28 жовтня 2021 року Справа № 280/7111/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійною фонду України в Запорізькій області (далі відповідач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо переведення з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 08.07.2021 пенсію за віком ОСОБА_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 08.07.2021 пенсію за віком в порядку, визначеному статтею 40 цього Закону з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018-2020 роки, з урахуванням до страхового стажу періоду догляду за інвалідом з дитинства з 01.08.2013 по 02.02.2018.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 15.09.2008. На підставі заяви їй була призначена пенсія за вислугу років як працівнику освіти відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Досягнувши пенсійного віку - 60 років, 08.07.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Відповідача за призначенням пенсії за віком. Ввідповідно до рішення Відповідача 923030116353 від 12.07.2021 Позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 з 08.07.2021 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якого сплачені страхові внески за 2014-2016 роки (3764,40 грн.). Згідно листа листі від 30.07.2021 № 0800-0205-8/51428 відповідач зазначив, що підстав для зарахування періоду догляду за інвалідом немає. Вважає, що Відповідач не встановив дійсні причини відсутності сплати страхових внесків та протиправно відмовив в зарахуванні періоду догляду за інвалідом з дитинства до страхового стажу Позивача, що вплинуло на коефіцієнт стажу Позивача та відповідно на розмір пенсійної виплати в бік зменшення. Позивач вважає зазначені дії відповідача слід розцінювати як відмову у призначенні Позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нарахуванні та виплаті пенсії за віком в порядку, визначеному статтею 40 цього Закону, з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду 17.08.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
03.09.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, зазначає, що з 08.07.2021 року позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та перераховано відповідно до ст.ст. 40,42,45 Закону № 1058, оскільки Позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років у 2008 році, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки при перерахунку пенсії за віком, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки застосовується лише при первинному призначенні пенсії. Щодо зарахування до страхового стажу періоду догляду за інвалідом з дитинства з 01.08.2013 по 02.02.2018 Позивач не зверталася та не надавала документи, що засвідчують перебування на інвалідності (для дітей з інвалідністю), підтвердження сплати страхових внесків за цей період. Тому задоволення позову в частині зарахування до пільгового стажу роботи періоду догляду за інвалідом з дитинства, буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам, тому Відповідач просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суддя Стрельнікова Н.В. з 18.10.2021 по 27.10.2021(включно) перебувала на лікарняному.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 15.09.2008.
На підставі особистої заяви позивачу була призначена пенсія за вислугу років як працівнику освіти відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно протоколу № 923030176353 від 24.02.2021.
Досягнувши пенсійного віку - 60 років, 08.07.2021 у ОСОБА_1 звернулась до Відповідача за призначенням пенсії за віком
Відповідно до рішення Відповідача 923030116353 від 12.07.2021 про перерахунок позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 з 08.07.2021 у розмірі 2216,11 грн. Відповідач здійснив розрахунок пенсії за віком з застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якого сплачені страхові внески за 2014-2016 роки (3764,40 грн.), збільшений на коефіцієнт (1,17 - Постанова № 124), (1,11 - Постанова № 257), (1,11 - Постанова № 127) - 5426, 60 грн. (3764,40*1,17*1,11*1,11).
Позивач з 21.08.2012 є опікуном дитини-сироти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом з дитинства. Так, позивач надавала соціальні послуги інваліду 1 групи ОСОБА_3 з 09.02.2009 по 30.07.2013.
Згідно листа від 30.07.2021 № 0800-0205-8/51428 відповідач зазначив, що підстав для зарахування періоду догляду за інвалідом немає.
Вважаючи неправомірними дії відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача на підставі поданих сторонами письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 1 ст.2 Закону №1058-IV перший рівень у системи пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст.10 Закону №1058-IV, особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Отже, Законом №1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною 2 ст. 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з п.2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (у редакції на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.
Водночас, ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Як встановлено в ході розгляду справи, первинно позивачу було призначено пенсію за вислугу за наявності спеціального стажу роботи, передбаченого п. «е» ст.55 Закону №1788-XII, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше у 2020 році після досягнення 60 річного віку.
