ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 жовтня 2021 року м. Київ №640/3267/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Держгеодкадастру у Київській області
провизнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеодкадастру у Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09 грудня 2020 року №10-18530/15- 20-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01 жовтня 2020 року №3B-9300189892020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області та прийняти обґрунтоване рішення в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з підстав невідповідності бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам законів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, хоч і повідомлявся належним чином про відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Громадянин України ОСОБА_1 01 жовтня 2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотанням про надання, відповідно до вимог статей 116, 118, 121 та 122 Земельного кодексу України, дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із цільовим призначенням « 01.03 Для ведення особистого селянського господарства» орієнтовною площею 2,0 га (кадастровий номер 3225589000:01:001:0102), яка розташована на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області. До клопотання додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
При реєстрації клопотанню присвоєно номер 3B-9300189892020, а 02 жовтня 2020 року клопотання зареєстровано у ГУ Держгеокадастру у Київській області за вхідним номером 21828/0/94-20.
За результатами розгляду клопотання позивача від 01 жовтня 2020 року №3B-9300189892020 відповідач видав наказ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 09 грудня 2020 року № 10-18530/15-20-сг.
Засвідчену копію даного Наказу направлено позивачу поштою у конверті №24939/0/1-20 01 січня 2021 року.
Як вбачається з тексту Наказу, ГУ Держгеокадастру у Київській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Черняхівської сільської ради Ялтинського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: невідповідність частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Згідно пункту б частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до статті 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Жодної іншої підстави відмови у наданні дозволу Земельний кодекс України не передбачає.
Відповідач у відмові у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою лише цитує одну із передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України підстав, - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, але не розкриває зміст цієї невідповідності у відмові. Як наголошує позивач, у листуванні з ним відповідач посилається на те, що дозвіл вже наданий інший особі. Однак такі доводи судом не приймаються, оскільки відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження даного факту, а у листі відсутні посилання на будь-яке рішення відповідача щодо надання такого дозволу, а тому таке посилання є не конкретним і не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою без наявності передбачених законодавством підстав, а тому така відмова є протиправною.
Щодо способу поновлення порушених прав позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В цьому випадку, всі умови позивачем були виконанні для того щоб суб'єкт владних повноважень міг прийняти рішення на його користь.
Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, за відсутності вичерпних підстав, визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України є не правом, а обов'язком відповідача. На це зокрема вказує абзац третій частини сьомої статті 118 ЗК України, передбачивши наслідки «мовчазної згоди» у разі не вирішення питання по зверненню громадянина протягом передбаченого законом строку.
Таким чином, задоволенню підлягає й позовна вимога про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01 жовтня 2020 року №3B-9300189892020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області та прийняти рішення в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09 грудня 2020 року №10-18530/15- 20-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01 жовтня 2020 року №3B-9300189892020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області та прийняти рішення в межах повноважень та у визначений законодавством спосіб.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вулиця Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко