28 жовтня 2021 року Справа № 280/4136/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Белки Антона Валерійовича (вул. Рельєфна, 4/1, м. Запоріжжя, 69065), до Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (бул. Вінтера, буд. 22а, м. Запоріжжя, 69096) про визнання протиправною та скасування постанови,
24.05.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Белки Антона Валерійовича, до Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (після уточнення позовних вимог) (далі - відповідач, Придніпровське МУ Укртрансбезпеки), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №225848 від 27.04.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн. до позивача.
Крім того, просить стягнути судовий збір з Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на користь позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не виступав в якості автомобільного перевізника при спірних правовідносинах. Позивач зазначає, що автомобільним перевізником було ТОВ «ФАВОРИТ ЛОГІСТІК», якому позивач передав в оренду транспортний засіб щодо якого проводилась перевірка співробітниками Придніпровського МУ Укртрансбезпеки. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 27.05.2021 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
Представником позивача до суду подана заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 22.06.2021 у справі відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 15.07.2021. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву та документи на його обґрунтування протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами. Також, витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії документів та матеріали, якими керувався відповідач під час прийняття оскаржуваної постанови.
14.07.2021 від відповідача до суду надійшли витребувані документи, відзив на позов відповідачем до суду не поданий.
У підготовче засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, не прибули.
15.07.2021 від представника позивача до суду надійшла заява про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Також просить суд розглядати справу за його відсутності.
Ухвалою від 15.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28.07.2021.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та дату розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України та ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.1 та ч.9 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням зазначених норм справа вирішується на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, 27.04.2021 заступником начальника Придніпровського МУ Укртрансбезпеки Романенко Анатолієм Юрійовичем було винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за №225848, відповідно до якої до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн. за допущення порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено абз. 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вважаючи вищезазначену постанову відповідача протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2344-III), відповідно до абз. 18 статті 1 якого, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Частинами 14-17 ст. 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.
Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 було затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Абзацом 1, 11 пункту 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, виключно, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. (абз.3 п.20 Порядку №1567).
Пунктом 21 Порядку №1567 встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
З документів доданих до позову вбачається, що посадовими особами Приморського МУ Укртрансбезпеки під час огляду транспортного засобу, який належать позивачу, встановлено порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Абзацом 16 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Однак, позивач зазначає, що не має відношення до перевезення, яке здійснював транспортний засіб МАN модель TGА 26.430 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом KOGEL модель АN 24 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , тобто не був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.
З матеріалів справи судом встановлено, що 01.10.2016 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ФАВОРІТ ЛОГІСТІК» був укладений договір оренди транспортних засобів №01/10/16, відповідно до п.1.1 якого, орендодавець (ФОП ОСОБА_1 ) передає орендарю (ТОВ «ФАВОРІТ ЛОГІСТІК») у строкове платне користування 28 одиниць вантажних автомобілів та 27 причепів, а орендар зобов'язується прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно з метою отримання прибутку, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату. Згідно з п.1.2 договору, технічний стан, ознаки, інші характеристики автомобілів, які передаються в оренду відображені в Додатку №1 до договору (а.с. 22-24). Транспортний засіб МАN модель TGА 26.430 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом KOGEL модель АN 24 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 зазначені в Додатку №1 до договору. Строк дії договору до 31.12.2020 (п.6.1).
30.12.2020 сторони підписали додаткову угоду №1 до договору оренди транспортних засобів №01/10/16 від 01.10.2016, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2021.
Відповідно до Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №039582 від 25.03.2021 водієм транспортного засобу був ОСОБА_2
Отже позивач, в даному випадку, не був ні перевізником, ні водієм транспортного засобу марки МАN державний реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом KOGEL державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Таким чином, позивачем доведено, що ним не вчинялось порушення транспортного законодавства, яке зазначене в Акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №039582 від 25.03.2021.
Суд не надає оцінку наявності або відсутності порушень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позивач, в даному випадку, не є суб'єктом який повинен відповідати за дані порушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому така постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не надав суду відзиву та доказів на спростування доводів позивача, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначених норм, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (бул. Вінтера, буд. 22а, м. Запоріжжя, 69096) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №225848 від 27.04.2021 про накладення на Фізичну особо-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 980 (дев'ятсот вісім) гривен 00 копійок.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «28» жовтня 2021 року.
Суддя Р.В. Кисіль