахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19 із застосуванням частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 5) встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві строк протягом місяці з дня набрання чинності окремою ухвалою для надання відповіді про виконання рішення Окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19.
Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 15 липня 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві здійснений перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії із застосуванням двоскладової формули, у зв'язку з чим розмір її пенсії зменшився.
Суд розглянув клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення із заявою про визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19 та зазначає таке.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом з тим, поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
ОСОБА_1 зазначає, що пропуск строку звернення до суду зумовлений її похилим віком та розгубленістю щодо подальших дій у зв'язку із зменшенням їй розміру пенсії.
Суд встановив, що ОСОБА_1 дізналася про порушення її прав Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві 25 серпня 2021 року після ознайомлення адвоката з матеріалами справи, зокрема, зі звітом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19 та 03 вересня 2021 року звернулася за правовою допомогою до ТОВ «ЮС КНОСУЛ», де їй роз'яснені її права на звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також, у Рішенні у справі Белле проти Франції від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Виходячи з норм Конституції України та міжнародного права, враховуючи обставини, які стали причиною пропуску звернення до суду, а також з метою забезпечення доступу ОСОБА_1 до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду заяви про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19, суд приходить до висновку, що причини пропуску звернення до адміністративного суду є поважними, а тому вважає за необхідне задовольнити клопотання ОСОБА_1 та поновити строк звернення до адміністративного суду із цією заявою.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для розгляду заяви.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19, яке залишив без змін Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 січня 2021 року, Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив повністю адміністративний позов ОСОБА_1 , визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо пільгового обчислення стажу роботи та середньомісячного заробітку ОСОБА_1 відповідно до вимог частини другої статті 56, частини другої статті 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 17 вересня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний повний рік стажу роботи понад встановлений мінімальний стаж (для жінок - 15 років) відповідно до вимог частини другої статі 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 17 вересня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії за роботу на територіях радіоактивного забруднення за період з 01 січня 1998 року по 31 грудня 1998 року відповідно до вимог частини другої статті 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою від 16 червня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, встановив Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві місячний строк з дня отримання даної ухвали для подання звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2020 року у справі №640/19262/19.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві 16 липня 2021 року подало до суду звіт про виконання рішення суду, в якому зазначило, що рішення суду виконане відповідно до резолютивної частини, здійснений перерахунок пенсії за віком з 17 вересня 2019 року із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний повний місяць стажу роботи понад встановлений мінімальний стаж (для жінок 15 років) відповідно до вимог частини другої статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та перерахунок пенсії з визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії за роботу на територіях радіоактивного забруднення за період з 01 січня 1998 року по 31 грудня 1998 року відповідно до вимог частини другої статті 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві вказано, що розрахунок проводиться за двоскладовою формулою, оскільки обчислити заробіток за 12 місяців та менше відповідно до статті 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» можливо лише при обчисленні пенсії за двоскладовою формулою, таким чином після проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2020 року у справі №640/19262/19 розмір її пенсії складає 3 452,09 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва, розглядаючи заяву про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19 по суті, керується такими мотивами.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частинами другою та третьою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Як встановив суд, ухвалою Окружний адміністративний суд міста Києва встановлено судовий контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2020 року у справі №640/19262/19 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в місячний строк подати звіт про виконання рішення суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало до суду звіт про виконання судового рішення.
В контексті вирішуваного питання, суд вважає за необхідне вказати, що судовий контроль за виконанням судового рішення полягає у перевірці судом належного, точного та своєчасного виконання судового рішення у спосіб отримання звіту про таке виконання або спонукання до виконання судового рішення через визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі; наявність судового контролю за виконанням судового рішення передбачає безпосереднє виконання останнього та виключає можливості подання окремого позову, предметом якого є протиправні дії або бездіяльність суб'єкта, який має виконати таке рішення
Обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 1291 Конституції України, статтями 2, 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства Українии та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Верховного суду від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17.
Зі змісту рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2020 року вбачається, що суд під час розгляду справи встановив, що відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення заробітку має пільговий характер та визначений в частині другій статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Оскільки для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, період за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії має пільговий характер і визначений в частині другій статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Таким чином, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», заробітна плата для обчислення пенсії, формула якої встановлена в частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», повинна визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 вересня 2018 року у справі №185/3101/17.
Як вбачається зі звіту про виконання судового рішення, поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві розмір пенсії ОСОБА_1 обчислений відповідно до вимог частини другої статті 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині рішення, а саме, заробітна плата для обчислення пенсії, формула якої встановлена в частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначена за 12 місяців роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що частина друга статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює пільги по обчисленню середньомісячного заробітку особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, саме у разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, частиною другою статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не передбачено встановлення пільг при обчисленні середньомісячного заробітку відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Твердження ОСОБА_1 щодо не подання нею заяви про перерахунок пенсії в порядку встановленому частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд не приймає до уваги, оскільки однією із позовних вимог у справі 640/19262/19 є зобов'язання відповідача здійснити з 17 вересня 2019 року перерахунок та виплату пенсії з визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії за роботу на територіях радіоактивного забруднення за період з 01 січня 1998 року по 31 грудня 1998 року відповідно до вимог частини другої статті 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто обчислення середньомісячного заробітку мало бути здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві саме відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням пільг, передбачених частиною другою статті 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у здійсненні розрахунку пенсії ОСОБА_1 за частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити розрахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19 із застосуванням частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, як наслідок, відсутність підстав для встановлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві строку для надання відповіді про виконання рішення Окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19, оскільки зазначене рішення виконане Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві належним чином.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 8, 14, 121, 248, 256 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19.
2. Поновити ОСОБА_1 строк звернення з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року по справі №640/19262/19.
3. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі №640/19262/19.
Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Кузьменко