ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
27 жовтня 2021 року м. Київ № 640/28446/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
доЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання неправомірними дій та скасування постанови,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, провулок Музейний, 2-Д, код ЄДР: 43315602), в якому просить суд:
1) визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Леоніда Ігоровича, які полягають у винесенні постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 209949,84 грн. в рамках виконавчого провадження № 32524423;
2) скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 209949,84 грн. від 22.09.2021 виконавче провадження № 32524423, прийняту в рамках оцінки/перевірки виконання рішення районного суду у цивільній справі.
Ухвалою судді від 11.10.2021 позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
23.10.2021 позивачем на виконання вимог ухвали суду надано уточнену позовну заяву та докази сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.
29.04.2011 Подільським районним судом міста Києва було ухвалено рішення (в рамках цивільної справи), яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» 189592 (сто вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто два) дол. 38 центів США заборгованість по основному боргу, 54775 (п'ятдесят чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять) дол. 22 центи США заборгованість по відсоткам за кредитним договором від 3 серпня 2006 року № 67- 06-И/09, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та кредит».
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» 142672 (сто сорок дві тисячі шістсот сімдесят два) дол. 83 центи США заборгованість по основному боргу, 42288 (сорок дві тисячі двісті вісімдесят вісім) дол. 39 центів США заборгованість по відсоткам за кредитним договором від 26 квітня 2007 року № 108-07- Ип/09, укладеного між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та кредит».
03.02.2012 Подільським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-321/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Фінанси і Кредит" заборгованості за кредитними договорами.
14.05.2012 за даним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження № 32524423.
23.08.2019 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» було укладено договір про відступлення прав вимоги.
Відповідно до п. 2 цього Договору, новий кредитор в день укладення цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами.
04.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу права вимоги № 04052020, відповідно до якого останній перейшло право вимоги, а саме: права грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 та поручителів - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому, щодо погашення (сплати) заборгованості, а також сплати інших платежів.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.02.2021 постановлено замінити сторону виконавчого провадження - стягувана: ПАТ «Банк» «Фінансти та Кредит» його правонаступником - ОСОБА_4 .
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Л.І. від 22.09.2021 повернуто виконавчий лист стягувану на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» Також 22.09.2021 було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 209 949,84 грн., яка за висновком позивача, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки лише у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Відтак позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, за результатами ознайомлення з документами, у т.ч. додатково наданими заявником на виконання вимог вказаних вище ухвал, суддя виходить з наступного.
Відповідно до п. 4 та п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Так, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 1291 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, що відповідно передбачає судовий контроль з боку суду, який прийняв відповідне судове рішення, у даному випадку - Подільський районний суд м. Києва.
Згідно ст. 446 Цивільного-процесуального кодексу України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу (ЦПК України), порушено їхні права чи свободи.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення).
Виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Тобто, стадія виконання рішення суду, що в силу ч. 3 ст. 1291 Конституції України включає в себе і стадію оцінки/контролю за його виконанням та оцінки наслідків невиконання, є невід'ємними стадіями завершальної стадії судового процесу, у даному випадку - цивільного.
З наведеного у сукупності вбачається, що контроль за виконання судового рішення у цивільній справі, здійснюється судом, який прийняв відповідне судове рішення, що забезпечує виконання ч. 3 ст. 1291 Конституції України та завдання цивільного провадження у цивільних справа, що також кореспондується з правилами та вимогами, визначеними у статтях 446, 447 Цивільного процесуального кодексу України.
При цьому, статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. За приписами ч. 1 цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що юрисдикція адміністративних судів виключається у випадку коли законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Тобто, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження дій/бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов судів прийнятих в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний правових підхід щодо визначення юрисдикції розгляду спорів даної категорії відповідає висновку, висловленому Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 № К/9901/1189/18, від 19.02.2018 №К/9901/6550/18.
При цьому, суддею встановлено, про що також зазначається позивачем у позовній заяві, 03.02.2012 Подільським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-321/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Фінанси і Кредит" заборгованості за кредитними договорами, на підставі якого і відкрито виконавче провадження № 32524423, в рамках якого прийнято оскаржувану позивачем постанову.
Разом з тим, варто звернути увагу на те, що як видно із Автоматизованої системи виконавчих проваджень спірна постанова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 209949,84 грн. від 22.09.2021 № 32524423 в окреме виконавче провадження не виділялась, а відтак правила ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» не застосовуються.
Суддя зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Аналіз правової конструкції наведеної правової норми свідчить, що словосполучення «у тому числі постанов державного виконавця про <…> стягнення виконавчого збору <…>» (родовий відмінок) стосується словосполучення «щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб)» (родовий відмінок), а не «рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби» (називний відмінок).
Таким чином, наведені положення частини 2 статті 74 Закону №1404-VIII жодним чином не поширюють юрисдикцію адміністративних судів на оскарження власне постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, а встановлюють компетенцію адміністративного суду до позовів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця щодо виконання перелічених постанов.
Слід додати, що в силу вимог ст. 19 КАС України щодо визначення юрисдикції адміністративних судів та завдань адміністративного судочинства (ч. 1 ст. 2 КАС України), вирішення питань контролю виконання рішення суду у цивільній справі, виходить за межі юрисдикції (компетенції) адміністративних судів.
З огляду на зазначене, застосуванню підлягає саме частина 1 статті 74 Закону №1404-VIII, відповідно до якої, рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 21.12.2020 у справі № 640/21361/20.
Зважаючи на викладене суддя зазначає, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом позову є вимоги щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору, прийнятої в межах виконавчого провадження № 32524423, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-321/11, виданого Подільським районним судом м. Києва 03.02.2012 у цивільній справі.
Відтак, суддя приходить до висновку, що рішення, дії та/або бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Леоніда Ігоровича, які вчинені, прийняті в рамках виконавчого провадження № 32524423, відкритого на підставі виконавчого листа Подільського районного суду м. Києва № 2-321/11 від 03.02.2012 у цивільній справі, можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ, тобто до Подільського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 160-162, 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
У відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, провулок Музейний, 2-Д, код ЄДР: 43315602), про визнання неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Леоніда Ігоровича, які полягають у винесенні постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 209949,84 грн. в рамках виконавчого провадження № 32524423 та скасування постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 209949,84 грн. від 22.09.2021 виконавче провадження № 32524423,- відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КАС України ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.ст. 292 - 297 КАС України.
Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А. Кармазін