ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 жовтня 2021 року м. Київ № 640/24055/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовомОСОБА_1
доДарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
провизнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Дарницького районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Тущенко П.Л. (Код ЄДРПОУ 34968768; 02099, місто Київ, вулиця Заслонова, будинок 16) про стягненні виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 139 238,39 гривень від 30.06.2016, винесену у межах виконавчого провадження № 39367850;
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лапанашвілі П.Ю. (Код ЄДРПОУ 34968768; 02099, місто Київ, вулиця Заслонова, будинок 16) про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 139 238,39 гривень від 12.08.2021, винесену в межах виконавчого провадження № 39367850.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що станом на дату винесення постанов про стягнення виконавчого збору, а саме 30.06.2016 та 12.08.2021 державним виконавцем не було стягнуто в примусовому порядку сум згідно виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва, не було винесено ні постанови про закінчення виконавчого провадження, ні постанови про повернення виконавчого документа. Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу була винесена державним виконавцем пізніше, а саме 18.08.2021, а, відтак, на думку позивача, правових підстав для стягнення виконавчого збору немає, що свідчить про протиправність оскаржуваних постанов державного виконавця.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/24055/21 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 21 вересня 2021 року об 11 год. 00 хв.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
Крім того, Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року зобов'язано Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати суду належним чином посвідчені матеріали виконавчого провадження ВП №39367850.
У судовому засіданні 21.09.2021 представник Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання вимог Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року надав до суду відзив та копію матеріалів виконавчого провадження ВП №39367850.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2021 розгляд справи відкладено до 12.10.2021.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2021 розгляд справи відкладено до 20.10.2021.
18 жовтня 2021 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній зазначає, що відповідач не мав правових підстав для винесення постанов про стягнення виконавчого збору від 30.06.2016 та 12.08.2021 та своїми діями створив умови для потрійного стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, що грубо порушує його права.
У судовому засідання 20.10.2021 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
У судовому засідання 20.10.2021 сторони погодили перейти до розгляду справи в письмовому провадженні, у зв'язку із чим, на підставі ч. 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як убачається з матеріалів справи, 16.12.2010 Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення за позовом ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» 1 392 283,92 грн.
На підставі цього рішення Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-13064/10, який набрав чинності 28.01.2013 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі: 1 392 283,92 грн.
На підставі вказаного виконавчого листа головним державним виконавцем Тертичною Вітою Володимирівною відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову № 39367850 від 12.08.2013 про відкриття виконавчого провадження та стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «КБ«Надра» заборгованість в загальній сумі 1 392 283,92 грн.
30 червня 2016 року головним державним виконавцем Дарницького районного відділу ДВС м. Києва ГТУТО у м. Києві Тущенко П.Л. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 139 238,39 гривень.
06 січня 2020 року постановою заступника начальника відділу Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лапанашвілі П.Ю. прийнято виконавче провадження №39367850 на виконання.
25 червня 2021 року постановою заступника начальника відділу Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лапанашвілі П.Ю. змінено стягувача у виконавчому провадженні №39367850 з ПАТ «КБ «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456) на TOB «Фінансової компанії «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ 40696815).
12 серпня 2021 року заступником начальника відлічу Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лапанашвілі П.Ю. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 139 238,39 гривень.
18 серпня 2021 року заступником начальника відділу Дарницького відлічу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лапанашвілі П.Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Вважаючи, що відповідачем не вчинялись виконавчі дії, які призвели до фактичного стягнення грошових коштів з позивача, а виконавчий лист було повернуто за заявою стягувача, а відтак оскаржувані постанови прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавцю Дарницького районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Тущенко П.Л. (Код ЄДРПОУ 34968768; 02099, місто Київ, вулиця Заслонова, будинок 16) про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 139 238,39 грн. від 30.06.2016, винесену в межах виконавчого провадження № 39367850, суд зазначає наступне.
Перш за все, суд акцентує увагу на тому, що, оскільки виконавче провадження № 39367850 з виконання виконавчого листа №2-13064/10 виданого 12.04.2013 було відкрито в 2013 році, то до правовідносин щодо визначення сум виконавчого збору, суд застосовує норми Закону України «Про виконавче провадження», які існували на час його відкриття.
У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом № 1403-VIII, визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 № 2475-VIII (набрав чинності 28 серпня 2018 року) у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Згідно із частиною п'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Позивач, в обґрунтування позовних вимог, вказує на те, що станом на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору №39367850 від 30.06.2016, фактичного виконання виконавчого документу - не відбулося, тому, і підстави для нарахування виконавчого збору - відсутні.
Для стягнення виконавчого збору необхідна сукупність таких обставин, як, виконання судового рішення має бути примусовим, виконавцем мають бути вжиті заходи з такого примусового виконання рішення, та, як результат, внаслідок дій виконавця з примусового виконання рішення має відбутися повне або часткове виконання рішення. Відповідно, сума основної винагороди визначається пропорційно до фактично стягнутої суми.
З матеріалів виконавчого провадження ВП №39367850 убачається, що державним виконавцем не було стягнуто у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому документі, при тій умові, що на той момент діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження», яка визначала обов'язковою умовою для стягнення виконавчого збору фактичне стягнення суми за виконавчим документом.
Слід зазначити, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду.
Так, виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюється органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Суд наголошує на тому, що за своїм призначенням, виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, якщо такі заходи призвели до виконання рішення.
Тому, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання виконавчого документу.
Таким чином, з урахуванням того, що зміни внесені Законом № 2475-VIII від 03 липня 2018 року погіршили становище боржника, а також те, що фактично виконавчою службою не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом № 2-13064/10 виданим 12.04.2013, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.
У межах виконавчого провадження № 39367850 не було стягнуто суму боргу за виконавчим документом (адже не було досягнуто результату виконавчого провадження), з огляду на що, суд вважає, що фактичного виконання виконавчого документу - не відбулося, тому і підстави для нарахування виконавчого збору - відсутні.
За правого регулювання редакції Закону України «Про виконавче провадження», яка була чинна до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 № 2475-VIII (набрав чинності 28 серпня 2018 року) у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, встановлювався такий порядок дій державного виконавця, що після перевірки виконавчого документу, що надійшов до виконання, виконавець відкриває виконавче провадження, надає строк для добровільного виконання боржником такого документа, та розпочинає визначені законом виконавчі дії, а сума виконавчого збору, визначалась за наслідком його виконання (закінчення). За даних обставин, провадження по якому оскаржується стягнення виконавчого збору, виникло з виконавчого провадження, яке було відкрито у 2013 році, за нормами старої редакції Закону, тобто, стягнення виконавчого збору має пов'язуватись з фактом закінчення виконавчого провадження. У межах цих правовідносин, фактично, воно тривало без визначеного виконавчого збору, провадження не було закінчено, сума не була стягнута, а у 2021 році, відповідач визначив суму виконавчого збору, однак, визначальним є те, що стягнення суми за виконавчим документом не було, як і не було в межах цього виконавчого провадження здійснено жодних виконавчих дій, тобто, оцінка має надаватись стягненню виконавчого збору в 10% саме від суми виконаного/стягнутого в межах виконавчого провадження, а не суми яка підлягає стягненню в ньому.
Таким чином, сума виконавчого збору визначена оскаржуваною постановою необґрунтовано, з огляду на що, постанова про стягнення виконавчого збору від 30.06.2016 підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Щодо вимоги позивача визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лапанашвілі П.Ю. про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 139 238,39 грн. від 12.08.2021, винесену в межах виконавчого провадження № 39367850, суд зазначає наступне.
Так, згідно з частиною другою ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» із змінами, внесеними Законом № 2475-VIII від 03 липня 2018 виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до п.1-3 ч.1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Відповідно до п.22 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (надалі також - Інструкція), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені першою частиною статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи поверненні виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначається підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягнутої суми, якщо за виконавчим документом проводилось стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до вказаного підпункту у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.
При стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Аналогічну правову позицію з подібних правовідносин встановлено Верховним Судом постановах від 19.06.2019 по справі №824/172/18-а, від 16.04.2020 по справі №480/2853/19.
Щодо створення умов для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа стягувачу без фактичного його виконання органом державної виконавчої служби свідчать і положення ч.5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Судом встановлено, що виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи заяву стягувача про повернення виконавчого документу без виконання.
Разом з тим, за наслідком дослідження матеріалів адміністративної справи, судом встановлено, що головним державним виконавцем Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лапанашвілі П.Ю. здійснені виконавчі дії у виконавчому провадженні, зокрема, винесено постанову про арешт коштів боржника з метою забезпечення виконання рішення на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 12.11.2019, винесено постанову про арешт майна боржника з метою забезпечення виконання рішення на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 12.11.2019; подано запит щодо надання інформації про наявність майна, що зареєстроване за боржником від 12.11.2019 до Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області; подано запит щодо надання копії технічної документації на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстрована за боржником від 25.06.2021 до Київського міського бюро технічної інвентаризації, що в сукупності свідчить про фактичне виконання, а, відтак, спростовує доводи позивача щодо того, що виконавчий документ повернуто без фактичного виконання.
У цьому контексті суд зазначає, що частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (частина перша статті 48 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Суд окремо зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Таким чином, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що державним виконавцем може бути прийнято рішення щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору як на стадії відкриття виконавчого провадження, так і на стадії його завершення.
Отже, суд не вбачає обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, твердження позивача, що дії державного виконавця щодо порядку винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 12.08.2021 не відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження».
Підсумовую викладене в сукупності, суді дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 12.08.2021, винесеної в межах виконавчого провадження №39367850.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч .ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовую викладене в сукупності, суді дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 90, 241-246, 255, 287, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02099, м. Київ, вул. Заслонова, буд. 16, код ЄДРПОУ 34968768) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Дарницького районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Тущенко П.Л. (Код ЄДРПОУ 34968768; 02099, місто Київ, вулиця Заслонова, будинок 16) про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 139 238,39 гривень від 30.06.2016, винесену в межах виконавчого провадження № 39367850.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02099, м. Київ, вул. Заслонова, буд. 16, код ЄДРПОУ 34968768).
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, якщо розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.В. Аблов