28 жовтня 2021 року Справа № 280/6824/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Оріхівської міської ради
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Оріхівської міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у залишенні без розгляду на пленарному засіданні сесії Оріхівської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 25.01.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та у неприйнятті відповідного рішення з цього питання на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- зобов'язати відповідача розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.01.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує приписами Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначає, що у відповідності до приписів ст. 118 ЗК України звернувся до відповідача з клопотанням від 25.01.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Оріхівської міської ради Оріхівського району Запорізької області в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2323983300:03:004:0116. На виконання приписів зазначеної вище норми матеріального права у надісланому на адресу відповідача клопотанні позивачем було зазначено орієнтовний розмір земельної ділянки та було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. У відповідь на вказане клопотання Оріхівським міським головою позивачу було надіслано лист від 04.02.2021 № АП-646, зі змісту якого вбачається, що вирішити позитивно питання позивача неможливо. Натомість, рішення в порядку та у формі, передбаченому чинним законодавством України, відповідачем станом на дату звернення до суду з позовною заявою не прийняте. Відсутні докази прийняття такого рішення і у матеріалах судової справи. Позивач вважає, що відповідач в порушення вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не розглянув на пленарному засіданні сесії відповідної ради його клопотання по суті. Більше того, вказане питання на розгляд сесії навіть не надходило. Отже, існують підстави стверджувати про те, що відповідач у порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», не вчинив визначених вищевказаною нормою ЗК України дій: або у вигляді рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або у вигляді рішення про відмову у наданні дозволу. Фактично відповідач залишив клопотання позивача без розгляду.
Ухвалою судді від 10.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач 06.09.2021 надав відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обгрунтування зазначає, що 28.01.2021 до виконавчого комітету Оріхівської міської ради через центр падання адміністративних послуг надійшло клопотання від позивача щодо падання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, яка згідно картографічних матеріалів, які були додані до клопотання розташовані па території Оріхівської міської ради.
Відповідачем протягом місячного терміну не прийнято рішення по заяві позивача про падання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га, яка розташована на території Оріхівської міської ради.04.02.2021 міським головою було надано відповідь позивачу відповідно до норм чинного законодавства, а саме: згідно ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Зазначена на картографічному матеріалі земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності та згідно даних Публічної кадастрової карти України має цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Для реалізації позивача права на отримання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства необхідно змінити цільове призначення земельної ділянки із ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства. Відповідно до пункту б) частини 15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок які перебувають у власності "громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивачу роз'яснено, що до моменту зняття мораторію на зміну зазначеного вище цільового призначення вирішити позитивно питання неможливо. Позивач на підставі абзацу 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України не скористалася своїм правом замовити розробку проекту землеустрою без надання дозволу на його розробку. Також заначає, що оскільки клопотання було розглянуто міським головою та надана мотивована відповідь тому відсутня бездіяльність міського голови при розгляді зазначеного клопотання.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, якою він підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Суддя Стрельнікова Н.В. з 18.10.2021 по 27.10.2021 (включно) перебувала на лікарняному.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
На підставі приписів ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням від 25.01.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Оріхівської міської ради Оріхівського району Запорізької області в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2323983300:03:004:0116.
Вказане клопотання було отримано відповідачем 28.01.2021.
У надісланому на адресу відповідача клопотанні позивачем було зазначено орієнтовний розмір земельної ділянки. До клопотання позивача було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
На вказане клопотання позивача виконавчим комітетом Оріхівської міської ради було надано відповідь від 04.02.2021 вих. № АП-646, зі змісту якої вбачається, що питання про надання позивачу дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність фактично не розглядалось, відповідне рішення не приймалось.
Станом на дату розгляду справи відповідачем не прийняті рішення за заявою позивача, докази зворотнього матеріали справи не містять.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом ст. 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до вимог п.п. а), б) ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Ч.ч. 1, 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За приписами частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз частини сьомої статті 118 ЗК України дає підстави дійти висновку про те, що за результатами розгляду клопотання про надання у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства відповідний орган державної виконавчої влади може вчинити виключно такі дії: або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у наданні такого дозволу. При цьому, ані ЗК України, ані інші нормативно-правові акти не наділяють відповідні органи виконавчої влади повноваженнями ухилятися від розгляду клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою по суті.
Окремо суд зауважує, що дії відповідача після отримання ним клопотання позивача повинні були відповідати положенням ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
За змістом норми п. 34) ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Нормами статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Частинами 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
У пункті 4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 зазначено, що в Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення. На основі цього положення Конституції України в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).
Із системного аналізу зазначених норм права слід дійти до однозначного висновку про те, що за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідач повинен був прийняти одне із рішень, визначених у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Проте, в порушення вищевказаних норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного кодексу України питання, порушене позивачем у його клопотанні, на пленарному засіданні сесії міської ради відповідачем розглянуто не було.
Щодо посилання відповідача на те, що вирішити питання позивача, що підняте ним у клопотанні позитивно неможливо до зміни цільового призначення земельної ділянки із ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства суд зазначає, що вказані обставини згідно приписів ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не є підставою для неприйняття у визначений ч. 7 ст. 118 ЗК України строк рішення за наслідками розгляду клопотання позивача від 25.01.2021 про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Таким чином, суд виходить з того, що в порушення вимог частини сьомої статті 118 ЗК України відповідач не розглянув по суті клопотання позивача від 25.01.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тобто, не прийняв рішення або про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або про відмову у наданні такого дозволу, не залишив без розгляду як помилково заначив позивач.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про допущення ним як суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності у вигляді відсутності розгляду поданого позивачем клопотання.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Оріхівської міської ради (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Шевченка, буд. 11, код ЄДРПОУ 20519891) - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Оріхівської міської ради, яка полягає у не розгляді на пленарному засіданні сесії Оріхівської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 25.01.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зобов'язати Оріхівську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.01.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Оріхівської міської ради (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Шевченка, буд. 11, код ЄДРПОУ 20519891).
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова