Іменем України
28 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3364/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Жердєва Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
30 червня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви адвоката Жердєва Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 в період з 29.04.1985 по 15.06.1987 проходив військову службу в Афганістані у складі Прикордонних військ військової частини № НОМЕР_1 КДБ СРСР, яка входила до Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР і був звільнений з цієї частини в запас, що підтверджується копією військового квитка серія НОМЕР_2 та додатку до нього обліково-послужна картка ф.6. В 1987 року позивач отримав контузію, струс головного мозку, мінно-вибухову травму під час несення військової служби в Афганістані, внаслідок чого знаходився на стаціонарному лікуванні шпиталі Середньо-Азіатського прикордонного округу м. Душанбе із відповідним діагнозом (зазначене підтверджується копією архівної довідки № 21/59/Х-4749 від 17.12.2019 виданої Федеральної державною установою центрального прикордонного архіву ФСБ РФ).
Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що зараз підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 12.05.1996.
10.05.2021 позивач звернувся до відповідача із зверненням з проханням встановити причинний зв'язок між контузією та проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Листом від 27.05.2021 № 1032 відповідач запропонував позивачу звернутись до третьої особи.
10.05.2021 позивач звернувся до третьої особи. Листом від 08.06.2021 № 30/178 третя особа запропонувала позивачу звернутись до відповідача для вирішення питання.
Третя особа посилається, що Державна прикордонна служба України жодного відношення до Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР не має, а згідно з нормами Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.05.2009 № 333 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.09.2016 за № 1285/29415, ЦВЛК визначає причинний зв'язок захворювань (поранень, травм, контузій) лише у колишніх військовослужбовців військових частин прикордонних військ СРСР, дислокованих на території України. Соціальне забезпечення колишніх воїнів-афганців покладається саме на Міністерство оборони України та підпорядковані йому військові комісаріати.
Враховуючи викладене, позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України при розгляді питання щодо встановлення причинного зв'язку контузії ОСОБА_1 з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України розглянути питання щодо встановлення причинного зв'язку контузії ОСОБА_1 з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
09 серпня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на таке (а.с. 65-68).
Військово-лікарська експертиза здійснюється ВЛК, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 17.1 1.2008 № 1109/15800 (зі змінами) (далі - Положення).
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм.
Постанови ВЛК обов'язкові до виконання (пункт 2.1 глави 2 розділу І Положення).
Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази (пункт 2.2 глави 2 розділу І Положення).
Відповідно до пункту 2.3.1. Положення, Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво військово-лікарськими комісіями регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Розділ 21 вищевказаного Положення регулює порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України.
Так, зокрема, відповідно до пункту 21.3 глави 21 розділу II Положення, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових Формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19. Таким чином, військово-лікарські комісії Збройних Сил України мають повноваження щодо встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців Збройних Сил України. Колишні військовослужбовці інших військових формувань, зокрема колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань.
Міністерство оборони України було створено на підставі пункту 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року № 1431-XII «Про військові формування в Україні», зі змісту вказаного документу очевидним є той факт, що Міністерство оборони України не лише не є правонаступником Міністерства оборони СРСР, а взагалі ніякого відношення до нього не має.
Також, пунктом 1 Указу Президента України «Про Збройні Сили України» визначено, що відповідно до Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про Збройні Сили України» на базі військ Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, сил Чорноморського флоту, інших військових формувань, що дислокуються на території України, крім військ, які входять до складу Стратегічних Сил Стримування, створити Збройні Сили України.
В той же час позивач жодного відношення до Збройних Сил України не має, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в прикордонних військах КДБ СРСР у 1985 - 1987 роках (військова частина НОМЕР_1 ) та брав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан.
Відсутній жодний нормативно-правовий акт в яком у визначено, що Міністерство оборони України є правонаступником колишніх військових округів, у тому числі прикордонних.
Отже, Збройні Сили України створено з військових формувань дислокованих на території України. Збройні Сили України не являються правонаступником Збройних Сил СРСР, а тим паче Прикордонних військ КДБ СРСР.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 року № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України». Державний комітет у справаохорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.
У 2001 році почалася реформа органів охорони кордону України, в результаті якої 31.07.2003 прикордонні війська були перетворені в Державну прикордонну службу України.
Закон України «Про прикордонні війська України» від 04 листопада 1991 року в силу пункту 1 Розділу IX «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державну прикордонну службу України» № 661 -IV від 03.04.2003 року, з 01 серпня 2003 року втратив чинність, оскільки Закон України «Про Державну прикордонну службу України» № 661-IV від 03.04.2003 року набрав чинності з 01 серпня 2003 року.
Відповідно до пункту 3 Розділу IX «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну прикордонну службу України» № 661-IV від 03.04.2003 року, Державна прикордонна служба України є правонаступником Прикордонних військ України, створюється на їх основі, у тому числі матеріально-технічній базі, у межах штатної чисельності та фінансування за станом на 01 січня 2003 року.
Згідно Закону України «Про державну прикордонну службу України» та «Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України», затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 № 399/2011, Центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони державного кордону та охорону суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні є Адміністрація Державної прикордонної служби України, яку очолює її Голова.
Отже, правонаступником прикордонних військ колишнього союзу СРСР, які на той час підпорядковувались Комітету Державної безпеки СРСР, а з 1991 року Комітету по охороні Державного кордону СРСР, на сьогоднішній день є Державна прикордонна служба України, яка являється правоохоронним органом спеціального призначення та свою діяльність на виконання функцій і покладених на неї завдань здійснює через Адміністрацію Державної прикордонної служби України.
Згідно з пунктом 3 Розділу 12 Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.05.2009 № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 за № 570/16586 на Центральну військово-лікарську комісію Держприкордонслужби покладено визначення причинного зв'язку захворювання, поранень, травм, контузій і каліцтв у колишніх військовослужбовців, які проходили військову службу в органах Держприкордонслужби України та військових частинах прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території У країни.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, Міністерство оборони України не є правонаступником Міністерства оборони СРСР, а позивач звільнений з служби у прикордонних військах, правонаступником яких, з огляду на вищевикладене, є Державна прикордонна служба України, то повноваження щодо встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у колишнього військовослужбовця прикордонних військ, яким являється позивач, у Центральній військово-лікарській комісії Збройних Сил України відсутні.
Відповідач вважає свої дії правомірними, тому просить у задоволенні позову відмовити.
26 липня 2021 року від третьої особи надійшли письмові пояснення (а.с. 51-55), в обґрунтування яких зазначено, що ОСОБА_1 проходив строкову службу у військовій частини НОМЕР_1 , яка входила до Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, і був звільнений з цієї частини в запас.
З цього приводу слід зазначити, що Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при Раді Міністрів СРСР).
Прикордонні війська КДБ СРСР відповідно до статті 4 «Закона Союза Советских Социалистических Республик «О всеобщей воинской обязаности» від 12.10,1967 року, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 1 вересня 1939 року по 21 березня 1989.
Після розпаду СРСР прикордонні загони і частини Середньоазіатського прикордонного округу на території Узбекистану і Туркменії відійшли під їх юрисдикцію відповідно в березні і в серпні 1992 року.
Указом Президента Російської Федерації від 8 листопада 1992 року, був розформований Середньоазіатський прикордонний округ. Прикордонні загони колишнього Середньоазіатського прикордонного округу знаходилися на території Республіки Таджикистан, через Громадянської війни тривалий період перебували під юрисдикцією Росії.
У листопаді 2004 року всі прикордонні загони колишнього Середньоазіатського округу були передані до складу Збройних сил Республіки Таджикистан.
Враховуючи викладене Державна прикордонна служба України жодного відношення до Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР ніколи не мала.
Щодо правонаступництва Державної прикордонної служби України.
Згідно з пунктом 1 Указу Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1464-ХІІ всі дислоковані на території республіки (УРСР) військові частини прикордонних військ СРСР та їх органи управління з озброєнням і матеріально-технічною базою переведені у відання України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 січня 1992 р. № З "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України" установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України (на сьогодні - Адміністрація Державної прикордонної служби України, що розташовується у м. Київ по вул. Володимирська, 26) є правонаступником лише колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.
При цьому зазначили, що до складу Західного прикордонного округу входили також і частини прикордонних військ ПВ КДБ СРСР, розташовані на території Білоруської СРСР та Молдавської СРСР. Проте, вказані військові частини відійшли до відання Білорусі та Молдови, і жодного відношення до Державної прикордонної служби не мають.
Крім того, згідно з нормами Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.05.2009 № 333 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.09.2016 року за №1285/29415 ЦВЛК визначає причинний зв'язок захворювань (поранень, травм, контузій) лише у колишніх військовослужбовців військових частин прикордонних військ СРСР дислокованих на території України.
Призов ОСОБА_1 на строкову військову службу та звільнення з цієї служби здійснювалися на підставі наказів Міністра оборони СРСР і, згідно із законодавством, після звільнення в запас з дійсної військової служби в 1985 році він перебував на військовому обліку у відповідному військовому комісаріаті Міністерства оборони СРСР, а після набуття незалежності України -військовому комісаріаті Міністерства оборони України.
Таким чином, позивач військову службу в Адміністрації Держприкордонслужби чи органах Держприкордонслужби України на території України ніколи не проходив, жодних розрахунків під час його звільнення з військової служби органами Держприкордонслужби не здійснювалось; натомість - є правовий зв'язок з Міністерством оборони України.
Судова практика, яку сформували суди - у тому числі й Верховний Суд України та Касаційний адміністративний суд Верховного Суду однозначно свідчить: соціальне забезпечення колишніх воїнів-афганців покладається саме на Міністерство оборони України та підпорядковані йому військові комісаріати.
Щодо правових позицій судів у вказаній категорії спорів.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.15 у справі №К/800/40725/15 за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.06.15 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.15, з посиланням на аналогічну правову позицію колегії суддів Судової палати Верховного Суду України у постановах від 18.11.14 та 21.04.15 (справи №№21-446а14, 21-135а15) судом зазначено, що аналіз вимог норм законодавства дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що законодавцем передбачено прирівняна соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України, та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.
Зазначена правова позиція підтверджується практикою винесення низки рішень судів першої та апеляційної інстанції, що сформувалася протягом 2015-2018 рр. До таких зокрема належать рішення судів усіх інстанцій по справах №№ 760/1712/16-а (К/800/18410/16) та 372/5030/15-а (К/800/9941/16).
Ухвалою суду від 05.07.2021 позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків (а. с. 35-36).
Ухвалою суду від 12.07.2021 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Також цією ухвалою залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України (а.с. 42-43).
Ухвалою суду від 30.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 77).
Ухвалою суду від 26.10.2021 у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
У судове засідання учасники справи не прибули.
Представник позивача надав клопотання про розгляд справи у відсутність його та позивача.
Інші учасники справи повідомлені належним чином.
З урахуванням вимог ч. 9 ст. 205 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
Судом встановлено, що позивач проходив строкову військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 в період з 1985 року по 1987 рік у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 (а. с10-22), листом ЦВЛК Державної прикордонної служби України від 08.06.2021 № 30/178 (а. с. 28-29), архівною довідкою Центрального прикордонного архіву Федеральної служби безпеки Російської Федерації від 17.12.2019 № 21/59/Х-4749 (а. с. 23-24).
12 травня 1996 року позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 (а.с.25).
Згідно архівної довідки Центрального прикордонного архіву Федеральної служби безпеки Російської Федерації від 17.12.2019 № 21/59/Х-4749 підтверджується, що позивач отримав контузію, струс головного мозку при виконанні інтернаціонального обов'язку на території ДРА.
Позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України з заявою від 10.05.2021 щодо встановлення причинного зв'язку контузії, отриманої ним при проходженні служби в в/ч НОМЕР_1 КДБ СРСР в Афганістані з 1985-1987 рік (а. с. 30).
