справа № 570/4882/20
провадження № 2/570/404/2021
20 жовтня 2021 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Новоселецької М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шпанівської сільської об'єднаної територіальної громади Рівненського району про визнання дійсним правочину, визнання прав власності на нерухоме майно,
покликаючись на виконання нею усіх істотних умов договору купівлі-продажу, позивач у поданій 04 грудня 2020 року до суду позовній заяві просить визнати дійсною біржову угоду купівлі-продажу нерухомості від 21 лютого 2000 року, зареєстровану на Рівненській універсальній товарно-майновій біржі "Гарант" 21 лютого 2000 року за реєстраційним №Н-345/99 та визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 .
У поданих до суду заявах позивач та її представник позов підтримують повністю і по аналогічних мотивах. Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у поданій до суду заяві сільський голова Микола Столярчук просить розгляд справи проводити за наявними в справі матеріалами.
Учасників судового розгляду відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача у поданій до суду заяві просить розглянути справу без їх участі. Зважаючи на те, що їх явку не визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався правовою допомогою.
Встановлено, що згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 28.10.1988 р. Ѕ частина домоволодіння по АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 на праві особистої власності, що записано в реєстрову книгу с.Бармаки, том 1, сторінка 61, позиція 61 та підтверджується довідкою-характеристикою Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації від 8 січня 2000 р. № 7179.
Згідно біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 21 лютого 2000 року (далі - угода), член Рівненської універсальної товарно-майнової біржі «Гарант», брокерська контора № 1 «Форт» в особі брокера ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_4 (надалі - продавець) та член біржі, брокерська контора № 1 «Форт» в особі брокера Бештинарської Тетяни Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 (надалі - покупець) уклали дану угоду, відповідно до п. 1 якої продавець продав, а покупець купив Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 .
Продаж Ѕ частини будинковолодіння АДРЕСА_1 здійснено за 2 000 гривень, які покупець сплатив продавцю повністю до підписання даної угоди в присутності брокерів брокерської контори № 1 «Форт» (п.5 угоди). Покупець набуває право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна з моменту укладання даної угоди і її реєстрації на біржі (п.7 угоди). П.14 угоди передбачено, що відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», угода реєструється на біржі і подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.
Угода підписана представником продавця ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_1 та зареєстрована Рівненською універсальною товарно-майновою біржею «Гарант» 01 лютого 2000 року за реєстраційним № Н-345/99.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданого 27 жовтня 2000 року.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором /ст.5 ЦПК України/.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Згідно з ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Ст.334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягав нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, вчиненого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст.657 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Ч.1 ст.47 ЦК Української РСР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу.
За змістом ст.153 ЦК Української РСР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (ч.2 ст.47 ЦК Української РСР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.
Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суд враховує, що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню. Момент вчинення таких правочинів згідно зі ст.210, 657 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов'язків для сторін. Договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому не може бути визнаний дійсним на підставі ч.2 ст.220 ЦК України.
У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК Української РСР, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Тобто, для визнання судом угоди дійсною необхідним є не лише факт повного чи часткового виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а також факт ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди.
У даній справі судом встановлено, що біржова угода купівлі-продажу нерухомості від 21 лютого 2000 року нотаріально не посвідчена, а лише зареєстрована Рівненською універсальною товарно-майновою біржею «Гарант» 01 лютого 2000 року за реєстраційним № Н-345/99.
Позивачем не доведено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі ч.2 ст.220 ЦК України. За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання договору купівлі-продажу дійсним, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення спірного договору та що така можливість була втрачена. За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення цього договору та порушення прав позивача
За таких обставин, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів факту ухилення іншою стороною угоди - ОСОБА_2 від нотаріального оформлення угоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання дійсною зазначеної біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 21 лютого 2000 року.
Щодо позовної вимоги про визнання за позивачем права власності, то суд зазначає, що за правилами ст.392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти. При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.
Враховуючи те, що спірна угода не породжує для сторін, які її уклали, прав і обов'язків, а відтак позивач не є власником спірного майна, правові підстави для визнання за позивачем права власності відсутні.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 травня 2020 року по справі № 629/5243/16-ц.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у позові документально підтверджені понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору покладаються на позивача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.263-265ЦПК України, суд
відмовити у цивільному позові ОСОБА_1 до Шпанівської сільської об'єднаної територіальної громади Рівненського району про визнання дійсним правочину, визнання прав власності на нерухоме майно.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Шпанівська сільська об'єднана територіальна громада Рівненського району, код ЄДРПОУ 04387317, місцезнаходження: вул. Шкільна,1, с.Шпанів Рівненського району Рівненської області.
Суддя: Кушнір Н.В.