Справа № 530/1584/21
Номер провадження 3/530/279/21
20.10.2021 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.184 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає в АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності раніше не притягувалася, -
До Зіньківського районного суду Полтавської області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 про вчинення нею адміністративного правопорушення передбаченого за ч.4 ст.184 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено інспектором СЮП ВП Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Удовиченко Я..
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 10.10.2021 року о 18 год 34 хв. ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків, передбачених ч.1 ст. 150 СК України (батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини), відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з поля №35, за адресою с. Довжик, вулиця Польова Полтавської області, здійснив крадіжку кукурудзи, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.4 ст. 184 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 з'явилася, просила закрити провадження по справі, так як відносно сина не відкрито кримінальне провадження, а суд не має вийти за межі протокола про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступного.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення не додано витягу з ЄДРДР про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. Відеодокази зазначеної події також не додано до матеріалів справи. Відповідно до відношення ТОВ "Бурат-Агро" вказано, що сума матеріальних збитків становить 221 гривню (а.с.10).
Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 18. Основні обов'язки поліцейського ЗУ «Про Національну Поліцію».
1. Поліцейський зобов'язаний:1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Норма ст.61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Стаття 62. Конституції України «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду».
Згідно ст. 62 ч.3 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, згідно Рішення Конституційного Суду № 12-рп/2011 від 20.10.2011 р..
Відповідно до частин 1,2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому, застосування уповноваженими на те посадовими особами заходів адміністративного впливу здійснюється в точній відповідності з законом (ч.3 ст.7 КУпАП).
Згідно з статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до норм КУпАП, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин адміністративного провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251,255 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
В протоколі АПР18 № 554186 вказано, що 10.10.2021 року о 18 год 34 хв. неповнолітній ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснив крадіжку кукурудзи за адресою АДРЕСА_1 , чим порушив ч.1 ст. 185 КК України, але не досягнув віку притягнення до кримінальної відповідальності, тому до відповідальності притягується його мати ОСОБА_1 .. Відповідно до відношення ТОВ "Бурат-Агро" вказано, що ОСОБА_3 , який зі своїми знайомими 10.10.2021 року, був затриманий працівниками під час крадіжки кукурудзи на полі, сума матеріальних збитків становить 221 гривню (а.с.10). Працівниками ТОВ "Бурат-Агро" та поліції не відмежовано, скільки саме викрав ОСОБА_2 кукурудзи, а враховуючи, що " своїми знайомими" є множиною, то кількість кукурудзи та суму потрібно поділити як найменше на три, то вартість викраденого є малозначним.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду, будь-яких інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 вчинив правопорушення суду не надано.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за вчинення адміністративного правопорушення працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.
Якщо в ході виявлення правопорушення застосовувався технічний засіб, він має бути зазначений у протоколі про адмінправопорушення, як то передбачено ст.256 КУпАП, вимог ЗУ «Про національну поліцію», та «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції».
Отже, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності належних доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Частиною 4 статті 184 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Отже, об'єктивна сторона цього правопорушення виражається у вчиненні неповнолітніми правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Таким чином, законодавство чітко розмежовує поняття малолітньої та неповнолітньої дитини в залежності від її віку.
В той час, як вбачається з матеріалів справи син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою дитиною.
Згідно КУпАП адміністративна відповідальність за вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність передбачена ст.184 ч.4 КУпАП. Таким чином, суду не надано належних доказів про відповідність про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , обставинам справи та на підтвердження вини останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.184 КУпАП.
Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.184 КУпАП.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосудця» № 9 від 01.11.1996 року - докази повинні визнаватися здобутими незаконним шляхом, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини, встановленого кримінально - процесуального законодавства або не уповноваженою на те особою, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Отже, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності належних доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З огляду на презумпцію невинуватості, особа яка притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинною доти, поки інше не буде доведено в установленому законом порядку, а всі сумніви повинні трактуватися на корись особи.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Підстав для направлення справи на до оформлення суд не убачає з огляну на положення ст. 284 КУпАП.
Вищевикладене свідчить про не дотримання відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку, що складений протокол про притягнення до відповідальності особи, з урахуванням суттєвих порушень допущених поліцейськими при оформленні протоколу є недопустимим.
Керуючись ст.184 КУпАП, ст.ст. 33-35, ст.ст.247, 289, 294 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі ОСОБА_1 закрити в зв"язку із відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Написано власноручно.
Суддя Зіньківського районного суду
Полтавської області С.Р.Должко