Листом від 27.05.2021 № 1032 Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України повідомила позивача, що відповідно до вимог пункту 21.3 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1110/15800, зі змінами, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні військово-лікарські комісії, у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, штатні військово-лікарські комісії цих військових формувань. Тому для встановлення причинного зв'язку контузії йому необхідно звернутися за належністю до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (а.с. 26).
Позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України з заявою від 10.05.2021 щодо встановлення причинного зв'язку контузії, отриманої ним при проходженні служби в в/ч НОМЕР_1 КДБ СРСР в Афганістані з 1985-1987 рік (а.с. 27).
Листом від 08.06.2021 № 30/178 Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України повідомила позивача, що в ЦВЛК Держприкордонслужби України відсутні повноваження щодо встановлення причинного зв'язку наслідків захворювання з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с. 28-29).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 4 Закону СРСР «Про всезагальний військовий обов'язок» від 12.10.1967 Прикордонні війська КДБ СРСР, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 01.09.1939 по 21.03.1989. Згідно з пунктом 1 Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1464-XII всі дислоковані на території республіки (УРСР) військові частини прикордонних військ СРСР та їх органи управління з озброєнням і матеріально-технічною базою переведені у відання України. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Як установлено судом, позивач проходив строкову військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 в період з 1985 по 1987 та брав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан. Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР та відповідно до ст. 4 Закону СРСР «Про всезагальний військовий обов'язок» від 12.10.1967, Прикордонні війська КДБ СРСР вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 01.09.1939 по 21.03.1989.
Згідно з пунктом 1 Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1464-XII всі дислоковані на території республіки (УРСР) військові частини прикордонних військ СРСР та їх органи управління з озброєнням і матеріально технічною базою переведені у відання України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником лише колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Таким чином, Державна прикордонна служба України не є правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР (у якій служив позивач).
Крім того, згідно з нормами Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.05.2009 № 333, зареєстрованого Міністерством юстиції України 26.09.2016 за № 1285/29415 Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України визначає причинний зв'язок захворювань (поранень, травм, контузій) лише у колишніх військовослужбовців військових частин прикордонних військ СРСР, дислокованих на території України.
Таким чином, виходячи зі змісту вказаних норм та беручи до уваги ту обставину, що позивач проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 , у тому числі в період з 1985 по 1987 брав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан, то в силу Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, обов'язок щодо встановлення причинного зв'язку поранень у даному випадку покладений саме на Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Згідно з пунктом 1.1 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пункт 2.3 глави 2 Розділу І Положення).
У свою чергу, порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений у главі 21 Розділу 2 Положення № 402. Згідно з підпунктами 21.1, 21.3 глави 21 Розділу 2 Положення № 402 у разі, коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом.
При цьому постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення (пункт 20.7 глави 20 Розділу 2 Положення № 402).
У свою чергу постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення (пункт 20.1 глави 20 Розділу 2 Положення № 402).
Також пунктами 21.7-21.8 глави 21 Розділу 2 Положення № 402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (зі змінами), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 № 2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.07.1994 за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
Відповідно до п. 2.3.1. зазначеного Положення ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується директору Військово-медичного департаменту (далі - ВМД) Міністерства оборони України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК (п. 2.3.2).
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що встановлення причинного зв'язку контузії позивача з проходженням ним військової служби у країнах, де велися бойові дії, належить до компетенції відповідача.
Відповідно до норм Положення № 402 результатом розгляду комісією питання щодо встановлення наявності або відсутності причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) із проходженням військової служби є винесення останньою відповідної постанови.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, ЦВЛК Міністерства оборони України не виносила постанову про наявність або відсутність причинного зв'язку контузії позивача у 1987 році із проходженням військової служби.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України при розгляді питання щодо встановлення причинного зв'язку контузії ОСОБА_1 з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України розглянути питання щодо встановлення причинного зв'язку контузії ОСОБА_1 з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату 17752 від 05.07.2021 (а.с. 89).
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Жердєва Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України при розгляді питання щодо встановлення причинного зв'язку контузії ОСОБА_1 з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України розглянути питання щодо встановлення причинного зв'язку контузії ОСОБА_1 з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 08356179) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн (девятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова