Іменем України
28 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2602/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення,
19 травня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Новоайдарської селищної ради Луганської області (далі відповідач), відповідно до якої позивач, з урахуванням уточнення від 08.07.2021 (а.с.12-17) просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Новоайдарської селищної ради шістдесят четвертої сесії сьомого скликання № 64/13-7 від 22.04.2020 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 від 10.04.2020 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою».
В обґрунтування пред'явленого позову зазначено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради № 222 від 17.10.2001, ПП ОСОБА_1 було надано земельну ділянку розміром 0,04 га для будівництва магазину в АДРЕСА_1 між будівлею банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і ХОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », дозволено ПП ОСОБА_1 будівництво магазину в АДРЕСА_1 між банком «Україна» і ХОП «Гастроном».
Рішенням Новоайдарської селищної ради сьомого скликання №15/1 від 24.10.2016 рішення виконавчого комітету № 222 від 17.10.2001 «Про будівництво магазину по вул. Пролетарській ПП ОСОБА_1 » було скасовано.
Позивачем вказане рішення було оскаржено в судовому порядку, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 визнано протиправним та скасовано рішення п'ятнадцятої сесії сьомого скликання Новоайдарської селищної ради №15/1 від 24.10.2016 «Про скасування рішення Новоайдарської селищної ради № 222 від 18.10.2001, № 24/1-4 від 26.08.2005, № 35/2-1 від 27.02.2015» у частині скасування рішення виконкому Новоайдарської селищної ради № 222 від 17 жовтня 2001 року «О строительстве магазина по ул.Пролетарськой ЧП ОСОБА_1 ».
10.04.2020 позивачем подано до Новоайдарської селищної ради заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,40 га, розташованої за адресою; АДРЕСА_1 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС (раніше нежитлова споруда банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») під будівництво магазину продовольчих та промислових товарів.
Враховуючи відсутність інформації стосовно розгляду зазначеної заяви, позивачем 23.06.2020 подано до Новоайдарської селищної ради заяву про визнання недійсною заяви від 10.04.2020 та скасування рішення, у разі його винесення за наслідками розгляду заяви, а також про укладення з ним договору оренди на земельну ділянку на 49 (сорок дев'ять) років, розміщену за адресою: АДРЕСА_1 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС (раніше нежитлова споруда банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») під будівництво магазину продовольчих та промислових товарів.
16.10.2020 позивачем повторно подано заяву аналогічного змісту та з проханням провести службову перевірку стосовно осіб, які не розглянули в строки подану заяву від 23.06.2020 та не надіслали по місцю проживання позивача винесені рішення.
01.12.2020 за адресою проживання позивачу надійшла рекомендованим листом зі штрих кодом 9350001787245 відповідь від 30.10.2020 № 911 з додатками, з якої позивачу стало відомо про проведення 22.04.2020 Новоайдарською селищною радою шістдесят четвертої сесії сьомого скликання та про винесене рішення № 64/13-7 від 22.04.2020 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Позивач вважає рішення відповідача № 64/13-7 від 22.04.2020 протиправним з підстав порушення встановленої процедури та строку підготовки і прийняття рішення, оскільки розгляд заяви позивача відбувався на засіданні постійної комісії в один день з сесією ради, що є порушенням вимог Регламенту Новоайдарської селищної ради. Також, ОСОБА_1 , як запрошену особу, не було повідомлено за 3 дні до призначеного терміну про засідання постійної комісії, а саме про день, час і місце проведення та порядок денний засідання постійної комісії. Про проведення сесії позивачу стало відомо тільки 01.12.2020, тобто після її проведення.
Крім того позивач зауважує, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідачем 04.10.2021 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Новоайдарська селищна рада позов ОСОБА_1 не визнає, з огляду на те, що позивач не має права користування земельною ділянкою, а тому його право не може бути порушено внаслідок прийняття рішення Новоайдарською селищною радою, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,40 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») для будівництва магазину продовольчих та промислових товарів, у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, відсутністю у заяві умов відведення, графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, площею 0,40 га, письмової згоди землекористувача, засвідченої нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки), оскільки ОСОБА_1 не має передбаченого законом права щодо користування земельною ділянкою.
На підставі викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (а.с.50-53).
Ухвалою суду від 21.05.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с.8-10).
Ухвалою суду від 13.07.2021 продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 (а.с.36-37).
Ухвалою суду від 08.09.2021 відкрито провадження по справі, розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.44-46).
Ухвалою суду від 28.10.2021 закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Новоайдарську селищну раду укласти договір оренди земельної ділянки на 49 (сорок дев'ять) років згідно земельного кодексу, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_2 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС (раніше нежитлова споруда банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») під будівництво магазину продовольчих та промислових товарів.
Отже, предметом спору в даній справі є правомірність рішення відповідача від 22.04.2020 № 64/13-7 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є фізичною особою-підприємцем, місцезнаходження: АДРЕСА_3 , що підтверджено наявними матеріалами по справі та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.10.2021 (а.с.19-21, 75-76).
Рішенням виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради № 222 від 17.10.2001 «Про будівництво магазину по АДРЕСА_1 ПП ОСОБА_1 », ПП ОСОБА_1 було надано земельну ділянку розміром 0,04 га для будівництва магазину в АДРЕСА_1 між будівлею банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і ХОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та дозволено ПП ОСОБА_1 будівництво магазину в АДРЕСА_1 між банком «Україна» і ХОП «Гастроном» (а.с.22).
Рішенням Новоайдарської селищної ради сьомого скликання №15/1 від 24.10.2016 рішення виконавчого комітету № 222 від 17.10.2001 «Про будівництво магазину по вул. Пролетарській ПП ОСОБА_1 » скасовано (а.с.23).
Позивачем вказане рішення оскаржено до Новоайдарського районного суду Луганської області, рішенням якого від 13.09.2019 у справі № 419/717/17 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.72-74).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 у справі № 419/717/17 рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 13.09.2019 скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення п'ятнадцятої сесії сьомого скликання Новоайдарської селищної ради №15/1 від 24.10.2016 «Про скасування рішення Новоайдарської селищної ради № 222 від 18.10.2001 р., № 24/1-4 від 26.08.2005 р., № 35/2-1 від 27.02.2015 р.» у частині скасування рішення виконкому Новоайдарської селищної ради № 222 від 17 жовтня 2001 року «О строительстве магазина по ул.Пролетарськой ЧП ОСОБА_1 » (а.с.31-34).
У зв'язку із набранням законної сили постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 у справі № 419/717/17, ОСОБА_1 10.04.2020 за вх.№ 20 звернувся до Новоайдарської селищної ради із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,40 га, розташованої за адресою; АДРЕСА_2 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС (раніше нежитлова споруда банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») під будівництво магазину продовольчих та промислових товарів із додатками: копією паспорта, копією довідки про присвоєння ідентифікаційного номері та копією викопіровки плану вказаної земельної ділянки (а.с.4).
Враховуючи відсутність інформації стосовно розгляду заяви, позивач 23.06.2020 за вх.№ 208 звернувся до Новоайдарської селищної ради із заявою, в якій просив:
1) укласти із ОСОБА_1 договір оренди на земельну ділянку на 49 (сорок дев'ять) років, розміщену за адресою: АДРЕСА_2 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС (раніше нежитлова споруда банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») під будівництво магазину продовольчих та промислових товарів;
2) заяву від 10.04.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.40 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС (раніше нежитлова споруда банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») під будівництво магазину продовольчих та промислових товарів вважати недійсною та рішення, винесене у випадку її розгляду скасувати (а.с.24, 62).
Не отримавши відповіді, 16.10.2020 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою аналогічного змісту та додатково просив провести перевірку стосовно осіб, які не розглянули у визначені строки заяву ОСОБА_1 від 23.06.2021 (а.с.25, 63).
01.12.2021 позивачем отримано лист Новоайдарської селищної ради від 30.10.2020 № 911 з додатками, з якого встановлено, що заява ОСОБА_1 від 23.06.2021 за вх. № 208 розглянута Новоайдарською селищною радою, про що позивача повідомлено листом відповідача від 06.07.2020 вих. № 549 щодо неможливості укладання договору оренди земельної ділянки (а.с.26-29).
З листа Новоайдарської селищної ради від 06.07.2020 № 549 (отримано позивачем 01.12.2020), позивачу стало відомо про винесене Новоайдарською селищною радою рішення від 22.04.2020 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 від 10.04.2020 вх. №119 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою», з яким позивач не погоджується (а.с.27, 30).
Рішенням Новоайдарської селищної ради від 22.04.2020 № 64/13-7 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 від 10.04.2020 вх. №119 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою», відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,40 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») для будівництва магазину продовольчих та промислових товарів, у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, відсутністю у заяві умов відведення, графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, площею 0,40 га, письмової згоди землекористувача, засвідченої нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки) (а.с.28, 61).
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням Новоайдарської селищної ради шістдесят четвертої сесії сьомого скликання № 64/13-7 від 22.04.2020 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 від 10.04.2020 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частиною третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Частиною першою статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону № 280/97-ВР).
У Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (часина перша статті 3 Земельного кодексу України в редакції чинній на момент звернення та прийняття рішення, та надалі).
Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
За приписами статті 5 Земельного кодексу України, земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
Пунктами «а»-«в» статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Підставою для набуття права на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 8.10.2018 у справі №813/481/17, від 18.10.2018 у справі №527/43/17, від 25.02.2019 у справі №347/964/17 та від 22.04.2019 у справі №263/16221/17.
Як установлено судом, позивач звернувся до Новоайдарської селищної ради із заявою від 10.04.2020, відповідно до якої просив внаслідок набрання законної сили рішенням суду у справі № 419/717/17, надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,40 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС (раніше споруда банку «Україна») та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») для будівництва магазину продовольчих та промислових товарів.
За наслідками розгляду цієї заяви позивача, Новоайдарською селищною радою було прийнято рішення від 22.04.2020 № 64/13-7, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,40 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») для будівництва магазину продовольчих та промислових товарів, у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, відсутністю у заяві умов відведення, графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, площею 0,40 га, письмової згоди землекористувача, засвідченої нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Разом з тим, у подальшому заявою від 23.06.2020, а також повторно від 16.10.2020, позивач висловив прохання до відповідача вважати недійсною подану ним 10.04.2020 заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а рішення винесене у випадку розгляду його заяви просив скасувати із укладенням з ним договору оренди на земельну ділянку.
Тобто, інтерес позивача в спірних правовідносинах полягає не в отриманні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в отриманні вказаної земельної ділянки в оренду, про що ним викладено у своїх заявах до відповідача, а також у позовній заяві до суду.
Відтак, суд зазначає, що оскаржуване позивачем рішенням відповідача від 22.04.2020 № 64/13-7, не порушує прав та інтересів позивача, оскільки за своєю правовою природою воно не породжує жодних негативних наслідків для нього на теперішній час.
У відповідності до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З огляду на те, що особистими заявами позивача (від 23.06.2020 і 16.10.2020) , поданими після прийняття відповідачем рішення (22.04.2020), ОСОБА_1 фактично відкликав подане ним раніше клопотання від 10.04.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача оскаржуваним рішенням. З огляду на викладене, суд не надає правової оцінки підставам прийняття зазначеного рішення, оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відтак, оцінка щодо процедури, строків та підстав прийняття відповідачем рішення від 22.04.2020 № 64/13-7 судом не надається, через відсутність правових наслідків для позивача прийнятим рішенням.
Суд зауважує, що реальний інтерес позивача полягає в отриманні земельної ділянки в оренду, яке він вправі реалізувати у відповідності до норм чинного законодавства.
На підставі викладеного, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору позивачу не повертаються.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К.Є. Петросян