Справа № 569/21541/20
1-кп/569/808/21
про продовження строку тримання обвинувачених під вартою
27 жовтня 2021 рокум. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представник потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальне провадження №№ 12020185010001186, 12021181010000119, 12021181010000328 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд -
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №№ 12020185010001186, 12021181010000119, 12021181010000328 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні прокурор Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 подала до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , на 60 днів без визначення розміру застави. В обґрунтування поданих клопотань пояснила суду, що заявлені раніше ризики передбачені п.п. 1 ,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не перестали існувати. Доводить, що обвинувачені, з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть переховуватись від суду, враховуючи тяжкість покарання за вчинення кримінальних правопорушень, які їм інкримінуються, зможуть вчинити інше кримінальне правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим строку тримання під вартою.
Потерпілий ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, просили суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, просили суд змінити запобіжний захід на домашній арешт з носінням засобів електронного контролю.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За положенням ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків передбачених ст.177 КПК України.
Суд вважає необхідним продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою, оскільки ризики передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України є реальними з огляду на те, що останні обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлюючи відповідальність можуть переховуватись від суду. Окрім того, обвинувачені раніше неодноразово судимі, на шлях виправлення не стали, повторно вчинили умисний корисливий злочин проти власності, не одружені, на утриманні неповнолітніх дітей не мають, тобто у обвинувачених відсутні стійкі соціальні зв'язки та стримуючі фактори від продовження злочинної діяльності.
Підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів суд не вбачає, з огляду на обставини вчинення злочинів у яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , та наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Окрім того обвинуваченими та їх захисниками не надано доказів існування обставин, які свідчили б про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів в змозі запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи вищевикладене ,суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, як альтернативного заходу, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 331, 369, 376, 392, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Хролин, Шепетівського району Хмельницької області, громадянину України, українцю, не одруженому, із середньою освітою, раніше судимому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів - з 27 жовтня 2021 року до 25 грудня 2021 року.
Продовжити обвинуваченому ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с. Новоолександрівка, Єланецького району Миколаївської області, громадянину України, українцю, не одруженому, із середньою освітою, раніше судимому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , без постійного місця проживання, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів - з 27 жовтня 2021 року до 25 грудня 2021 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 02 вересня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 та ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 06 вересня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 вважати такими, що втратили чинність з моменту постановлення даної ухвали.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1