Враховуючи викладене, застосування відповідачем до спірних правовідносин положень ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV є безпідставним.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону №1788-XII, з 01.01.2004 здійснюється на підставі Закону №1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на той факт, що призначення пенсії за вислугу років зумовлено положеннями Закону №1788-XII.
При цьому ст.9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч.3 ст.45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №213/1226/16-а (провадження №К/9901/42455/18).
Крім того, аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 по справі №876/5312/17 (№577/2576/17) (Провадження №11-731апп18), згідно з яким у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-IV.
Таким чином, судом встановлено, що порушення прав позивача відбулось внаслідок протиправних дій відповідача, які виразились в тому, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за заявою від 08.07.2021 відповідач протиправно застосував показник середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки, а не за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2018-2020 роки.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з дати подання відповідної заяви, з урахуванням ч.2 ст.40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки, та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд вважає позовні вимоги в частині врахування до страхового стажу Позивача періоду догляду за інвалідом з дитинства передчасними з підстав того, що страхові внески за період 01.08.2013 року по 02.02.2018 не сплачувалися Управлінням соціального захисту населення та не передавалися відомості Відповідачу, тому не має законних підстав зарахувати до страхового стажу роботи даний період.
Згідно пункту 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, час догляду за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, , встановлюється на підставі : акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).
Водночас пункт 14 статті 11 Закону № 1058, передбачено, що один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне органне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок ІV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства, починаючи з 01.01.2005 підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, якщо одержують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
У відповідності до пункту 14 статті 11 Закону № 1058 страхувальником є органи, які виплачують допомогу і передають відомості про застрахованих осіб до територіальних органів Пенсійного фонду. Зокрема це орган соціального захисту населення. Таким чином якщо особа, яка здійснювала догляд, отримувала в управлінні соціального захисту населення відповідну допомогу (компенсацію), при обчисленні пенсій цей період буде зараховано до її страхового стажу за даними системи персоніфікованого обліку. Відповідно до наданих в справі матеріалів, а саме довідки виданої Управлінням соціального захисту населення по Дніпровському району Запорізької міської ради від 06.07.2021 року № 06-17/3465 позивач отримувала соціальну допомогу дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства без надбавки на догляд за дитиною - інвалідом ОСОБА_2 згідно Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 02.03.2011 року № 178 за період з 01.08.2013 по 02.02.2018 внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нараховувалися, а відповідно й не сплачувалися.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Оскільки відповідачем у справі було ГУ ПФУ у Запорізькій області, то з нього мають бути стягнуті на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 908 грн. 00 коп.
Позивачем у позовній заяві заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4500 грн. 00 коп.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду подано: Договір №КІ/2021 про надання правової допомоги від 08.06.2021; Розрахунок (попередній) суми судових витрат від 10.08.2021; Акт завершення етапу робіт за договором на надання правової допомоги від 10.08.2021; Квитанцію до прибуткового касового ордера №59 від 10.08.2021 на суму 3000 грн. 00 коп.; Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 10.03.2021; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 002698.
У розрахунку суми судових витрат від 10.08.2021 зазначено: «… Дата - 10.08.2021; Вид правничої допомоги - Адміністративний позов ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду; Вартість (грн.) - 3000 грн. 00 коп. ».
Судом прийнято до уваги, що така категорія адміністративних справ відноситься до справ незначної складності, а, отже, не потребує витрат значних зусиль при здійсненні професійної правничої допомоги.
Отже, судові витрати на правничу допомогу у сумі 4500 грн. 00 коп. є не обґрунтованими та не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На думку суду, з урахуванням вимог ч.5 ст.134 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу лише у сумі 2500 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69035, м. Запоріжжя. бул. Вінтера, буд. 14, РНОКПП 37573796) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо переведення з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 08.07.2021 пенсію за віком ОСОБА_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 08.07.2021 пенсію за віком в порядку, визначеному статтею 40 цього Закону з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018-2020 роки.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 908 грн. 00 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн. 00 коп.
В іншій частині заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова