справа №380/16584/21
про повернення позовної заяви
27 жовтня 2021 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич Андрій Зіновійович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання змінити формулювання причини звільнення, -
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 12.04.2021 року, яке оформлене наказом відповідача від 12.04.2021 року №142 о/с в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 на підставі п.5 (через службову невідповідність) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- зобов'язати відповідача змінити формулювання причини звільнення позивача зі служби в поліції з п.5 (через службову невідповідність) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» на п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
У зв'язку з тим, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою судді від 01.10.2021 року позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску. Вказана ухвала вручена позивачеві 22.10.2021 року.
18.10.2021 року від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Зокрема, подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, мотивовану тим, що у квітні 2021 року позивач отримав трудову книжку, в якій було зазначено, що його звільнено зі служби в поліції на підставі наказу відповідача №142 о/с від 12.04.2021 року. Поряд з тим, ствердив, що самого наказу не отримував та його зміст до відома позивача доведено не було. Увесь час до липня 2021 року позивач уважав, що його звільнено на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Лише 22.07.2021 року у відповідь на адвокатський запит позивачем отримано копію оскаржуваного наказу. 30.07.2021 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про зміну формулювання причини звільнення, у відповідь на що отримав лист-відмову від 02.09.2021 року. Вважає вказані дії досудовим врегулюванням спору. Просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновити такий.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, КАС України передбачено можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.2 ст.122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч.5 ст.122 КАС України. Цією нормою встановлені скорочені строки звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які, у свою чергу, не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. Водночас не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду. При цьому порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав.
У ч.4 ст.122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як видно з матеріалів позовної заяви, предметом спору є правомірність наказу відповідача від 12.04.2021 року №142 о/с в частині звільнення зі служби в поліції позивача на підставі п.5 (через службову невідповідність) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Вказаний наказ, за твердженнями позивача, останній отримав 22.07.2021 року, а до суду з позовом про його скасування звернувся 17.09.2021 року. Обґрунтовуючи поважність причин встановленого ч.5 ст.122 КАС України місячного строку звернення до суду з таким позовом, позивач посилається на те, що скористався правом досудового врегулювання спору шляхом подання відповідної заяви від 30.07.2021 року відповідачу, відповідь на яку отримав лише 02.09.2021 року.
Даючи оцінку зазначеним доводам, суд враховує, що питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Як уже зазначалось вище, ч.2 ст.122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Отже, доводи позивача про те, що строк звернення до суду слід було обчислювати з дати вручення йому копії наказу про звільнення, а не з дати коли він дізнався або повинен був дізнатися про звільнення з роботи, є безпідставними.
Адже незалежно від ознайомлення з оскаржуваним наказом, позивач достеменно знаючи про своє звільнення, протягом більше ніж трьох місяців мав можливість оскаржити в суді звільнення зі служби в поліції і звернутися до суду в порядку, передбаченому КАС України, для витребування наказу про звільнення від відповідача; натомість у своїй заяві позивач не навів жодних підстав, які б заважали йому протягом цього періоду звернутися до суду з цим позовом разом із клопотанням про витребування оскаржуваних наказів.
Крім того, позивач не вказує, чому він не ознайомлювався раніше з оскаржуваним наказом.
Також слід зауважити, що позивач не оспорює момент обізнаності з фактом його звільнення із займаної посади з 12.04.2021 року, а лише вказує на те, що подання позову було неможливо з підстав незнання змісту спірного наказу про звільнення. Однак суд звертає увагу, що вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від порядку отримання наказів, а вирішується з огляду на факт, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права.
Суд відхиляє посилання позивача на ч.4 ст.122 КАС України з тих підстав, що досудове врегулювання спору у даному випадку є неналежною підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки в силу ч.1 ст.24 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» передбачено порядок оскарження протягом місяця дисциплінарних стягнень, а не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору.
Отже, положення ч.1 ст.24 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» не заважало зацікавленій особі звернутись безпосередньо до суду для захисту своїх прав та інтересів та не може розглядатись як альтернатива звернення до суду.
Тому, на думку суду, строк звернення до суду був пропущений через відсутність максимальних зусиль позивача і належної старанності щодо реальної обізнаності з фактами порушення своїх прав, свобод та інтересів, внаслідок його звільнення.
Жодних інших обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Висновки суду у даній справі узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.04.2021 року у справі №160/4657/20, від 27.05.2021 року у справі №260/1893/19 та від 29.09.2021 року у справі №420/334/19.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Згідно ч.ч.1, 2 вказаної статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи пропуск встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду з вищевказаними вимогами та відсутність обґрунтованого клопотання для визнання причин пропуску поважними, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п.1 ч.4 ст.169 КАС України, а саме - повернення позовної заяви.
Роз'яснити позивачеві, що в силу вимог ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст.122, 123, 169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
у задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання змінити формулювання причини звільнення - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.