28 жовтня 2021 року справа № 580/6330/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гаращенка В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача податковий борг в сумі 56085,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач має непогашений податковий борг, який ним у добровільному порядку не сплачено, тому він підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою судді від 30.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.
До суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що частина коштів в загальній сумі 9425,92 коп. сплачені Черкаським управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в якості податку з доходів фізичних осіб та військового збору за оренду приміщень. Також вказано, що по орендній платі за землю відповідач скористався пільгою, встановленою на підставі Закону України від 17.03.2020 №544-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України, та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким, зокрема, внесені зміни до порядку нарахування та внесення плати за землю за період з 01 березня по 30 квітня 2020 року (тобто 2 місяці).
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, згідно якого вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 перебуває на обліку як платник податків і зборів.
Матеріалами справи встановлено, що за відповідачем обліковувався податковий борг перед бюджетом в сумі 56085,15 грн., зокрема:
- на суму 46659 грн. 23 коп. з орендної плати з фізичних осіб, що виник згідно доданих до матеріалів справи документів: податкових декларацій з плати за землю від 17.02.2017 №1700005950, від 15.02.2018 №3560, від 28.01.2019 №1557, від 10.01.2020 №229, а також залишок несплаченої пені в сумі 1220,53 грн.;
- на суму 9425,92 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, що виник згідно доданих до матеріалів справи документів: податкової декларації про майновий стан і доходи від 11.01.2018 №328.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
У відповідності до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.4 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п.49.2 ст.49 ПК України).
Пунктом 46.1 ст.46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1. ст.49 ПК України).
Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).
ПК України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
В силу вимог п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п. 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п.59.5 ст.59 ПК України).
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, позивачем сформовано податкову вимогу від 18.05.2016 №913-17 на суму податкового боргу 20411,73 грн. У подальшому сума податкового боргу збільшилась, тому стягненню підлягає вся сума податкового боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Посилання відповідача на те, що частина коштів в загальній сумі 9425,92 коп. сплачені Черкаським управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в якості податку з доходів фізичних осіб та військового збору за оренду приміщень - не приймається судом до уваги, оскільки відповідачем самостійно подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи від 11.01.2018 №328, згідно якої позивачем задекларовано дохід від отримання незалежної професійної діяльності, а не від оренди приміщень.
Крім того, необґрунтованим є твердження відповідача про те, що по орендній платі за землю відповідач скористався пільгою, встановленою на підставі Закону України від 17.03.2020 №544-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України, та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)», оскільки вказаним законом внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема: « 52-4. Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 30 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов'язання із сплати плати за землю за відповідні місяці. Фізичним особам - платникам плати за землю перерахунок здійснюється контролюючим органом.».
Однак, відповідачем не використано своє право на подання уточнюючої податкової декларації щодо відображення змін податкового зобов'язання із сплати плати за період з 1 березня по 30 квітня 2020 року.
Враховуючи, у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем у встановлені законодавством строки податкового боргу в повному обсязі, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення коштів з відповідача в рахунок погашення податкового боргу у сумі 56085,15 та вважає їх такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 77, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь бюджету податковий борг в сумі 56085 (п'ятдесят шість тисяч вісімдесят п'ять) грн. 15 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя В.В. Гаращенко