Справа № 362/5155/20
Провадження № 2/362/881/21
25 жовтня 2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді- Кравченко Л.М.,
за участі секретаря судового засідання - Яренко Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
02.10.2020 р. позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати ОСОБА_6 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 .
Вказуючи на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло позивачі є власниками в рівних частках квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки головного спеціаліста відділу Васильківсько міської ради Київської області № 7960 від 24.09.20201 р. зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Із відповідавем ОСОБА_6 склалались неприязні стосунки, в 2010 р. вона залишила квартиру АДРЕСА_2 та проживає у м. Києві. Позивачі неодноразово звертались до відповдача із проханням знятись із реєстрації, але на момент звернення до суду вона перебуває зареєстрованою в квартирі АДРЕСА_2 . Як наслідок, позивачі позбавлені можливості розпорядитись майном.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2020 р. прийнято до провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивачі в судове засідання не з'явились, подали до суду заяву пр ослухання справи за їх відсутності.
ОСОБА_6 , яка належним чином повідомлялася про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за останнім відомим місцем проживання, повертається конверт з відмоткою «адресат за вказаною адресою не проживає» не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.09.1994 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є власниками житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.02.2011 р., ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_8 на підставі заповіту успадкував 1/6 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно довідки депутата Васильківської міської ради Маркова В.С. від 28.09.2020 р., виданої ОСОБА_1 , 1958 р.н., що за адерсою:
АДРЕСА_2 , зареєстрована, але не проживає з 2010 р. ОСОБА_6 , 1994 р.н.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.
Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач довів.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Указане відповідає роз'ясненням, наданим судам у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», відповідно до якого у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 22.11.2018 р. у справі № 760/13113/14-ц, нагадав, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2018 р. у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української PCP, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.
Окрім того, суд бере до уваги, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13.05.2008 р. пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02.12.010 р.).
Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 р.).
Факт непроживання ОСОБА_6 у спірній квартирі підтверджується довідкою депутата Васильківської міської ради ОСОБА_9 від 28.09.2020 р., доказів поважності причин непроживання у спірній квартирі, суду надано відповідачем не було.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 понад встановлений законом термін - понад рік без поважних причин не проживає в спірній квартирі, із заявами до уповноважених органів про причини своєї відсутності не зверталася, обов'язок по сплаті комунальних послуг не несе, перешкод в користуванні йому ніхто не чинив, відтак остання втратила право користуватися цим житлом, що дає підстави суду визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Керуючись статтями 6, 9, 71, 72, 150, 156 ЖК України, статтями 4, 11, 12, 19, 42, 80, 81, 89, 200, 206, 247, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-задовольнити.
Визнати ОСОБА_6 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Текст рішення виготовлено 25.10.2021 р.
Суддя Л.М. Кравченко