Справа № 645/7040/21
Провадження № 1-кп/645/715/21
27 жовтня 2021 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши в підготовчому засіданні у залі суду в м. Харковіклопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 187 КК України,
В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 30 жовтня 2021 року.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні подав клопотання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з посиланням на те, що ризики, які існували під час обрання обвинуваченим запобіжного заходу, не зникли, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду, можуть незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Крім того прокурор зазначила, що обставини провадження в своїй сукупності свідчать про те, що підозрюваний, будучи раніше судимим за вчинення тяжкого корисливого злочину, маючи не зняту та не погашену в передбаченому законом порядку судимість за вчинення злочину проти власності, скоєного із застосуванням насильства, знов вчинив тяжкий злочин, а отже з огляду на суворість передбаченого санкцією інкримінованих статей КК України покарання у виді позбавлення волі, при обранні відносно нього запобіжного заходу, не пов'язаного із перебуванням в державній установі пенітенціарної системи, ОСОБА_4 буде мати можливість перетину державного кордону України або лінії розмежування непідконтрольної території України зі спеціальним статусом, в якій діє операція об'єднаних сил, які географічно розташовані на невеликій відстані від місця його проживання. Розуміючи можливість настання кримінальної відповідальності та призначення у майбутньому покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, має місце ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду. Крім того, оскільки ОСОБА_4 і його захиснику - адвокату ОСОБА_5 надавались на ознайомлення матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, тому, перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків та потерпілу у вказаному кримінальному провадженні, в тому числі шляхом здійснення погроз та умовлянь змінити свідчення - у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою зміни або спотворення їх показань на стадії досудового розслідування, які відповідно до положень ст. 95 КПК України, сприймаються лише під час судового засідання. Окрім цього, ОСОБА_4 вчиняв вказані злочини у розсудливому, послідовно девіантному порядку, на протязі тривалого проміжку часу, відчуваючи безкарність за вчинені ним дії, отримав грошові кошти злочинним шляхом - а саме вчиненням розбійного нападу на потерпілу особу. Також, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела прибутку, задовольняється випадковими заробітками різноробочим на будівництві, інформація про офіційне працевлаштування, оформлення його як суб'єкта підприємницької діяльності наразі відсутня, а отже, законні джерела існування до теперішнього часу у ОСОБА_4 відсутні. Також прокурор надав письмові клопотання для залучення до матеріалів справи.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 проти клопотання прокурора заперечував, зазначив, що заявлені прокурором ризики відсутні. Він ніколи не перебував у розшуку, добровільно з*явився до відділу поліції, співпрацював зі слідством. Крім того зазначив, що на теперішній час не мешкає за місцем реєстрації, оскільки там не можливо працевлаштуватися. Органами досудового розслідування не доведена його вина, особливо за ст. 187 КК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 проти клопотання заперечував, бо даний запобіжний захід є занадто суворим та до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід не пов'язаний із обмеженням волі - особисте зобов'язання. Також вказав, що порушення строки звернення з клопотанням. В підготовчому засіданні не можливо обрати запобіжний захід, а лише змінити чи скасувати. Прокурор в клопотанні категорично звинувачує обвинуваченого в скоєнні кримінальних правопорушень без обвинувального вироку суду, що є недопустимим. Вина ОСОБА_4 не доведена, потерпіла особисто визначила ціну за послуги та отримала кошти, після чого сказала куди потрібно їхати. Органами досудового розслідування не доведена вина обвинуваченого за ст. 187 КК України, оскільки у обвинуваченого не було знайдено ножа та коштів, які начебто забрав обвинувачений. В зв'язку з зазначеним просив суд обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Прокурор проти клопотання адвоката заперечувала.
Потерпіла ОСОБА_6 до судового засіданні не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася про день та час розгляду справи, причини не явки суду не повідомила.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.
Частиною третьою ст. 315 КПК України, в редакції згідно Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 року, передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практикою Європейського суду з прав людини закріплено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
З огляду на те, що ризики, які були підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, на теперішній час не зникли та жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього.
Судом вивчалися данні особистості ОСОБА_4 та було встановлено, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела прибутку, задовольняється випадковими заробітками різноробочим на будівництві, інформація про офіційне працевлаштування відсутня, а отже, законні джерела існування до теперішнього часу відсутні.
Крім того враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, поєднаного із застосуванням насильства, з метою запобігання спробам обвинуваченого незаконно впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватися від суду, вчиняти кримінальні правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше є судимий за умисні та корисливі злочини, обвинувачується у кримінальних правопорушеннях, за які передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до семи років, не має міцних соціальних зв*язків та не має постійного джерела доходу,а також враховує, що більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на строк, який не може перевищувати шістдесяти днів. Зазначені обвинуваченим обставини про те, що він ніколи не перебував у розшуку, добровільно з'явився до відділу поліції, співпрацював зі слідством, не мешкає за місцем реєстрації, оскільки там не можливо працевлаштуватися, хоча й заслуговують уваги, але на даний час не можуть слугувати підставою для обрання запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі.
Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, із застосуванням насильства, не має постійного місця мешкання в м. Харкові, ні працевлаштований, не має офіційного джерела доходів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк, який не може перевищувати шістдесяти днів.
Доказів про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого при обранні іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу суду не надано, а наявність ризиків, що стали підставою для обрання такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, продовжують існувати.
Посилання сторони захисту та обвинуваченого на недоведеність пред'явленого обвинувачення та відсутність складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 187 КК України зводяться до незгоди з пред'явленим обвинуваченням.
Суд зазначає, що вирішення питання про правильність, повноту зазначених в обвинувальному акті відомостей про мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини його вчинення, що дійсно має значення для кваліфікації дій особи та встановлення її вини у вчиненні злочину, не є предметом судового розгляду на стадії підготовчого судового засідання.
У підготовчому провадженні не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, наявність складу злочину, правильність кваліфікації його дій, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду справи по суті.
Суд, при розгляді справи по суті, має право самостійно та безпосередньо дослідити надані сторонами докази, надати їм відповідну правову оцінку, виклавши висновки у прийнятому рішенні.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, однак, з урахуванням встановлених судом обставин, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
З урахуванням наведеного, в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою належить відмовити.
Суд, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, про що клопотав захисник та обвинувачений на даному етапі судового розгляду не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому обирає обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Стосовно визначення суми застави, суд зазначає, що, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосуванням.
Підстав для визначення розміру застави, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, у даному кримінальному провадженні не встановлено.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на особисте зобов*язання - відмовити.
Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 24 грудня 2021 року включно.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд міста Харкова протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення копії ухвали в іншій частині оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя -