28 жовтня 2021 року № 320/4996/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Ферми ДАНАМ" до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ДП "Ферми ДАНАМ" з позовом, у якому просить:
- стягнути з Державного бюджету на користь ДП "Ферми ДАНАМ" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за порушення строків бюджетного відшкодування у розмірі 54305,55 грн;
- стягнути з Державного бюджету на користь ДП "Ферми ДАНАМ" інфляційні збитки у розмірі 29 878,60 грн;
- стягнути з Державного бюджету на користь ДП "Ферми ДАНАМ" три відсотка річних у розмірі 18 040,04 грн;
стягнути з Державного бюджету на користь ДП "Ферми ДАНАМ" інфляційні витрати за порушення строків бюджетного відшкодування у розмірі 92 829,22 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у порядку, визначеному Податковим кодексом України, подав до ГУ ДФС у Київській області податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року та за грудень 2007 року, а також розрахунки суми бюджетного відшкодування до них. Суми, що підлягають відшкодуванню на рахунок платника у банку складають 315416,00 грн та 154578,00 грн відповідно.
Позивач зазначає, що у березні 2008 року ГУ ДФС у Київській області проведено виїзну позапланову перевірку ДП "Ферми ДАНАМ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника в банку по вказаних податкових деклараціях, за наслідками якої складено акт від 21.03.2008 №78/23-1/30048738. Перевіркою встановлено, що позивачем завищено суму заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 469994,00 грн, у тому числі за листопад 2007 року - 315416,00 грн, за грудень 2007 року - 154578,00 грн.
На підставі акту перевірки від 21.03.2008 №78/23-1/30048738 ГУ ДФС у Київській області 31.03.2008 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001722301/0, відповідно до якого позивачу було зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2007 року у розмірі 315416,00 грн та податкове повідомлення-рішення №0001732301/0, відповідно до якого позивачу було зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2007 року в розмірі 154578,00 грн.
Позивач вказує, що податкові повідомлення-рішення від 31.03.2008 №0001722301/0 та №0001732301/0 скасовані в судовому порядку.
Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2017 у справі №810/572/14-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017, зобов'язано Білоцерківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надати ГУ ДКС України у Київській області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню ДП "Ферми ДАНАМ" з бюджету на рахунок платника у банку за листопад 2007 року в розмірі 315416,00 грн та за грудень 2007 року в розмірі 154578,00 грн.
Натомість, остаточне відшкодування ПДВ на суму 469994,00 грн за листопад, грудень 2007 року відповідачами не здійснено.
Позивач вважає, що несвоєчасна виплата позивачу відповідних сум бюджетного відшкодування ПДВ за листопад, грудень 2007 року надає йому право, у порядку, передбаченому положеннями пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, отримати пеню за час затримки відшкодування ПДВ за відповідні періоди, яка за розрахунками позивача за період з 20.12.2019 по 31.03.2021 становить 54 305,55 грн.
Відповідачем ГУ ДПС у Київській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідачем ГУ ДКСУ у Київській області відзиву на позовну заяву до суду не подано.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності.
На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що Дочірнє підприємство "Ферми ДАНАМ" зареєстровано 23.09.1998 як юридична особа за адресою: 09223, Київська обл., Кагарлицький район, с. Новосілки, вул. Журавлівка, буд. 1 Б, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.07.2011серії ААВ №455116 .
ДП "Ферми ДАНАМ" зареєстроване як платник податку на додану вартість 01.12.1998, індивідуальній податковий №300487310124, що підтверджується свідотвом про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ №034683.
Позивачем 19.12.2007 подано до Кагарлицької ОДПІ у Київській області податкову декларацію з ПДВ за листопад 2007 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 315416,00 грн на рахунок платника у банку.
Також 18.01.2008 ДП "Ферми ДАНАМ" подано до Кагарлицької ОДПІ у Київській області податкову декларацію з ПДВ за грудень 2007 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 154578,00 грн.
У період з 29.02.2008 по 14.03.2008 Кагарлицькою ОДПІ у Київській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ДП "Ферми ДАНАМ" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в банку по податкових деклараціях з ПДВ за листопад, грудень 2007 року, за результатами якої складено акт від 21.03.2008 №78/23-1/30048738.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 11.21 та пункту 11.29 статті 11 ЗУ "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненням, та прийнятих відповідно до цих пунктів постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 №805 "Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі" та постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271 "Про порядок акумуляцій та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 №596 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271 і від 12.05.1999 №805", що призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування ПДВ на 469994,00 грн, у т.ч. за листопад 2007 року - 315416,00 грн, за грудень 2007 року - 154578,00 грн.
На підставі акту перевірки від 21.03.2008 №78/23-1/30048738 Кагарлицькою ОДПІ у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.03.2008:
- №0001722301/0, відповідно до якого позивачу зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2007 року в розмірі 315416,00 грн;
- №0001732301/0, відповідно до якого позивачу зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2007 року в розмірі 154578,00 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Постановою Господарського суду Київської області від 29.05.2008 у справі №А6/252-08 позовні вимоги позивача задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення Кагарлицької ОДПІ у Київській області від 31.03.2008 №0001722301/0 та №0001732301/0.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 постанову Господарського суду Київської області від 29.05.2008 у справі №А6/252-08 скасовано та постановлено нову, якою у задоволенні адміністративного позову позивача відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2011 скасовано постанову Господарського суду Київської області від 29.05.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі №2а-5470/11/1070 в задоволенні позову ДП "Ферми ДАНАМ" відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення рішення Кагарлицької ОДПІ у Київській області від 31.03.2008 №0001722301/0 та №0001732301/0.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2014 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 залишено без змін.
Судом встановлено, що не зважаючи на скасування у судовому порядку вищевказаних податкових повідомлень-рішень, а отже, узгодження заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ, кошти не були перераховані на рахунок платника податку у банку.
У подальшому позивач прийняв рішення про стягнення задекларованої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад, грудень 2007 року в розмірі 469994,00 грн у судовому порядку.
Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 у справі №810/572/14-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015, позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2017 постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 у справі №810/572/14-а скасовано, справу направлено до суду першої інстанцій на новий розгляд.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд зауважив, що висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2007 року в розмірі 469994,00 грн не відповідає правовій позиції Верховного Суду України, згідно з якою способом захисту права платника ПДВ на відшкодування за рахунок бюджетних коштів надмірно сплаченої суми податку є зобов'язання контролюючого органу виконати встановлений правовими нормами обов'язок прийняти висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, та надати такий висновок територіальному органу державної казначейської служби.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017, зобов'язано Білоцерківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надати ГУ ДКС України у Київській області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню ДП "Ферми ДАНАМ" з бюджету на рахунок платника у банку за листопад 2007 року в сумі 315416,00 грн та за грудень 2007 року в сумі 154578,00 грн.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09.04.2021 року, касаційну скаргу Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 - без змін.
Як слідує з позовних вимог у даній справі, ДП "Ферми ДАНАМ" на підставі пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України звертався до Київського окружного адміністративного суду про стягнення пені за несвоєчсне бюджетне відшкодування за період з 13.11.2017 по 19.12.2019 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року (справа № 320/7045/20), позовні вимоги задоволено, а саме: стягнуто з Державного бюджету на користь ДП "Ферми ДАНАМ" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за порушення строків бюджетного відшкодування у розмірі 200341,06 грн на поточний рахунок у ПАТ "Креді агріколь банк", МФО 300614, р/р НОМЕР_1 .
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року - без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.04.2021 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 07.12.2020 у справі № 320/7045/19 повернуто скаржнику.
Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Позивач просить стягнути з Державного бюджету України на його користь пеню в сумі 54 305,55 грн, нараховану на вказану суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за період з 20.12.2019 по день звернення до суду з цим позовом - 31.03.2021.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 №209/72, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.07.1997 за №263/2067, було затверджено Порядок відшкодування податку на додану вартість, що діяв на момент декларування підприємством суми бюджетного відшкодування (далі - Порядок №209/72).
Відповідно до п. 1.1. Порядку №209/72 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку на додану вартість з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом України "Про податок на додану вартість" та Указом Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні".
Відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду (пункт 4.1 Порядку №209/72).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку №209/72 висновки подаються не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.
Пунктом 4.3 Порядку №209/72 встановлено, що на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
Відповідно до пункту 6.1 Порядку №209/72 суми, не відшкодовані платнику податків протягом визначених у розділі 3 цього порядку термінів, вважаються бюджетною заборгованістю.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) 01 січня 2011 набрав чинності.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п. 200.13 ст. 200 ПК України).
Згідно ст. 254 КАС України (в редакції до 15.12.2017) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 у справі №2а-5470/11/1070 проголошена у відкритому судовому засіданні та набрала законної сили 04.12.2012, а тому цю дату слід вважати днем закінчення процедури судового оскарження.
Отже, заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2007 року в розмірі 469994,00 грн є узгодженою з 04.12.2012.
Виходячи з положень п. 200.15 ст. 200 ПК України податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк з отримання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 у справі №2а-5470/11/1070 подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, однак такий висновок поданий не був.
Пунктом 200.23 статті 200 ПК України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Верховний Суд у постанові від 30 травня 2019 року у справі №803/655/17 зазначав, що наведені норми (пункт 200.23 статті 200 ПК України) встановлюють обов'язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в статті 200 Податкового кодексу України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. При цьому, непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість у визначений законодавцем строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.
ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).
Верховний Суд зазначає, що неузгодженість в роботі між органами державної влади, у даному випадку між податковим органом та органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не може слугувати причиною порушення прав платників податків у сфері бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що узгоджена сума не відшкодована з незалежних від платника податків причин, позивач набув право вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.
Позивач навів розрахунок пені з 20.12.2019 по 31.03.2021, яка складає 54 305,55 грн. Відповідачем даний розрахунок не спростований.
Отже, при розрахунку пені за порушення строків перерахування суми бюджетного відшкодування підлягає застосуванню облікова ставка Національного банку України, чинна на момент виникнення пені за кожен день прострочення бюджетного відшкодування, включаючи день погашення.
Перевіряючи розрахунок суми пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що за період з 20.12.2019 по 31.03.2021 діяли різні ставки Національного банку України, зокрема:
- з 20.12.2019 по 30.01.2020 -13,5% річних, згідно з рішенням Правління НБУ від 19.12.2019. № 925-рш;
- з 31.01.2020 по 12.03.2020 - 11,0% річних, згідно з рішенням Правління НБУ від 30.01.2020 №76-рш;
- з 13.03.2020 по 23.04.2020 - 10,0% річних, згідно з рішенням Правління НБУвід 12.03.2020 № 172-рш;
- з 24.04.2020 по 11.06.2020 - 8,0% річних, згідно з рішенням Правління НБУ від 23.04.2020 № 289-рш;
- з 12.06.2020 по 23.07.2020 - 6,0% річних, згідно з рішенням Правління НБУ від 11.06.2020 № 397-рш;
- з 24.07.2020 по 03.09.2020 - 6,0% річних, згідно з рішенням Правління НБУ від 22.07.2020 № 488-рш;
- з 04.09.2020 по 22.10.2020 - 6,0% річних, згідно з рішенням Правління НБУ від 03.09.2020 № 559-рш;
- з 23.10.2020 по 10.12.2020 - 6,0% річних, згідно з рішенням Правління НБУ від 22.10.2020 № 658-рш;
- з 11.12.2020 по 21.01.2021 - 6,0% річних, згідно з рішенням Правління НБУ від 10.12.2020 № 726-рш;
- з 22.01.2021 по 04.03.2021 - 6,5% річних, згідно з рішенням Правління НБУ від 21.01.2021 № 16-рш;
- з 05.03.2021 по 31.03.2021 - 6,5% річних, згідно з рішенням Правління НБУ від 04.03.2021 № 84-рш.
Строк дії облікових ставок НБУ з 20.12.2019 по 30.01.2020 становить 42 дні, з 31.01.2020 по12.03.2020 - 42 дні, з 13.03.2020 по 23.04.2020 - 42днів, з 24.04.2020 по 11.06.2020 - 49 дні, з 12.06.2020 по 23.07.2020 - 42днів, з 24.07.2020 по 03.09.2020 - 42 день, з 04.09.2020 по 22.10.2020 - 49 дні, з 23.10.2020 по 10.12.2020 - 49 днів, з 11.12.2020 по 21.01.2021 - 42 днів, з 22.01.2021 по 04.03.2021 - 43днів, з 05.03.2021 по 31.03.2021 - 27днів.
З огляду на викладене розмір пені за прострочення виплати бюджетного відшкодування згідно з податкових декларації з ПДВ за листопад, грудень 2007 з 20.12.2019 по 31.03.2021становить 54 305,55 грн.
Відтак, позовна вимога про стягнення з Державного бюджету на користь ДП "Ферми ДАНАМ" пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за порушення строків бюджетного відшкодування у розмірі 54305,55 грн на поточний рахунок у ПАТ "Креді агріколь банк", МФО 300614, р/р 26006500061143 підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач за період з 20.12.2019 по 31.03.2021, посилаючись на положення ч.2 ст. 625 ЦК України, навів розрахунки інфляційних втрат, що складають 29 878,60 грн, 3% річних, що складають 18 040,04 грн та штрафних санкцій у розмірі 92 829,22 грн.
Відповідач, заперечуючи щодо цієї вимоги та також посилаючись на положення статті 625 Цивільного кодексу України, наголосив на обов'язку боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої сума, однак якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На переконання відповідача дана норма доводить, що передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України норма не може бути застосована до податкових правовідносин, які регулюються спеціальним (податковим) законодавством.
На противагу твердженням відповідача позивач послався на постанову Великої Палати Верховного суду від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19, в якій Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення інфляційних нарахувань та суми 3% річних є видом відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. За змістом статті 1192, частини другої статті 22 Цивільного кодексу України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків) порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків). Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і неустойка. Зокрема, пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних три відсотка річних процентів та штрафних санкцій є додатковою до основної вимогою.
Далі Велика Палата Верховного Суду вказала: «…У справі, що розглядається, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою, а основною - вимога про сплату заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ. При вирішенні спору про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів перед судом обов'язково постане питання про наявність заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, суму такої заборгованості, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення, тобто питання, спір щодо яких підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 5 КАС України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі.
Ураховуючи зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Враховуючи наведену позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4590/19, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з Державного бюджету на користь ДП "Ферми ДАНАМ" інфляційних збитків у розмірі 29 878,60 грн, три відсотки річних в розмірі 18 040,04 грн та штрафних санкцій за прострочення у розмірі 92 829,22 грн.
При цьому слід зауважити, що відповідач не навів спростувань щодо розрахованих позивачем сум інфляційних збитків, три відсотки річних та суми штрафних санкцій за прострочення.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а отже не довів правомірності своїх дій та рішень.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2926, 50 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 15.04.2021 № 9388.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС у Київській області підлягає судовий збір у сумі 2926,50 грн.
Також позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З аналізу викладених норм слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241 - 246, 257, 262, 263 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Ферми ДАНАМ" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за листопад 2007 року та за грудень 2007 року за період з 20.12.2020 по 31.03.2021 у розмірі 54305 ( п'ятдесят чотири тисячі триста п'ять) грн 55 коп.
Стягнути з Державного бюджету на користь ДП "Ферми ДАНАМ" інфляційні збитки у розмірі 29 878 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 60 коп.
Стягнути з Державного бюджету на користь ДП "Ферми ДАНАМ" три відсотка річних у розмірі 18 040 (вісімнадцять тисяч сорок) грн 04 коп.
Стягнути з Державного бюджету на користь ДП "Ферми ДАНАМ" інфляційні витрати за порушення строків бюджетного відшкодування у розмірі 92 829 (дев'яносто дві тисячі вісімсот двадцять дев'ять) грн 22 коп.
Стягнути з ГУ ДПС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ДП "Ферми ДАНАМ" судовий збір у розмірі 2926 (дві тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн 50 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.