28 жовтня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/2602/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення,
19 травня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Новоайдарської селищної ради Луганської області (далі відповідач), відповідно до якої позивач, з урахуванням уточнення від 08.07.2021 (а.с.12-17) просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Новоайдарської селищної ради шістдесят четвертої сесії сьомого скликання № 64/13-7 від 22.04.2020 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 від 10.04.2020 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою»;
- зобов'язати Новоайдарську селищну раду укласти договір оренди земельної ділянки на 49 (сорок дев'ять) років згідно земельного кодексу, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС (раніше нежитлова споруда банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») під будівництво магазину продовольчих та промислових товарів.
В обґрунтування пред'явленого позову зазначено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради № 222 від 17.10.2001, ПП ОСОБА_1 було надано земельну ділянку розміром 0,04 га для будівництва магазину в АДРЕСА_1 між будівлею банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і ХОП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та дозволено ПП ОСОБА_1 будівництво магазину в АДРЕСА_1 між банком «Україна» і ХОП «Гастроном».
Рішенням Новоайдарської селищної ради сьомого скликання №15/1 від 24.10.2016 рішення виконавчого комітету № 222 від 17.10.2001 «Про будівництво магазину по вул. Пролетарській ПП ОСОБА_1 » було скасовано.
Позивачем вказане рішення було оскаржено в судовому порядку, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 визнано протиправним та скасовано рішення п'ятнадцятої сесії сьомого скликання Новоайдарської селищної ради №15/1 від 24.10.2016 «Про скасування рішення Новоайдарської селищної ради № 222 від 18.10.2001, № 24/1-4 від 26.08.2005, № 35/2-1 від 27.02.2015» у частині скасування рішення виконкому Новоайдарської селищної ради № 222 від 17 жовтня 2001 року «О строительстве магазина по ул.Пролетарськой ЧП ОСОБА_1 ».
10.04.2020 позивачем подано до Новоайдарської селищної ради заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,40 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС (раніше нежитлова споруда банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») під будівництво магазину продовольчих та промислових товарів.
Враховуючи відсутність інформації стосовно розгляду зазначеної заяви, позивачем 23.06.2020 подано до Новоайдарської селищної ради заяву про визнання недійсною заяви від 10.04.2020 та скасування рішення, у разі його винесення за наслідками розгляду заяви, а також про укладення з ним договору оренди на земельну ділянку на 49 (сорок дев'ять) років, розміщену за адресою: АДРЕСА_1 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС (раніше нежитлова споруда банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») під будівництво магазину продовольчих та промислових товарів.
16.10.2020 позивачем повторно подано заяву аналогічного змісту та з проханням провести службову перевірку стосовно осіб, які не розглянули в строки подану заяву від 23.06.2020 та не надіслали по місцю проживання позивача винесені рішення.
01.12.2020 за адресою проживання позивачу надійшла рекомендованим листом зі штрих кодом 9350001787245 відповідь від 30.10.2020 № 911 з додатками, з якої позивачу стало відомо про проведення 22.04.2020 Новоайдарською селищною радою шістдесят четвертої сесії сьомого скликання та про винесене рішення № 64/13-7 від 22.04.2020 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним, та як наслідок просить суд зобов'язати відповідача укласти з ним договір оренди земельної ділянки.
Відповідачем 04.10.2021 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Новоайдарська селищна рада позов ОСОБА_1 не визнає, з огляду на те, що позивач не має права користування земельною ділянкою, а тому його право не може бути порушено внаслідок прийняття рішення Новоайдарською селищною радою, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,40 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») для будівництва магазину продовольчих та промислових товарів, у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, відсутністю у заяві умов відведення, графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, площею 0,40 га, письмової згоди землекористувача, засвідченої нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки), оскільки ОСОБА_1 не має передбаченого законом права щодо користування земельною ділянкою.
На підставі викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (а.с.50-53).
Ухвалою суду від 21.05.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с.8-10).
Ухвалою суду від 13.07.2021 продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 (а.с.36-37).
Ухвалою суду від 08.09.2021 відкрито провадження по справі, розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.44-46).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є фізичною особою-підприємцем, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , що підтверджено наявними матеріалами по справі та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.10.2021 (а.с.19-21, 75-76).
Рішенням виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради № 222 від 17.10.2001 «Про будівництво магазину по АДРЕСА_1 ПП ОСОБА_1 », ПП ОСОБА_1 було надано земельну ділянку розміром 0,04 га для будівництва магазину в АДРЕСА_1 між будівлею банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і ХОП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та дозволено ПП ОСОБА_1 будівництво магазину в АДРЕСА_1 між банком «Україна» і ХОП «Гастроном» (а.с.22).
Рішенням Новоайдарської селищної ради сьомого скликання №15/1 від 24.10.2016 рішення виконавчого комітету № 222 від 17.10.2001 «Про будівництво магазину по вул. Пролетарській ПП ОСОБА_1 » скасовано (а.с.23).
Позивачем вказане рішення оскаржено до Новоайдарського районного суду Луганської області, рішенням якого від 13.09.2019 у справі № 419/717/17 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.72-74).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 у справі № 419/717/17 рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 13.09.2019 скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення п'ятнадцятої сесії сьомого скликання Новоайдарської селищної ради №15/1 від 24.10.2016 «Про скасування рішення Новоайдарської селищної ради № 222 від 18.10.2001 р., № 24/1-4 від 26.08.2005 р., № 35/2-1 від 27.02.2015 р.» у частині скасування рішення виконкому Новоайдарської селищної ради № 222 від 17 жовтня 2001 року «О строительстве магазина по ул.Пролетарськой ЧП ОСОБА_1 » (а.с.31-34).
У зв'язку із набранням законної сили постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 у справі № 419/717/17, ОСОБА_1 10.04.2020 за вх.№ 20 звернувся до Новоайдарської селищної ради із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,40 га, розташованої за адресою; АДРЕСА_1 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС (раніше нежитлова споруда банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») під будівництво магазину продовольчих та промислових товарів із додатками: копією паспорта, копією довідки про присвоєння ідентифікаційного номері та копією викопіровки плану вказаної земельної ділянки (а.с.4).
Враховуючи відсутність інформації стосовно розгляду заяви, позивач 23.06.2020 за вх.№ 208 звернувся до Новоайдарської селищної ради із заявою, в якій просив:
1) укласти із ОСОБА_1 договір оренди на земельну ділянку на 49 (сорок дев'ять) років, розміщену за адресою: АДРЕСА_1 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС (раніше нежитлова споруда банку «Україна») та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») під будівництво магазину продовольчих та промислових товарів;
2) заяву від 10.04.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,40 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС (раніше нежитлова споруда банку «Україна») та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») під будівництво магазину продовольчих та промислових товарів вважати недійсною та рішення, винесене у випадку її розгляду скасувати (а.с.24, 62).
Не отримавши відповіді, 16.10.2020 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою аналогічного змісту та додатково просив провести перевірку стосовно осіб, які не розглянули у визначені строки заяву ОСОБА_1 від 23.06.2020 (а.с.25, 63).
01.12.2020 позивачем отримано лист Новоайдарської селищної ради від 30.10.2020 № 911 з додатками, з якого встановлено, що заява ОСОБА_1 від 23.06.2020 за вх. № 208 розглянута Новоайдарською селищною радою, про що позивача повідомлено листом відповідача від 06.07.2020 вих. № 549, яким також зазначено про неможливості укладання договору оренди земельної ділянки (а.с.26-29).
З листа Новоайдарської селищної ради від 06.07.2020 № 549 (отримано позивачем 01.12.2020), позивачу стало відомо про винесене Новоайдарською селищною радою рішення від 22.04.2020 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 від 10.04.2020 вх. №119 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою», з яким позивач не погоджується (а.с.27, 30).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Тобто, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України встановлено, що цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Земельний кодекс України (далі - ЗК України) є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Так, відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Це положення узгоджується з вимогами частини другої статті 16 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі», згідно з яким укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради № 222 від 17.10.2001 ПП ОСОБА_1 було надано земельну ділянку розміром 0,04 га для будівництва магазину в АДРЕСА_1 між будівлею банку «Україна» і ХОП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та дозволено ПП ОСОБА_1 будівництво магазину в АДРЕСА_1 між банком «Україна» і ХОП «Гастроном».
З метою укладення договору оренди на вказану земельну ділянку, позивач звертався до відповідача із відповідними заявами від 23.06.2020 та 16.10.2020, однак листом від 06.07.2020 за № 549 Новоайдарська селищна рада повідомила позивача про неможливість укладання відповідного договору із ОСОБА_1 , з чим позивач не погоджується та просить суд зобов'язати відповідача укласти з ним договір оренди.
Отже, вимоги в цій частині позову спрямовані на перевірку наявності правових підстав у позивача права на оренду земельної ділянки.
Тобто, в спірних правовідносинах виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права оренди на спірну земельну ділянку не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права оренди на земельні ділянки.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 20.06.2018 у справі № 727/10968/17 (провадження № 11-524апп18), ід 03.04.2019 у справі № 727/1002/17 (провадження № 11-1492апп18) та від 04.09.2019 у справі № 812/1184/17 (провадження № 11-360апп19).
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі або припинення відповідних прав щодо неї, не може бути розглянутий за правилами КАС України.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судом, та враховуючи суб'єктний склад учасників справи, суд дійшов висновку, що спір ОСОБА_1 в частині зобов'язання Новоайдарську селищну раду укласти договір оренди на земельну ділянку, має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки даний спір не відповідає всім ознакам публічно-правового спору, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі.
Суд роз'яснює позивачу, що згідно із частиною другою статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, в частині зобов'язання Новоайдарську селищну раду укласти договір оренди земельної ділянки на 49 (сорок дев'ять) років згідно земельного кодексу, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 (між нежитловою спорудою Новоайдарського ВДВС (раніше нежитлова споруда банку «Україна») та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») під будівництво магазину продовольчих та промислових товарів.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян