27 жовтня 2021 року Чернігів Справа № 620/10093/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - ГУ ПФУ, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати з 28.02.2021 підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених статтею 39 Закону України № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік) з 28.02.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є непрацюючим пенсіонером та проживає в селі Пакуль, Чернігівський район, Чернігівської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018, позивач вважає, що має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
30.08.2021 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач дійшов хибного висновку, що із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (у редакції, що діяла до 01.01.2015). Також зазначає, що з 27.04.2015 позивач перебуває у трудових відносинах, а тому права на спірну доплату не має.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Листом від 26.03.2021 відповідач повідомив позивача, що частина друга статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не передбачає та не дає права на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (а.с.19-20).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
З 01.01.2015 виплату підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону №796-XII було припинено у зв'язку із внесенням змін до цього Закону №796-ХІІ Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №796-VIII (далі - Закон №796-VIII), яким зокрема статтю 39 Закону №796-ХІІ було виключено.
17.07.2018 Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 вказані зміни до Закону №796-ХІІ було визнано неконституційними, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив його повідомити, чи відновлено виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ.
Так, приписи статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачали, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
28.12.2014 прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ є неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, з 17.07.2018 відновила дію редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ, яка була чинною до 01.01.2015.
Суд звертає увагу, що дана справа є типовою щодо зразкової справи № 240/4937/18, а відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
За результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 дійшла висновку, що із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015року.
Відтак, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.
Отже, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи, суд дійшов висновку, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 з 28.02.2021 позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону №796.
Щодо посилання відповідача на те, що позивач з 27.04.2015 є працюючим пенсіонером а тому не має право на отримання доплати, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 позивач 04.11.2015 звільнена із займаної посади за власним бажанням (а.с.18).
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати з 28.02.2021 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених статтею 39 Закону України № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, встановленому статтею 39 Закону України № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік) з 28.02.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень), сплачений відповідно до квитанції № 33 від 20.08.2021.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул.П'ятницька, 83-А,м.Чернігів,14005 код ЄДРПОУ 21390940.
Повний текст рішення виготовлено 27 жовтня 2021 року.
Суддя І.І. Соломко