про відмову у забезпеченні позову
27 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6292/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Приватного підприємства «Автолайн Компані» про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Приватного підприємства «Автолайн Компані» до Сєвєродонецької міської військово - цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
26 жовтня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Автолайн Компані» до Сєвєродонецької міської військово - цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження керівника Сєвєродонецької міської військово - цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 28.08.2021 № 1599 про затвердження складу конкурсного комітету з визначення автомобільного перевізника на автобусних маршрутах загального користування м.Сєвєродонецька, у новій редакції.
26 жовтня 2021 року від представника Приватного підприємства «Автолайн Компані» через канцелярію суду надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження керівника Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації № 1599 від 28.08.2021 до розгляду справи по суті.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову заявником зазначено таке.
Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою щодо визнання протиправним та скасування розпорядження керівника Сєвєродонецької міської ВЦА Сєвєродонецького району Луганської області від 28.08.2021 № 1599 про затвердження складу конкурсного комітету в новій редакції, тобто, нового складу конкурсного комітету.
При цьому, керівником Сєвєродонецької міської ВЦА було винесено розпорядження від 13.09.2021 № 1750 про організацію проведення конкурсу з визначення автомобільного перевізника на автобусних маршрутах загального користування м. Сєвєродонецьк. Від 15.09.2021 на офіційному сайті відповідача було розміщено оголошення про проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Згідно оголошення на офіційному сайті відповідача від 05.10.2021 проведення засідання конкурсного комітету було перенесено на 28.10.2021.
Позивачем було подано відповідні документи на участь у зазначеному конкурсі. Однак, у разі невжиття заходів забезпечення позову, на думку позивача, зазначений конкурс буде проведено незаконним складом конкурсного комітету, що призведене до втрати легітимності його результатів, які в подальшому в судовому порядку будуть визнані незаконними та скасовані.
З додатку до оскаржуваного рішення відповідача з персональним складом конкурсного комітету вбачається, що його кількісний склад становить 15 (п'ятнадцять) осіб, з яких тільки 6 (шість) представники громадських організацій і 9 (дев'ять) представники органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
З додатку до оскаржуваного рішення відповідача з персональним складом конкурсного комітету вбачається, що в його складі наявні 6 (шість) представників громадських організацій, але тільки один з яких є представником громадської організації, діяльність якої пов'язана з автомобільним транспортом, за порядковим номером у переліку 12.
Окрім того, у затвердженому оскаржуваним рішенням відповідача складі конкурсного комітету взагалі відсутній представник територіального органу з надання сервісних послуг МВС.
Викладені обставини, на думку позивача, свідчать про очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення.
Позивач зазначає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, зазначений конкурс буде проведено незаконним складом конкурсного комітету і, як наслідок, зробитить незаконним його рішення за результатами конкурсу, що в свою чергу порушить право позивача на законність та правомірність проведення від 28.10.2021 конкурсу та його результатів. Більш того, в подальшому унеможливіть їх поновлення та захист, оскільки, результати такого конкурсу автоматично втратять легітимність через його проведення незаконним складом конкурсного комітету.
У відповідності до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості клопотання про забезпечення позову, суд дійшов наступного.
Положеннями частини першої статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За своїм змістом забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.
Суд зауважує, що позивачем не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та не обґрунтовано причини неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів.
Крім того, предметом спору в даній справі є правомірність розпорядження керівника Сєвєродонецької міської військово - цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 28.08.2021 № 1599 про затвердження складу конкурсного комітету з визначення автомобільного перевізника на автобусних маршрутах загального користування м.Сєвєродонецька, а отже питання дотримання відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження, належить з'ясувати саме під час розгляду справи.
Вивчивши доводи заяви про забезпечення позову, суддя вважає, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду; або що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів заявника, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, суддя зазначає, що в даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Крім того, з даного приводу слід зазначити, що суд який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
У постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 07.04.2020 у справі № 826/13413/18 щодо очевидності ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх якість: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
У разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження, судом буде фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, без з'ясування всіх обставин справи, що є неприпустимим та не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.
Суд зауважує, що заява Приватного підприємства «Автолайн Компані» про вжиття заходів забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні докази існування загрози неможливості виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову.
Заявником у своїй заяві про забезпечення позову наведені лише припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до настання значних негативних наслідків.
Таким чином, суд зазначає, що заявником належним чином не обґрунтовано своїх побоювань, що невжиття саме таких заходів забезпечення, які ним викладені у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суд звертає увагу, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Приватним підприємством «Автолайн Компані» не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову. В той же час, судом також не встановлено будь-яких обставин що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи вище викладене, суд не вбачає будь-яких правових підстав, які вказують на необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а тому заява Приватного підприємства «Автолайн Компані» про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Приватного підприємства «Автолайн Компані» про забезпечення позову у справі №360/6292/21 за позовом Приватного підприємства «Автолайн Компані» до Сєвєродонецької міської військово - цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяК.Є. Петросян