22 жовтня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4948/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (також-відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача у частині зниження розміру пенсійних виплат до 60 % від загальної суми складових місячного заробітку та обмеженням вказаних виплат граничним розміром до 10 прожитковими мінімумів для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати відповідача здійснити за період з 01.01.2020 по 01.04.2021 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років без обмеження її граничного розміру з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, яка визначена у довідці Кіровоградської обласної прокуратури №18-188 вих.-20 від 17.06.2020, з урахуванням раніше проведених виплат, а виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01.05.2021 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років без обмеження її граничного розміру з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, визначеної у довідці Кіровоградської обласної прокуратури №21-130 вих-21 від 14.04.2021, яку постійно виплачувати в подальшому, з урахуванням раніше проведених виплат; а виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до законодавства, чинного на день призначення його пенсії, він має право на отримання пенсії у розмірі 90 % заробітної плати та без обмеження граничного розміру пенсії, а положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011, абз.6 ч.15 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ щодо обмеження максимального розміру пенсії на нього не поширюються.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки для перерахунку пенсії позивача в розмірі 90 % від суми середнього заробітку та виплати її без обмеження максимальним розміром законних підстав не має (а.с.31-34).
Позивач подав відповідь на відзив (а.с.40-43)
Дослідивши подані сторонами документи, суд зазначає таке.
З матеріалів справи встановлено та не заперечується, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області і отримує пенсію за вислугою років, яка призначена відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ у розмірі 90% від суми заробітку.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 у справі 340/2545/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01 січня 2020 р. перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Кіровоградської області від 17.06.2020 р. №18-188 вих.-20, і здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 рішення від 18.09.2020 залишено без змін.
На виконання судового рішення від 18.09.2020 у справі 340/2545/20, відповідачем було проведено перерахунок розміру пенсії позивача з 01.01.2020 на підставі довідки від 17.06.2020 №18-188 вих.-20. Так, розмір пенсійної виплати після проведеного перерахунку склав 17129,12 грн. (60% від заробітку), однак з урахуванням встановлених ч.15 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" обмежень розмір такої пенсійної виплати склав, з 01.01.2020 - 16380 грн., з 01.07.2020 - 17120 грн., з 01.12.2020 - 17129,12 (а.с.36-37).
14.04.2021 прокуратурою Кіровоградської області було видано довідку №21-130 вих.21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії позивача (а.с.13).
На підставі вказаної довідки відповідачем також проведено перерахунок розміру пенсії позивача з 01.04.2021. Так, розмір пенсійної виплати після проведеного такого перерахунку склав 27040 грн. (60% від заробітку), однак також із урахуванням встановлених ч. 15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" обмежень розмір такої пенсійної виплати склав, з 01.01.2020 - 17690 грн., з 01.07.2021 - 18540 грн. (а.с.38).
Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, на час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII, згідно, зокрема, ч. 1 якої прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Відповідачем не заперечується, що пенсію позивачу за вислугою років було призначено відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ у розмірі 90% суми заробітку.
В подальшому, з 15.07.2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, в зв'язку з чим вважається таким, що втратив чинність, Закон України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру", крім, в тому числі, частини першої статті 49 Закону України №1697-VII "Про прокуратуру" (підпункт 1 пункту 3 Розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України №1697-VII "Про прокуратуру"), правову оцінку якій буде надано далі по тексту.
Відповідно до ч.2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (в редакції, станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії) пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Саме на підставі даних положень чинного законодавства відповідачем, при здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі довідок від 17.06.2020 №18-188 вих.-20 та від 14.04.2021 №21-130 вих.21, було встановлено розмір пенсії у 60% від суми заробітку.
Слід звернути увагу, що такий перерахунок став можливим внаслідок ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 за результатами розгляду справи № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону № 1697 (зі змінами), яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини 20 статті 86 Закону № 1697 (зі змінами), визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Також, Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7 р(II)/2019: ч.20 ст.86 Закону № 1697 зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; ч.20 ст.86 Закону № 1697 підлягає застосуванню в первинній редакції:
"Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
В даній справі по суті розглядаються правовідносини, які виникли внаслідок такого перерахунку.
Таким чином, слід дослідити можливість застосування норми ч. 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII, яка втратила чинність станом на дату проведення перерахунку, здійсненого відповідно до норм чинного Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
В даному випадку, позивач, бажаючи реалізувати своє право на перерахунок пенсії, звернувся до відповідача з довідкою про розмір його заробітку, яку складено відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 та ст.81, 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII із складовими, які є відмінними від тих, на підставі яких визначався розмір його пенсії при призначенні та перерахунках, здійснених в період чинності Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991.
При цьому, важливим є врахування, що розмір пенсії прокурора перебуває у прямій залежності від його заробітку, тобто бази обрахунку, який Законами України №1789-XII та №1697-VII встановлювався по різному.
Згідно частини 1 статті 49 Закон України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991, заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991 не було визначено розмір посадового окладу прокурорів і повноваження щодо його визначення були надані Кабміну України.
На виконання таких повноважень Кабінет Міністрів України постановою від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури" затвердив схему посадових окладів працівників органів прокуратури.
Згідно з частиною 1 статті 81 Закону України № 1697-VІІ заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частинами першою та третьою статті 81 Закону України №1697-VІІ визначено структуру заробітної плати відповідно до якої заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 01 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Вищенаведене підтверджує, що приписами частини 1 статті 49 Закон України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991 встановлено інші складові заробітної плати прокурів, без визначення розміру посадового окладу,повноваження щодо визначення якого надані Кабміну України, у межах яких прийнято постанову №505, яка визначила відповідні розміри посадових окладів.
Відповідно до пункту 1 Розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-IX (далі - Закон №113), було визнано такими, що втратили чинність норми Закону України "Про прокуратуру" у редакції 1991 року, у тому числі частина перша статті 49, якою однією зі складових заробітної плати прокурорів визначалась надбавка за класні чини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини Рішення від 26.03.2020 визначено, що положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26.03.2020.
Суд звертає увагу на висновки, сформовані в рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020, а саме, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.
За таких умов, позивач має право отримувати пенсійні виплати обраховані із суми заробітної плати прокурорів, встановленої чинним Законом України № 1697-VII.
Відтак, реалізуючи своє право перерахунку пенсії на підставі норм чинного Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII та отримавши належну довідку, складену відповідно до прямих приписів вказаного Закону, позивач помилково вважає можливим застосування ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII, оскільки вона втратила свою чинність.
За фактичних обставин неможливо вважати обґрунтованими доводи позивача про те, що відсоткове значення розміру пенсії є незмінним та має застосовуватися норма, що визначала розмір пенсії станом на дату її призначення.
Слід зазначити, що дотримання статті 46 Конституції України у спірних відносинах гарантується внаслідок поширення на позивача правила про здійснення перерахунку пенсії у разі збільшення заробітку чинних прокурорів.
Крім того, слід зазначити, що за частиною 1 статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Зокрема, Конституційний Суд України у абзаці другому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини свого Рішення від 16.10.2007 №8-рп/2007 зазначив, що гарантована частиною першою статті 24 Конституції України рівність громадян перед законом означає рівну для всіх обов'язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов'язках, привілеях чи обмеженнях, які в цьому законі встановлені.
Тобто, гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.
Рівність та недопустимість дискримінації особи є конституційними принципами національної правової системи України, а також фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (стаття 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 14), Протоколі №12 до неї (стаття 1) та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статті 1, 2, 7).
Крім того, у Європейській соціальній хартії 1996 року (переглянутій), яка була ратифікована Україною згідно із Законом України від 14.09.2006 №137-V передбачено, що держави-сторони зобов'язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень (стаття 12).
Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов'язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що застосування при обчисленні пенсійної виплати позивача положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, яка на дату такого перерахунку втратила чинність, неодмінно призведе до ситуації непрямої дискримінації інших пенсіонерів з числа прокурорів та суперечитиме принципу дії законів у часі.
В силу пункту 3 частини першої статті 1 Закону України від 06.09.2012 №5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Отже, застосування при обчисленні пенсії позивача з 01.01.2020 положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, які втратили чинність, щодо визначення розміру пенсійної виплати виходячи з 90% місячного заробітку не відповідатиме конституційному принципу рівності перед законом та суперечитиме приписам статті 24 Конституції України.
Відповідно до частини 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
В свою чергу, застосування у спірних відносинах положень частини 2 статті 86 Закону №1697-VII не суперечить приписам статті 22 Основного Закону України, адже обсягом набутого права позивача є конкретний матеріальний (грошовий) вираз пенсійної виплати, що за обставин цієї справи внаслідок здійснення спірного перерахунку не зменшився через встановлення позивачу пенсії в розмірі 60% суми його місячної заробітної плати за аналогічною посадою згідно довідки від 17.03.2020 № 18/88.
Також, суд визнає безпідставним посилання позивача у позові на те, що при перерахунку його пенсії має застосовуватися відсоткова величина визначення розміру пенсії у відсотках, яка діяла на момент її призначення, із посиланням на правові позиції Верховного Суду України у рішенні від 04.02.2019 року в справі №240/5104/18 (залишеної без змін Великою Палатою Верховного Суду постановою від 16.10.2019), оскільки вони стосувалися правовідносин, які виникли внаслідок зміни відсоткового розміру пенсій, призначених на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, тобто не є подібними правовідносинам у даній справі.
Суд також вказує, що правовідносини стосовно перерахунку пенсій із зменшенням відсоткового розміру у справі №240/5104/18 регулювались одним законом (№ 2262-ХІІ), в якій законодавцем вносились відповідні зміни. В нашому ж випадку зміна відсоткового розміру пенсії відбулась внаслідок прийняття нового Закону, який, доречи, по-іншому визначає не тільки відсотковий розмір такої пенсії, а й інші умови матеріального забезпечення прокурорських працівників.
Отже, суд вважає неможливим при вирішенні цих спірних правовідносин застосовувати за вибором позивача норми двох різних Законів, один із яких (що втратив чинність) визначав більший відсотковий розмір пенсії, а другий (чинний) новий розмір заробітної плати, з якої й має обчислюватися розмір пенсії.
Таким чином, дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивача відповідно до ст. 86 Закону №1697-VII є правомірними, а позовні вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, то дане правове питання слід вирішити з урахуванням наступних правових норм та позиції суду.
Враховуючи, що перерахунок пенсії позивача слід здійснювати відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, то аналізу підлягають обмеження виплати пенсії максимальним розміром встановлені саме даним законом.
Згідно положень абзацу 6 пункту 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI) вказано, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", ";Про прокуратуру", ";Про статус народного депутата України", ";Про Національний банк України", ";Про Кабінет Міністрів України", ";Про дипломатичну службу", ";Про службу в органах місцевого самоврядування", «;Про судову експертизу", ";Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ";Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", ";Про наукову і науково-технічну діяльність", ";Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ";Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ";Про пенсійне забезпечення", ";Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У відповідності до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону №1058-IV та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Наведені норми кореспондуються з положеннями абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII, відповідно до якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, важливим є те, що пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 пенсія не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Тобто, для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас, право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено.
Питання щодо можливості обмеження пенсії максимальним розміром неодноразово розглядалося Верховним Судом. Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 зроблено такі висновки:
"Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об'єктивно обґрунтованої мети.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку".
Крім того, зазначена правова позиція у подальшому неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 21.05.2021 у справі №347/2083/16, від 27.01.2021 у справі №344/1326/17, від 10.12.2020 у справі №580/492/19, від 05.11.2020 у справі №440/2423/19, від 24.09.2020 у справі №640/5854/19.
Згідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається зі встановлених у справі обставин, внаслідок здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2020 та з 01.04.2021 її розмір перевищив максимальний, що не заперечується.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вищевказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону №3668-VI та абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Щодо доводів позивача про те, що дії відповідача звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, суд зазначає, що за приписами Конституції України неможливо звужувати лише вже досягнуті певною особою соціальні гарантії. Досягненням же права на перерахунок пенсії є не момент призначення особі пенсії, як помилково вважає позивач, а безпосередні обставини, з якими законодавство та сама особа пов'язують саме перерахунок пенсії, оскільки правовідносини щодо перерахунку пенсії виникають не в момент призначення пенсії, а в момент виникнення підстав для такого перерахунку. Тобто, набуття особою права на пенсію не є одночасним з набуттям права на перерахунок цієї пенсії в будь-який час у майбутньому за тими ж правилами, які були чинними на момент призначення пенсії. Отже, під час перерахунку пенсії діють правила, які є чинними саме на момент перерахунку пенсії особи.
Крім того, дії відповідача щодо перерахунку та виплаті позивачу з 01.01.2020 пенсії з обмеженням граничного розміру не призвело до зменшення розміру пенсії останнього, яку він отримував до цього. В даному випадку, вчинення зазначених дій за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Відповідно до підпункту 15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько