26 жовтня 2021 року
справа №380/6800/21
провадження № П/380/6891/21
Львівський окружний адміністративний суд
в складі головуючої судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,
представника позивача Микита Т.В.,
представника третьої особи Прохоров О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними рішення, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області (80400, Львівська область, Львівський район, м. Кам'янка-Бузька, вул. Шеченка, 2; код ЄДРПОУ 04056196) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кам'янка-Бузької міської ради від 25.03.2021 №15 «Про погодження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості по АДРЕСА_2 без згоди суміжного землекористувача;
- зобов'язати Кам'янка-Бузьку міську раду затвердити ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 площею 0,25 га.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуваним рішенням порушено її права, оскільки між сусідніми користувачами, а саме позивачем та третьою особою ОСОБА_3 багато років триває спір з приводу землекористування, розглядаються судові справи і питання стосовно факту користування ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 0,34 га не є ані безспірним фактом, ані правовим користуванням на підставі належних документів, як передбачено ст.118 Земельного кодексу України для застосування спрощеної процедури приватизації земельної ділянки. Просила позов задовольнити повністю.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2021 позовну заяву передано для розгляду судді Сподарик Н.І.
Ухвалою суду від 27.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином,що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідач правом на подання відзиву передбаченим ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, оскільки суб'єкт владних повноважень не подав відзиву на позовну заяву без поважних причин, суд кваліфікує це як визнання позову.
Частиною 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Однак, на адресу суду 24.05.2021 за вх..№36730 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2 у якості третьої особи на стороні відповідача. В обґрунтування цього клопотання представник відповідача послався на те, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Кам'янка-Бузької міської ради, яким рекомендовано у судовому порядку вирішити питання щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд без згоди суміжного землекористувача гр. ОСОБА_2 . Вважає, що прийняте рішення по справі може вплинути на їх права, інтереси та обов'язки, так як ОСОБА_2 є суміжним землекористувачем відносно земельної ділянки щодо якої виник спір.
25.05.2021 протокольною ухвалою із занесенням секретарем судового засіданні у журнал судового засідання, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та відклав розгляд справи на 15.06.2021 о 12:00год.
14.06.2021 на адресу суду за вх..№42679 від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
15.06.2021 суд в судовому засіданні задоволив клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи, розгляд справи відклав на 08.07.2021 о 12:00год., а також зобов'язав представників сторін надати додаткові докази.
07.07.2021 третя особа через канцелярію суду подала пояснення на позовну заяву, у яких зазначає, що між нею та позивачкою існує задавнений спір, який стосується визначення межі між їхніми будинковолодіннями. Разом з тим, позивачка ОСОБА_1 , у даному позові вказує про те, що такий спір було остаточно вирішено у результаті винесення судових рішень у справах, які тривали впродовж 2010-2020 років. Проте це твердження, це суто її власна думка, оскільки вказаними судовими рішеннями наш спір остаточно не було вирішено, позаяк межу не було ні визначено, ні встановлено, а отже такий спір, на її думку перейшов у стадію тривалого конфлікту, який очікує свого вирішення. А оскільки у добровільному порядку такий спір вирішити немає жодного шансу, то іншого шляху окрім судового вирішення в них просто не існує. Саме такий судовий порядок вирішення вказаного спору і запропоновано позивачці ОСОБА_1 рішенням Камянка-Бузької міської ради №15 від 25.03.2021, яке вважає цілком обґрунтованим та правомірним. На думку третьої особи, належне дотримання вказаної процедури в подальшому гарантує відсутність не узгодженостей та можливих судових спорів щодо визначення таких меж та правильності їх встановлення на місцевості.
В судовому засіданні 08.07.2021 представник позивача на виконання протокольної ухвали суду від 15.06.2021 надав документи, а саме: витяг з рішення Стрептівської сільської ради від 26.07.2010 № 5 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по передачі земельних ділянок у приватну власність»; заяву ОСОБА_1 від 22.07.2010 про приватизацію земельних ділянок; виписку з рішення Стрептівської сільської ради від 25.11.2010 № 11 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки»; заяву ОСОБА_1 від 25.11.2010 про приватизацію земельних ділянок; акт комісії Стрептівської сільської ради від 09.07.2010; лист Стрептівської сільської ради від 09.06.2015 № 151 про записи із шнурових книг про розміри присадибної ділянки ОСОБА_1 з 1964 по 2015рр.; заяву ОСОБА_1 від 13.05.2015 про подання інформації із шнурових книг сільської ради щодо власної земельної ділянки за період з 1964 по 2015 рр.; довідку Стрептівської сільської ради від 11.01.2012 №18 про записи із негосподарських книг розмірів земельної ділянки ОСОБА_1 з 1986 по 1983 рр. 0,34 га.; технічний паспорт на присадибний будинок із господарськими спорудами на АДРЕСА_2 ; зведений акт вартості будинку із господарськими спорудами АДРЕСА_2 .
Розгляд справи відкладено на 16.09.2021 для доручення доказів.
15.09.2021 позивачем долучено витребувані докази.
16.09.2021 у зв'язку із перебуванням головуючої судді на лікарняному розгляд справи перенесено на 28.09.2021.
28.09.2021 розгляд справи відкладено заклопотанням позивача на 19.10.2021.
18.10.2021 за вх. №75214 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. Заперечив щодо тверджень позивача про те, що відповідачем не виконано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №2-а-305/11. Вказує, що сторонами у справі були ОСОБА_1 та Стрептівська сільська рада Кам'янка-Бузького району Львівської області. На момент розгляду вказаної справи, Кам'янка-Бузька міська рада не була стороною у справі. Також зазначеною постановою від 09.09.2020, суд не зобов'язував Кам'янка-Бузьку міську раду розглянути заяву про надання у власність земельної ділянки. Також зазначив, що заява позивачки щодо надання у власність земельної ділянки зареєстрована в Центрі надання адміністративних послуг 08.12.2020, за вх.№1610. Відповідна заява була розглянута 25.03.2021 на VIII сесії Кам'янка-Бузької міської ради VIII скликання, за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 25.03.2021 за №15. З огляду на наведене вважає, що твердження позивача про те, що відповідачем відмовлено у розгляді заяви про надання у власність земельної ділянки, не відповідає фактичним обставинам справи.
19.10.2021 у зв'язку із перебуванням головуючої судді у відпустці розгляд справи призначено на 26.10.2021.
26.10.2021 за вх. №78082 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмових поясненнях. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідач явки уповноваженого представника у засідання суду не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, сараю, гаражу, споруди, що знаходиться в АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_2 від 18.06.2010 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 20.08.2010.
26.07.2010 Стрептівська сільська рада рішенням №5 надала ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення технічної документації щодо передання у приватну власність земельних ділянок по АДРЕСА_2 .
Після виготовлення технічної документації позивач звернулась з заявою про надання дозволу на приватизацію відповідних земельних ділянок.
Стрептівська сільська рада своїм рішенням від 25.11.2010 № 11 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки» відмовила у наданні відповідного дозволу, обґрунтовуючи це тим, що між позивачем та ОСОБА_5 виник спір щодо межі земельної ділянки.
Не погоджуючись із вказаною відмову позивач звернулась до суду з позовом до Стрептівської сільської ради Кам'янка- Бузького району Львівської області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району7 Львівської області щодо розгляду її заяви про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 та самочинне будівництво споруд на межі земельної ділянки Позивача та ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Стрептівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області розглянути по суті її заяви про приватизацію земельної ділянки та самочинне будівництво будівель здійснене ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Стрептівську сільську раду безоплатно передати їй земельну ділянку площею 0,34 га, з яких: 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 та 0,09 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати Стрептівську сільську раду подати позов до ОСОБА_2 з вимогою провести відповідну перебудову самочинно збудованих нею сараю, дровітні, льоху, відповідно до проектної документації.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 27.01.2020 у справі № 2-а-305/11 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Стрептівської сільської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 та самочинне будівництво споруд на межі земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зобов'язано Стрептівську сільську раду розглянути по суті заяви ОСОБА_1 про приватизацію земельної ділянки та самочинне будівництво будівель здійснене ОСОБА_2 . Зобов'язано Стрептівську сільську раду безоплатно передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,34 га, з яких: 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 та 0,09 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 . У решті позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №2-а-305/11 рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 27.01.2020 скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Визнано протиправним та скасовано рішення Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 25.11.2010 №11 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки». Зобов'язано Стрептівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 та за результатами розгляду вказаної заяви прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині постанови суду. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Крім цього, вищевказаним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення Стрептівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 26.07.2010 № 5 відмовлено.
Після проведення адміністративно-територіальної реформи, Стрептівська сільська рада відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №624-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області» була включена до Кам'янка-Бузької міської ради.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №2-а-305/11 встановлені наступні обставини справи, які є преюдиційні та не підлягають доказуванню у даній справі, зокрема, судом встановлені наступні обставини та надано такі висновки:
«Згідно з витягом з рішення Стрептівської сільської ради від 26.07.2010 №5 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 0,3400га, яка знаходиться у її користуванні, а саме: 0,25га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 та 0,09 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу з рішення Стрептівської сільської ради від 07.07.2011 року №8 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 0,3400га, яка знаходиться у її користуванні, а саме: 0,25га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 та 0,09 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .
На момент розгляду справи вказані земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не приватизовані.
Крім того, згідно з копією акта передачі-приймання межових знаків на зберігання замовнику від 26.10.2010 земельна ділянка площею 0,2500га за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд закріплена межовими знаками суміжними землекористувачами (землевласниками) претензій до існуючих меж не заявлено.
Відповідно до акта, складеного 25.11.2011 комісією у складі: голови комісії - ОСОБА_6 , членів земельної комісії - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , депутата сільської ради Сав'як Л.І., гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , комісією встановлено, що згідно із записів по господарських і шнурових книг з 1968року площа земельних ділянок не змінювалась.
У довідці №18, виданої Стрептівською сільською радою Кам'янка-Бузького району Львівської області від 11.01.2012 ОСОБА_1 , зазначено, що згідно із записами по господарських книгах розмір її земельної ділянки з 1968 по 1983 рр. становить 0,34 га.
У жовтні 2010року після виготовлення технічної документації ОСОБА_1 звернулася до Стрептівської сільської ради із заявою про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 , наданої їй в користування.
Згідно з випискою з рішення Стрептівської сільської ради від 25.11.2010 №11 ОСОБА_1 відмовлено в приватизації земельної ділянки до вирішення спірного питання за межові знаки в суді.
ОСОБА_2 звернулася в суд з цивільним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Стрептівська сільська рада, в якому просила зобов'язати відповідача знести огорожу, збудовану на її земельній ділянці, повернути 0,04 га самовільно захопленої земельної ділянки та привести межу між будинковолодіннями у попередній стан, усунувши таким чином перешкоду у користуванні земельною ділянкою.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.05.2017 у справі №2-1970/11 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) самовільно побудованого (встановленого) паркану між будинковолодіннями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 .
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 20.03.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.05.2017 у справі №2-1970/11 скасовано в частині задоволення позову та зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) самовільно побудованого (встановленого) паркану між будинковолодіннями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові ОСОБА_2 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вказаними судовими рішеннями, яке залишено Верховним Судом без змін, встановлено, що відповідно до акту, складеного 09.07.2010 комісією у складі: сільського голови Ренчки Є.М., землевпорядника сільської ради Катрун М. В., голови земельної комісії сільської ради ОСОБА_7 слідує, що будівля ОСОБА_2 не відповідає будівельному паспорту. Згідно з записом в негосподарській книзі за ОСОБА_1 закріплена земельна ділянка біля житлового будинку, площею 0,34 га. Обміри відповідають дійсності. Комісія факту самовільного захоплення ОСОБА_1 частини земельної ділянки ОСОБА_2 підтвердити не може через відсутність відповідної документації.
Рішенням Стрептівської сільської ради від 26.07.2010 №5 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 0,3400 га, яка знаходиться у її користуванні, а саме: 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 0,09 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Стрептівської сільської ради із заявою про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 , наданої їй в користування після виготовлення відповідної технічної документації.
Згідно з рішенням Стрептівської сільської ради від 25.11.2010 №11 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки», розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 Львівської обалсті без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_2 , врахувавши те, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виникло спірне питання за межові знаки, Стрептівська сільська рада вирішила відмовити ОСОБА_1 у приватизації земельної ділянки до вирішення спірного питання в суді.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.05.2017 та постановою Апеляційного суду Львівської області від 20.03.2018 у цивільній справі №2- 1970/11 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_11 про зобов'язання ОСОБА_1 знести огорожу, збудовану на її земельній ділянці, повернути 0,04 га самовільно захопленої земельної ділянки та привести межу між будинковолодіннями у попередній стан, усунувши таким чином перешкоду у користуванні земельною ділянкою.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.05.2020 постанову Апеляційного суду Львівської області від 20.03.2018 у справі №2-1970/11 залишено без змін.
З системного аналізу правових норм, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що cт. 118 ЗК України у повній мірі визначає порядок дій як особи, яка звертається з відповідною заявою про приватизацію земельної ділянки, так і органу місцевого самоврядування, який на підставі розгляду такої заяви зобов язаний прийняти відповідне рішення.
Разом з тим, як вбачається зі змісту рішення Стрептівської сільської ради від 25.11.2010 №11, ОСОБА_1 відмовлено в приватизації земельної ділянки до вирішення спірного питання за межові знаки в суді.
Однак ст.118 ЗК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачала підстави для відмови у прийнятті рішення органу місцевого самоврядування щодо приватизації земельної ділянки як наявність невирішеного судом спору про межі земельної ділянки.
При цьому, колегія суддів звернула увагу, що зверненню ОСОБА_1 з заявою про приватизацію земельної ділянки передувало прийняття Стрептівською сільською радою рішення від 26.07.2010 №5, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 0,3400 га, і на підставі цього рішення нею було виготовлено відповідну технічну документацію щодо вказаної земельної ділянки.
Таким чином, Стрептівська сільська рада, приймаючи рішення від 25.11.2010 №11, яким ОСОБА_1 відмовлено в приватизації земельної ділянки, вийшла за межі повноважень, визначених cт. 118 ЗК України.
Враховуючи встановлені обставини справи, а також правові норми у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновків, що дії Стрептівської сільської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про приватизацію земельної ділянки є протиправними.
Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 у спірних правовідносинах разом з визнанням протиправними дій органу місцевого самоврядування, враховуючи положення ч.2 cт. 9 КАС України, має бути скасування рішення від 25.11.2010 №11, яким ОСОБА_1 відмовлено в приватизації земельної ділянки, оскільки таке рішення, як встановлено в ході судового розгляду справи, призвело до порушення права ОСОБА_1 , на отримання у власність земельної ділянки, якою вона користується.
Покликання ОСОБА_12 в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не може бути передано у власність земельну ділянку площею 0,34 га, оскільки вказана ділянка з такою площею біля будинковолодіння ОСОБА_1 відсутня, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказані обставини належним чином не підтверджені, а також спростовуються наявною в матеріалах справи технічною документацією, що була виготовлена ОСОБА_1 , на підставі рішення Стрептівської сільської ради від 26.07.2010 №5, а також актом, який складений відповідною комісією Стрептівської сільської ради 09.07.2010.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги в частині того, що до складу земельної ділянки площею 0,34 га по АДРЕСА_2 , на яку ОСОБА_1 рішенням Стрептівської сільської ради від 26.07.2010 №5 надано дозвіл на розроблення технічної документації, входить земельна ділянка площею 0,10 га в урочищі «Фелісківка», оскільки такі доводи суперечать фактичним обставинам справи, які встановлені як в ході розгляду цієї справи, так і в цивільній справі №2-1970/11.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним п. 1.1 рішення Стрептівської сільської ради №5 від 26.07.2010 про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,34 га в с.Стрептів Кам'янка-Бузького району Львівської області, з них: 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_2 та зобов'язання Стрептівської сільської ради утриматись від передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 , без погодження нею межі,то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до витягу з рішення Стрептівської сільської ради від 26.07.2010 №5 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 0,3400 га, яка знаходиться у її користуванні, а саме: 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 та 0,09 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 20.03.2018 у справі №2- 1970/11, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання знести огорожу, збудовану на її земельній ділянці, повернути 0,04га самовільно захопленої земельної ділянки та привести межу між будинковолодіннями у попередній стан, усунувши таким чином перешкоду у користуванні земельною ділянкою.
Згідно з актом, який складений 09.07.2010 комісією у складі: сільського голови Ренчки Є.М., землевпорядника сільської ради Катрун М.В., голови земельної комісії сільської ради ОСОБА_7 , будівля ОСОБА_2 не відповідає будівельному паспорту. Згідно з записом в негосподарській книзі за ОСОБА_1 закріплена земельна ділянка біля житлового будинку, площею 0,34 га. Обміри відповідають дійсності. Комісія факту самовільного захоплення ОСОБА_1 частини земельної ділянки ОСОБА_2 підтвердити не може через відсутність відповідної документації.
Також судовими рішеннями у справі №2-1970/11 встановлено, що факт порушення права ОСОБА_2 на користування належною їй земельною ділянкою є недоведеним, оскільки не підтверджений належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищевказані обставини справи, колегія суддів дійшла висновків, що рішення Стрептівської сільської ради №5 від 26.07.2010 про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,34 га в с. Стрептів Кам янка-Бузького району Львівської області є правомірним, оскільки приймаючи таке рішення Стрептівська сільська рада діяла відповідно до вимог ч.б, 7 cт. 118 ЗК України, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним п.1.1 рішення Стрептівської сільської ради №5 від 26.07.2010 та зобов'язання Стрептівської сільської ради утриматись від передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 , без погодження нею межі, є безпідставними та задоволенню не підлягають».
Водночас, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 р у справі № 2-а-305/11, позивач звернулась до Кам'янка-Бузької міської ради 08.12.2020 із заявою про надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 без згоди суміжного землекористувача.
25.01.2021 за вх. № 497 позивач подала заяву, в якій просила погодити технічну документацію землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_13 .
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , Кам'янка-Бузька міська Львівської області рада прийняла рішення «Про погодження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості по АДРЕСА_2 без згоди суміжного землекористувача» від 25.03.2021 № 15, яким рекомендувала ОСОБА_1 у судовому порядку вирішувати питання щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 без згоди суміжного землекористувача гр. ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що оскаржуваним рішенням порушено її права, тому звернулася з даним позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, суд виходить з наступного.
Пунктом 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Зазначені питання вирішуються на пленарних засіданнях ради.
Пунктом «б» ч.1 ст.12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Відповідно до положень ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Згідно з ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Відповідно до ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно із ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Водночас, ст.. 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, вказує на те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
При цьому, суд зазначає, що технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - це один з видів землевпорядної документації, отримання дозволу на виготовлення якої є етап процедури відведення безоплатно у приватну власність громадян земельних ділянок.
У земельному законодавстві поняття «проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та «технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» не є тотожними, однаковими за своїм змістом та відповідно за процедурою виконання цієї документації. Законодавець відносить проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до різних за своєю суттю документів із землеустрою.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення (далі - Закон №858-IV) технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Статтею 25 Закону №858-IV встановлено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до положень ст.55 Закону №858-IV у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
Згідно з ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
Пунктом 2 розділу 7 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.
Отже, право отримати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі має лише її користувач.
Відповідно до ст.144 Конституції України, з якою узгоджуються положення ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Відповідно до ч.1 ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Відповідно до частини 14 статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.
Згідно частини 15 цієї статті оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб'єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації.
Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч.17 ст. 186 ЗК України).
Статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлено що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.
У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.
Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.
У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об'єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Таким чином, виходячи із системного аналізу вищенаведеним норм, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для відновлення або встановлення меж земельної ділянки в натурі є погодження таких меж із суміжними власниками.
При тому, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Це не означає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають.
Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Не надання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.
Аналогічна правова позиція при оцінці погодження меж земельних ділянок між суміжними землекористувачами викладена в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 581/1039/15-ц.
Як встановлено судом, Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області VIII сесії VIII скликання від 25.03.2021 №15, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про погодження технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки на місцевості по АДРЕСА_2 без згоди суміжного землекористувача - гр. ОСОБА_2 , прийняла рішення, яким рекомендувала гр. ОСОБА_1 в судовому порядку вирішувати питання щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 без згоди суміжного землекористувача гр. ОСОБА_2 .
Питання щодо наданні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 вказаним рішенням не вирішено.
Статтею 118 Земельного кодексу України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. (......) органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Системний аналіз статті 118 Земельного кодексу України дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відповідно до наданих йому повноважень вправі самостійно врегулювати погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, утворивши відповідну комісію, з огляду на що, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути питання затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі по АДРЕСА_2 .
Крім того, відсутність погодження меж із сусіднім землекористувачем не позбавляє права позивача реалізувати право приватизації земельної ділянки.
Тобто питання щодо передачі у власність земельної ділянки, повинне бути розглянуте лише після прийняття рішення щодо погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Так, верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд з огляду на зазначене, вважає, що для належного захисту порушеного права позивача, позов слід задоволити частково, а саме визнати протиправним та скасувати рішення Кам'янка-Бузької міської ради від 25 березня 2021 року №15 «Про погодження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості по АДРЕСА_2 без згоди суміжного землекористувача та зобов'язати Кам'янка-Бузьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі по АДРЕСА_2 з врахуванням оцінки, наданої у рішенні суду.
Щодо вимоги позивача прийняти рішення. Суд зазначає таке.
Виходячи із системного аналізу вищенаведеним норм, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для відновлення або встановлення меж земельної ділянки в натурі є погодження таких меж із суміжними власниками.
При тому, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Це не означає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають.
Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Не надання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.
Аналогічна правова позиція при оцінці погодження меж земельних ділянок між суміжними землекористувачами викладена в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 581/1039/15-ц.
Враховуючи, що підставою для відмови у затвердженні технічної документації була саме відсутність погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, які відповідач відповідно до наданих йому повноважень вправі самостійно врегулювати, утворивши відповідну комісію, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути питання затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі по АДРЕСА_2 , тим самим частково задовольнивши позовні вимоги.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області (80400, Львівська область, Львівський район, м. Кам'янка-Бузька, вул. Шеченка, 2; код ЄДРПОУ 04056196), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (( АДРЕСА_3 ) - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кам'янка-Бузької міської ради від 25 березня 2021 року №15 «Про погодження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості по АДРЕСА_2 без згоди суміжного землекористувача.
Зобов'язати Кам'янка-Бузьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі по АДРЕСА_2 з врахуванням оцінки, наданої у рішенні суду.
Стягнути з Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривень.
У задоволені решти частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.10.2021.
Суддя Сподарик Н.І.