ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 жовтня 2021 року м. Київ № 640/19436/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 02 квітня 2021 року у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 16 березня 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 12.03.2020 у відсотковому відношенні до суддівської винагороди, зазначеної у «Довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» № 131/0/21-20 від 8.07.2020 та здійснити виплати з урахуванням фактично виплачених сум.
Підставами позову вказано порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача внаслідок відмовити у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наданої довідки про розмір грошового забезпечення. Враховуючи рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020, судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
02.09.2021 до суду від ГУ ПФУ в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказав на те, що, сума суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка зазначена у довідці від 08.07.2020 № 131/0/21-20, що видана в.о. Голови Верховного Суду України ОСОБА_2 не відповідає інформації, що міститься в Реєстрі застрахованих осіб. Крім того, згадана довідка за підписом в.о. Голови Верховного Суду України - ОСОБА_2 , видана з порушенням норм чинного законодавства, оскільки головою ліквідаційної комісії є інша особа.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів даної справи, ОСОБА_1 , працював суддею з 25 травня 1981 року.
Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року, позивач звільнений з посади судді Верховного Суду України у відставку, якому призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді (на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-У1 від 07.07.2010 в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-УІІІ від 12.02.2015 року).
З 1 січня 2020 року органами Пенсійного фонду позивачу виплачується щомісячне довічне грошове утримання, виходячи з розміру окладу працюючого судді - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, з урахуванням регіонального коефіцієнту і відповідних доплат (за вислугу років, за перебування на адміністративній посаді секретаря судової палати Верховного Суду України).
У подальшому, внаслідок зміни законодавчого регулювання двічі - з 19 лютого 2020 року та з 12 березня 2020 року, збільшувався розмір окладу судді працюючого на відповідній посаді, що є складовою суддівської винагороди.
Тому 16 березня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві із заявою про перерахунок з 12 березня 2020 року призначеного щомісячного довічного грошового утримання, долучивши «Довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» № 131/0/21-20 від 08 липня 2020 року за підписом в.о. Голови Верховного Суду України ОСОБА_2 .
Однак, 02 квітня 2021 року відповідач своїм листом № 2600-0309-8/56781, відмовив позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, мотивуючи це тим, що Верховний Суд України перебуває у стані припинення, сума суддівської винагороди для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, яка зазначена у цій довідці не відповідає показнику середньої заробітної плати Верховного Суду України за березень 2020 року, поданого до Державної податкової служби головою ліквідаційної комісії ОСОБА_3 .
Позивач вважає, що відповідач вчинив щодо нього протиправні дії, безпідставно відмовивши у перерахунку і виплаті з 12 березня 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з вимогами ст. ст. 135, 142 Закону № 1402, виходячи з розміру окладу працюючого на відповідній посаді судді - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2020 року.
Наведене і зумовило звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Стосовно доводів сторони відповідача про невідповідність нормам чинного законодавства довідки № 131/0/21-20 від 08.07.2020, оскільки остання видана за підписом в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюком В. І., слід звернути увагу на наступне.
Згідно з відомостями ЄДРПОУ, Верховний Суд України з 21.06.2018 перебуває у стані припинення, головою комісії з припинення зазначено ОСОБА_3 , виконуючим обов'язки Голови Верховного Суду України - ОСОБА_2 , при цьому, жодних застережень щодо обмежень повноважень не вказано.
Постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (Порядок № 3-1).
За змістом п. 1 Розділу І Порядку № 3-1, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).
Заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання (п. 1 Розділу ІІ Порядку № 3-1).
У додатку 2 до Порядку № 3-1, міститься форма довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за змістом якої, обов'язковим реквізитом є, зокрема, підпис голови суду.
Оскільки ОСОБА_2 перебуває виконуючим обов'язки Голови Верховного Суду України, саме до його повноважень належить підписувати відповідні довідки.
При цьому, голова комісії з припинення, в силу покладення на неї виключних та спеціальних повноважень щодо припинення, не в праві підміняти повноважного Голову суду.
Суд зауважує, що вказана довідка видана на підставі Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» з подальшими змінами, рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 та Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо визнання недійсною довідки, виданої Верховним Судом України позивачу.
Таким чином, суд критично сприймає доводи ГУ ПФУ в м. Києві щодо невідповідності поданої позивачем довідки встановленій формі.
Частиною 1 ст. 126 Конституції України, визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У п 4 ч 5 ст. 126 Конституції України, зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.
Згідно з п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII, були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Суд звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України, передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон № 1402-VIII, не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, за висновком суду, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 в адміністративній справі № 620/1116/20.
Відповідно до п. п. 2, 4 Розділу ІІ Порядку № 3-1, у разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач вийшов у відставку з посади судді у 2016 році та з об'єктивних причин кваліфікаційного оцінювання суддів не проходив та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд приходить до висновку, що дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у перерахунку позивачу (судді у відставці) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є протиправними.
Щодо посилання сторони відповідача на те, що перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не може бути здійснено на підставі довідки Верховного Суду України про розмір суддівської винагороди, яку підписано виконуючим обов'язки Голови Верховного Суду України ОСОБА_2 , оскільки таку довідку, на думку відповідача, підписано неуповноваженою особою, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу на те, що Конституційним Судом України 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 прийнято рішення, яким визнано неконституційними норми зокрема, щодо ліквідації Верховного Суду України.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним.
Станом на дату ухвалення даного рішення, Верховний Суд України не ліквідовано. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Верховного Суду України значиться - ОСОБА_2 .
Суду не надано доказів, які підтверджують те, що ОСОБА_3 мала право підпису довідки, виданих Верховним Судом України після постановлення 18.02.2020 Конституційним Судом України Рішення у справі № 2-р/2020.
Таким чином, посилання відповідача на те, що подана позивачем довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підписана не уповноваженою особою спростовуються встановленими судом обставинами.
Отже, позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 08.07.2020 № 131/0/21-20 виданої Верховним Судом України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання підлягають задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що дата, з якої позивачу має бути здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 12.03.2020 (дата виникнення права на перерахунок грошового утримання)
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/11160/20.
Підсумовуючи, довідка, яку позивач 16 березня 2021 року надав відповідачу, видана на підставі особової справи, що зберігається в Верховному Суді України, і відповідає зазначеним у Порядку вимогам: вона викладена на бланку Верховного Суду України, містить відповідні розрахунки суддівської винагороди і дату - 12 березня 2020 року, з якої відбулось підвищення розміру цієї винагороди, а також штамп, печатку суду й підпис в.о. Голови суду і головного бухгалтера. Висновок відповідача про відсутність підстав для проведення перерахунку, оскільки сума суддівської винагороди для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, яка зазначена у довідці, що видана в.о. Голови Верховного Суду України ОСОБА_2 не відповідає інформації, що міститься в Реєстрі застрахованих осіб, не ґрунтується на вимогах законодавства.
Отже, позовні вимоги по суті спору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Враховуючи положення ст. 139 КАС України, на користь позивача, підлягають відшкодуванню судові витрати у розмірі 908,00 грн., який сплачений за квитанцією від 05.07.2021 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255, 263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 02 квітня 2021 року в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 16 березня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 12.03.2020 у відсотковому відношенні до суддівської винагороди, зазначеної у «Довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» № 131/0/21-20 від 08.07.2020 та здійснити виплати з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень)
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Суддя В.І. Келеберда